Йоаникій Зейкан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Іоаникій Зейкан)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоаникій Зейкан
 
Смерть: 8 листопада 1686(1686-11-08)

Йоаникій Зейкан (нар. ? с. Імстичово — пом. 8 листопада 1686) — єпископ Мукачівської єпархії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в с. Імстичово, зараз Іршавського району на Закарпатті, у сім'ї Імстичівського священика Андрія Зейкана. Був одружений, мав сина.

1651 або 1652 року у м. Яси (Молдова) за сприяння семигородської княгині Лоранфі, вдови князя Юрія І Ракоці висвячується на єпископа для православних вірників Мукачівської єпархії. У дарчій грамоті 1654 року він згадується саме як єпископ. На час освячення у єпископи уже був вдівцем.

Перебував як єпископ у Свято-Миколаївському монастирі м. Мукачева. Через політичну ситуацію правив з перервами біля 30-ти років.

За окремими відомостями, з 1666 р. по 1670 р. є греко-католицьким єпископом Мукачівської єпархії. У ті часи багато священиків, як власне і окремі єпископи, були то православними, то греко-католиками, або об'єднаними. Сама Ужгородська унія у 1646 році була підписана між католиками і православними, щоб уникнути реформації. Тобто православна церква Закарпаття перейшла під опіку католицької з правом збереження православного обряду та певних власних прав.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Василий (Пронин), архимандрит. История Православной Церкви на Закарпатье. Кандидатская работа архимандрита Василия (Пронина) «История Мукачевской епархии (с древнейших времен до Первой Мировой войны 1914 года)». – Издание второе. – Свято-Николаевский Мукачевский монастырь. – ОРП «Φιλοκαλια», 2009. – 524 с.
  • Атанасій В. Пекар, ЧСВВ. Нариси історії Церкви Закарпаття. Серія ІІ. – «Записки ЧСВВ». – Секція І. – Том І: Єрархічне оформлення. Видання друге. – Рим–Львів: Видавництво Отців Василіан «Місіонер», 1997. – 232 с.
  • Лучкай М. Історія карпатських русинів: У шести томах / Дешифрування рукопису Ю.М. Сака; переклад українською мовою А.М. Ігната; покажчик історичних осіб та назв Д.Д. Данилюка; географічний покажчик І.М. Сенька. – Т. ІІ. – Ужгород: Закарпаття, 2000. – 383 с., іл.
  • Лучкай М. Історія карпатських русинів: У шести томах / Дешифрування рукопису Ю.М. Сака; переклад українською мовою А.М. Ігната; покажчик історичних осіб та назв Д.Д. Данилюка; географічний покажчик І.М. Сенька. – Т. ІІІ. – Ужгород: Закарпаття, 2002. – 322 с., іл.
  • Дулишкович Іоанн, отець. Историческія черты Угро-Русскихъ. – Тетрадь II. – Унгваръ, 1875. – 142 с.
  • Дулишкович Іоанн, отець. Историческія черты Угро-Русскихъ. – Тетрадь III. – Унгваръ, 1877. – 234 с.
  • Петров А., проф., д-ръ. «Старая вѣра» и унія въ XVII–XVIII вв. Пояснительная записка // Матеріалы для исторіи Угорской Руси. – Т. I. – СПб., 1905. – 73 с.
  • Петров А., проф., д-ръ. «Старая вѣра» и унія въ XVII–XVIII вв. Пояснительная записка // Матеріалы для исторіи Угорской Руси. – Т. II. – СПб., 1906. – 88 с.

Посилання[ред. | ред. код]