Інформальна освіта
Інформальна освіта (англ. Informal education) — форми освіти, що є цілеспрямованими або ретельно спланованими, але не інституціоналізованими, тобто менше організована і структурована, ніж формальна і неформальна освіта. Інформальна освіта може включати навчальну діяльність в родині, на робочому місці, за місцем проживання і в повсякденному житті, її спрямованість визначається самостійно, родиною або соціумом.[1]
Інформальна освіта (самоосвіта) — це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов'язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.[2]
Інформальна освіта (самоорганізована освіта, самоосвіта) — це освіта цілеспрямована і спланована, але не інституціоналізована, тобто менше організована, ніж формальна і неформальна освіта.[3]
Введення терміна «інформальна освіта» означає законодавче врегулювання прав людини на самоосвіту, визнання самоосвіти як вагомої складової системи освіти.
У межах Міжнародної стандартної класифікації освіти (МСКО) інформальне навчання не розглядається для оцінки участі в освіті, хоча видані кваліфікації, отримані через інформальне навчання враховують для визнання рівня отриманої освіти. інформальне навчання або ретельно спрямованими, або не інституціолізованими. Відповідно воно менш організоване i менш структуроване, ніж формальна чи неформальна освіта. Інформальна освіта може охоплювати навчальну діяльність в сім’ї, на робочому місці, за місцем проживання й повсякденному житті, i спрямованість його визначається самостійно, сім’єю або соціумом. Як формальна й неформальна освіта, інформальне навчання в МСКО відрізняють від випадкового навчання чи несистемного навчання. Актуальність i доцільність розвитку освіти дорослих в Україні зумовлені:
- потребою здолання суперечностей, які виникають між вимогами суспільства до професійної підготовки фахівців нової формації i станом професійної підготовки, між роботодавцями та безробітними;
- потребою розробки правової законодавчої бази розвитку освіти дорослих, механізмів її фінансування й кредитування, впровадження цільових програм-проєктів, грантів із залученням зарубіжних інвестицій;
- врахуванням осмислення й узагальнення вітчизняною педагогічною наукою i практикою зарубіжного досвіду з організації освіти дорослих[4].
- ↑ International Standard Classification of Education ISCED 2011/UNESCO (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 травня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.
- ↑ Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 30 квітня 2018.
- ↑ Проект закону України про внесення змін до деяких законів України (щодо визнання неформальної освіти) народними депутатами України Крульком І.І. та ін. реєстр № 2121 від 12.02.2015. Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 27 квітня 2017.
- ↑ Десятов, Т. М.; Лещенко, І. Т. (2022). Андрагогіка: теорія, досвід, перспективи : навч. посіб. для студентів ЗВО. eprints.cdu.edu.ua (укр.). Процитовано 18 січня 2025.
 |
Це незавершена стаття про освіту. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |