Дагвейський інцидент з вівцями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дагвейський полігон охоплював велику територію пустелі в західній Юті

Інцидент з вівцями поблизу Дагвейського полігону (англ. Dugway sheep incident), також знаний «Вбивство овець в долині Черепа», трапився у 1968 році, у ході його перебігу загинуло від 3483 до 6400 овець. Таємничу смерть тварин пов'язують з хімічними та біологічними програмами Армії Сполучених Штатів на однойменному випробувальному полігоні в штаті Юта. Проти військових було висунуто звинувачення у тестуванні хімічної зброї, хоча представники Збройних сил висунули альтернативні пояснення цього інциденту. Звіт, вперше оприлюднений у 1998 році прессекретарем ВПС США Джессі Стей, став «першим документальним визнанням» армії того, що саме нервовий агент VX став причиною загибелі овець в Долині Черепа (англ. Skull Valley).

Передумови[ред. | ред. код]

З моменту свого заснування в 1941 році, велика частина діяльності на Дагвейському випробувальному полігоні (англ. Dugway Proving Ground) ретельно зберігалася в таємниці. Він розташований посеред пустелі і займає площу близько 3000 квадратних кілометрів. Полігон тимчасово закрили на короткий час після Другої світової, але в роки Корейської війни він знову продовжив свою діяльність, ставши місцем тестування хімічної, біологічної та радіологічної зброї.[1] Згідно з повідомленнями видання New Scientist, станом на 1998 рік, тобто через 30 років після того, як Сполучені Штати офіційно відмовилися від біологічної зброї, Дагвейський полігон все ще виробляв невелику кількість ослаблених форм бактерії Bacillus anthracis (збудника сибірки), що використовувалася при виготовленні вакцин.[2]

За час дивного інциденту з вівцями на Дагвейському полігоні було проведено щонайменше 1100 хімічних випробувань, майже 500 000 фунтів (230 000 кг) нервового агента військові розпилили під час випробувань у повітрі просто неба. Відомо також про 332 тестування біологічної зброї, 74 випробування брудної бомби. На полігоні також було проведено 8 досліджень з ядерним матеріалом. Нагріваючи його до високої температури, дослідники імітували таким чином розсіювання опадів у випадку розплавлення справжніх авіаційних ядерних реакторів.[1]

Загибель тварин[ред. | ред. код]

За декілька днів до дивного випадку з вівцями, армія Сполучених Штатів на полігоні у Дагвеї провела щонайменше три окремі випробовування з використанням нервово-паралітичних речовин. Всі три тестування відбулися 13 березня 1968 року. Під час першого тестування військові здійснили випробувальний обстріл хімічним артилерійським снарядом, друге тестування стосувалось спалювання 160 галонів (600 літрів) нервово-паралітичного агента на відкритому повітрі, а в третьому випадку реактивний літак розпилював хімікати у цільовій площі на відстані близько 27 миль (43 км) на захід від долини Черепа. Третя подія зазвичай і пов'язується із загадковими смертями овець.

У журналі інцидентів полігону зазначено, що випадок з вівцями розпочався о 12:30 17 березня 1968 року. Директор Університету штату Юта з екологічних та епідеміологічних контактів доктор Боде подзвонив начальнику відділу екології та епідеміології Дагвейського полігону Кіту Смарту (англ. Keith Smart), аби повідомити про смерть 3000 овець. Початковий звіт про інцидент надійшов до доктора Боде від менеджера скотарської компанії. Згідно з ним, вівці паслися на відстані 27 миль (43 км) від випробувального полігону. Перші оцінки смертності, встановлені протягом декількох наступних днів, склали 6000-6400 тварин.[3] Управління безпеки Дагвею нарахувало тільки 3843 вбитих хімічними речовинами овець.[4] Тих тварини, які ще залишилися живими, згодом приспали.

Можливі причини[ред. | ред. код]

Армія Сполучених Штатів визнала, що за декілька днів до інциденту справді проводилися відкриті випробування за використанням VX.[5] F-4 Фантом розпилював над полігоном нервово-паралітичний агент. Коли літак піднявся на вищу висоту і полетів на базу, трапився мимовільний запуск розпилювального сопла. Смертельно-отруйна речовина покрила значну територію, що прилягає до полігону. Саме тому в тканинах мертвих овець була виявлена невелика кількість VX.[6] Ця речовина не має ні запаху, ні смаку, але є набагато смертельнішою за інші нервово-паралітичні сполуки.

