Інформаційний підхід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Інформаці́йний підхі́д (англ. Information approach) — метод наукового пізнання об’єктів, процесів або явищ природи і суспільства, згідно з яким в першу чергу виявляються і аналізуються найхарактерніші інформаційні аспекти, що визначають функціонування і розвиток об’єктів, що вивчаються.

Суть ІП[ред.ред. код]

Суть ІП полягає в тому, що при вивченні будь-якого об’єкта, процесу чи явища в природі чи суспільстві перш за все, виявляються найхарактерніші для нього інформаційні аспекти. В основі інформаційного підходу лежить принцип інформаційності, згідно з яким:

  • інформація є універсальною, фундаментальною категорією;
  • практично всі процеси та явища мають інформаційну основу;
  • інформація є носієм смислу (змісту) всіх процесів, що відбуваються в природі та суспільстві;
  • всі існуючі в природі та суспільстві взаємозв’язки мають інформаційний характер.

Функції ІП[ред.ред. код]

Інформаційний підхід виконує декілька своєрідних функцій:

  • праксеологічну — проявляється в організаційних рішеннях, що стосуються суспільного виробництва й духовного життя людини та суспільства (бібліотеки, музеї, архіви, система освіти),
  • конструктивну, яка пов’язана з першою (праксеологічною) функцією, але реалізується через інформаційну техніку (технічні системи зв’язку, Інтернет, технопарки),
  • пояснювальну, яка служить для опису й пояснення пізнавальних та організаційних процесів у природознавстві, суспільствознавстві й техніці,
  • моделюючу, яка є окремим випадком пояснювальної функції і виявляється у створених суб’єктом пізнання інформаційних моделях.

Особливості інформації при використанні ІП[ред.ред. код]

Інформація є базовим функціональним поняттям інформаційного підходу до вивчення науки, зміст і обсяг якого змінні й залежать від багатьох факторів (об’єкта, суб’єкта, засобів, методології, організації, мови дослідження). Поняття «інформація» і «знання» не є тотожними: інформація — об’єктивна, знання — суб’єктивне. Інформація — це знання в комунікативній формі, засіб передавання (транспортування) знання. Вона є сировиною, напівфабрикатом, сурогатом знання. З погляду семіотики інформація — це знання у знаковій формі. Її можна використати для вимірювання різних властивостей і відносин реальних об’єктів і систем. Наприклад, невизначеності, що характерна для набору альтернатив або розподілу матерії та енергії в просторі, або змін, що супроводжують усі процеси тощо.

Л. Бриллюен відкрив закон залежності ступеня збурення об’єкта від кількості одержаної від нього інформації. Тобто чим більша кількість інформації про об’єкт, чим детальніше він обстежений, тим більшим є ефект збурення об’єкта дослідження. Прояв цього збурення спостерігається через зріст ентропії (безладдя й невизначеності).

ІП в науці[ред.ред. код]

До базових принципів інформаційного забезпечення науки слід віднести:

  1. принцип «обганяти, не здоганяючи», згідно з яким дослідник одразу повинен переходити в інформаційному просторі на рівень найновітніших знань, минаючи застарілу інформацію;
  2. принцип «випереджаючого інформаційного обслуговування», за яким інформаційні служби повинні забезпечувати дослідника інформацією, що не була їм замовлена, але може бути використана для розв’язання проблем, котрі стоять на порядку денному.

Вимоги до споживачів інформації[ред.ред. код]

Основні вимоги до споживачів інформації: по-перше, це правильне формулювання замовлень, тобто замовник повинен знати, що він хоче, для чого, в якій формі, в якому обсязі, для кого персонально; по-друге, це постійне інформування інформаційних служб про коло проблем і стан їхнього розв’язання, про потреби у певній інформації для їхнього розв’язання.

Вимоги до працівника І. служби[ред.ред. код]

Перелік вимог до працівника інформаційної служби: ерудиція, швидке сприйняття текстів, здатність до селекції матеріалу, почуття емпатії (вміння поставити себе на місце дослідника), відкритість до сприйняття будь-якої інформації, панорамне бачення певної галузі знання і науки в цілому, почуття нового, полікодовість, тобто здатність працювати з текстами будь-якої галузі знання, вміння протокольно точно фіксувати й передавати інформацію замовнику, експрезентність, тобто вміння бачити за словами їхній внутрішній смисл.

Вимоги до якості І.[ред.ред. код]

Основними вимогами до якості інформації є своєчасність, повнота, точність, системність, чіткість, доступність, конкретність, контрастність, оригінальність і технологічність форми її подачі.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Наука Це незавершена стаття з науки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.