Інфестація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інфестація
Спеціальність[en] інфекційні хвороби
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 B65 і B88.9
SNOMED CT 33042004

Інфестація (англ. infestation) — стан вторгнення або укорінення шкідників чи паразитів. Цей термін також може стосуватися тих організмів, які живуть на поверхні або всередині хазяїна.

Загалом, термін відноситься до паразитарних захворювань, спричинених такими тваринами, як членистоногі (тобто кліщі, клопи та воші), проте за винятком захворювань, спричинених найпростішими, паразитними грибами, бактеріями та вірусами, які належать до інфекційних хвороб.

Зараження можна класифікувати як зовнішні, так і внутрішні в залежності від розташування паразитів по відношенню до хазяїна. Зовнішнє або ектопаразитарне зараження — це таке, при якому організми живуть переважно на поверхні хазяїна і включає кліщів, кліщів, вошей та постільних клопів. Внутрішня або ендопаразитарне зараження — це таке, при якому організми живуть усередині хазяїна, і включають гельмінтів, хоча при церкаріозному дерматиті ураження відбувається в шкірі.

Інфестації поширені в тропічних і субтропічних регіонах по всьому світу. Спорадично відбуваються також у помірних зонах. Вони здатні трапитися в будь-якому місці, де шкіра стикається з грунтом, забрудненим фекаліями тварин, наприклад на пляжах, пісочниках, місцях під будинками та будівельних майданчиках. Інфестації також можуть відбуватися через рушники або одяг, які контактували із ґрунтом під час висихання.

Комахи не тільки спричинюють у людини шкірні прояви, але й через укуси здатні передати деякі трансмісивні хвороби, що може бути використано як у ентомологічній, так і у біологічній зброї.

До інфестацій відносять коросту. Збудник корости — кліщ Sarcoptes scabiei, який паразитує у верхніх шарах шкіри, уражається тільки людина. Ходи в шкірі хворого прокладають запліднені самиці та личинки — німфи. Личинки виходять із ходів і занурюються у волосяні фолікули та під лусочки рогового шару епідермісу. Період розвитку кліща від личинки до дорослої особини відповідає появі на шкірі хворого дрібних фолікулярних папул, поодиноких везикул, ледь помітних ходів. У день запліднена самиця перебуває в ходах у спокої, а ввечері, переважно між 18 і 21-ю годинами, прогризає нові ходи. Таким чином, посилення свербіння ввечері та вночі пояснюють добовим біоритмом життєдіяльності кліща. За межами організму людини коростяний кліщ живе 3-5 діб, цим пояснюють рідкість непрямого способу зараження. Кліщ гине за температури вище 50 °C, тому кип'ятіння білизни чи прасування її гарячою праскою вбиває його. Кліщі та їхні личинки практично відразу гинуть за температури нижче 0 °C, це можна використати в зимовий період для дезінфекції речей, виставивши їх на холод. Джерелом зараження є хвора на коросту людина. Основний механізм передачі — контактний. Шлях поширення хвороби — побутовий. Зараження може відбутися у разі безпосереднього контакту з хворою людиною (сон у спільному ліжку, під час статевих контактів тощо) або через речі, якими користувався хворий. Зараження відбувається переважно у разі потрапляння запліднених самиць на шкіру здорової людини. При цьому інкубаційний період хвороби є коротким, адже кліщі негайно починають прогризати ходи в роговому шарі епідермісу, що супроводжується свербінням. Заразитися можна також личинками, тоді клінічні прояви розвиваються приблизно за 2 тижні.

Педикульоз також відноситься до поширених інфестацій. Його породжують воші. Окрім безпосередньо інфестації платтяні воші здатні переносити епідемічний висипний тиф та епідемічний поворотний тиф. За місцем паразитування вошей виділяють платтяний, головний і лобковий педикульоз. Головним проявом хвороби є свербіння шкіри у місцях укусів.

Інфестативні ураження здійснюють клопи-кровососи. Постільні клопи є синантропними комахами. Вони паразитують на людині, не можуть існувати поза людським житлом. Клопи живуть в затишних, темних і важкодоступних місцях поруч з ліжком, де спить людина. Живиться кров'ю. Класичним слідом цього є доріжка з декількох послідовних проколів. Частіше ж укус клопа мало відрізняється від укусу будь-якої іншої кровоссальної комахи. Виникає запалена припухлість рожевого або червоного відтінку з яскраво вираженим місцем проколу шкіри всередині.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]