Втім, існує інформація, що суперечить первісним припущенням. Однією із суттєвих суперечностей щодо можливості впливу нервово-паралітичного агента як причини загибелі тварин стали симптоми частини овець після інциденту. Декілька тварин, все ще живі, лежали нерухомо на землі. Ці особини відмовлялися їсти, але демонстрували нормальне дихання і ознаки внутрішнього крововиливу. Регулярне дихання і внутрішні крововиливи несумісні з впливом нервових збудників, і «жодна інша тварина будь-якого типу, включаючи корів, коней, собак, кроликів або птахів, не постраждала від будь-яких несприятливих наслідків, що важко пояснити впливом VX».[7]

Наслідки[ред. | ред. код]

Упродовж 30 років керівництво бази заперечувало власну причетність, стверджуючи, що справжньою причиною загибелі тварин стало використання місцевими фермерам фосфорних інсектицидів. Така версія викликала сумніви, внаслідок чого Дагвейському полігону довелось відшкодувати матеріальні збитки. Тим не менш, цей крок не запобіг гучному міжнародному розголосу, який значною мірою підпсував репутацію армії і військову політику США. Інцидент став однією з причин, які підштовхнули президента Річарда Ніксона до повної заборони випробувань хімічної зброї під відкритим небом, рішення про яке було підписано 1969 року. Інцидент підвищив рівень суспільного незадоволення хімічними тестуваннями американської армії під час і після В'єтнамської війни. Врешті-решт, хімічні запаси були майже повністю ліквідовані. Після цього випадку армійські та інші державні і федеральні відомства склали звіти, деякі з яких пізніше були охарактеризовані як «дослідження». Доповідь, яка залишалася секретною до 1978 року і не була опублікована широкій громадськості протягом 30 років, стала «першим документальним визнанням» армії, що саме VX став причиною смерті овець.[8]

1998 року Джим Вульф, що представив звіт для видання The Salt Lake Tribune, вперше опублікував її зміст. У доповіді названо «незаперечним» твердження, що саме нервовий агент призвів до загибелі тварин.[9] В іншому звіті 1970 року, складеному дослідниками Абердинського випробувального полігону з штату Меріленд, мовилось, що VX було виявлено на зразках снігу і трави, отриманих через три тижні після інциденту з вівцями.[10] За повідомленнями місцевих газет, фермер Рей Пек, тварини якого зазнали впливу нервово-паралітичного агента, в той день працював на відкритому повітрі. Після кількох років у нього й членів родини розвинулися нервові хвороби, що характерно для впливу невеликих доз VX.[11]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Norrell, Brenda. «Skull Valley's Nerve Gas Neighbors [Архівовано 14 серпня 2017 у Wayback Machine.]», (LexisNexis), Indian Country Today (Rapid City, South Dakota), October 26, 2005. Retrieved November 26, 2007.
  2. ↑ Hambling, David. «US army plans to bulk-buy anthrax [Архівовано 13 жовтня 2012 у Wayback Machine.]», Newἠ Scientist,September 24, 2005. Retrieved November 27, 2007.
  3. ↑ Hoeber, Amoretta M. and Douglass, Jr. Joseph D. «The Neglected Threat of Chemical Warfare», (JSTOR [Архівовано 1 квітня 2016 у Wayback Machine.]), International Security, Vol. 3, No. 1. (Summer, 1978), pp. 55–82. Retrieved November 26, 2007.
  4. ↑ Mauroni, Albert J. America's Struggle with Chemical-Biological Warfare, (Google Books [Архівовано 13 листопада 2012 у Wayback Machine.]), Praeger, Westport, Connecticut: 2000, p. 40, (ISBN 0275967565). Retrieved November 26, 2007.
  5. ↑ «LETHAL BREEZE» By Lee Davidson, Correspondent Deseret News Sunday, June 5, 1994 Retrieved July 2, 2012: http://www.project-112shad-fdn.com/Background_Lethal%20Breeze.htm [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Regis, Edward. The Biology of Doom: The History of America's Secret Germ Warfare Project, (Google Books [Архівовано 11 травня 2011 у Wayback Machine.]), Owl Books, 2000, p. 209, (ISBN 080505765X). Retrieved October 10, 2008.
  7. ↑ A History Of Chemical Warfare", Greg goebel at http://www.vectorsite.net/twgas_2.html [Архівовано 4 червня 2017 у Wayback Machine.] (Accessed on January 31, 2010
  8. ↑ Norrell, Brenda. «Skull Valley's Nerve Gas Neighbors [Архівовано 14 серпня 2017 у Wayback Machine.]», (LexisNexis), Indian Country Today (Rapid City, South Dakota), October 26, 2005. Retrieved November 26, 2007.
  9. ↑ Woolf, Jim. «Army: Nerve Agent Near Dead Utah Sheep in '68; Feds Admit Nerve Agent Near Sheep [Архівовано 20 березня 2017 у Wayback Machine.]», (LexisNexis),The Salt Lake Tribune, January 1, 1998. Retrieved November 26, 2007.
  10. ↑ "DoD news briefing — Mr. Kenneth Bacon, ASD (PA), " (Lexis Nexis, relevant excerpt [Архівовано 12 грудня 2016 у Wayback Machine.]), M2 Presswire, April 8, 1997. Retrieved November 26, 2007.
  11. ↑ «LETHAL BREEZE» By Lee Davidson, Correspondent Deseret News Sunday, June 5, 1994 Retrieved July 2, 2012: http://www.project-112shad-fdn.com/Background_Lethal%20Breeze.htm [Архівовано 31 жовтня 2013 у Wayback Machine.]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дагвейський_інцидент_з_вівцями&oldid=40887903