Іоанна Хмелевська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іоанна Хмелевська
Joanna Chmielewska
Ім'я при народженні Ірена Барбара Іоанна Беккер
Псевдо Іоанна Хмелевська
Народилася 2 квітня 1932(1932-04-02)
Варшава, Польща[1]
Померла 7 жовтня 2013(2013-10-07) (81 рік)
Варшава, Польща Польща
Поховання
Країна Flag of Poland.svg Польща
Діяльність Письменниця,
архітектор
Alma mater Варшавська політехніка
(архітектурний факультет)
Мова творів польська
Роки активності 19642013
Жанр Іронічний детектив
Magnum opus «Клин клином» (1964),
«Що сказав небіжчик» (1972),
«Колодязі предків» (1979)
Премії Премія Голови Ради Міністрів (1989), премія «АО ЕМПіК» (2000, 2001)
Сайт: www.chmielewska.pl

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Іоанна Хмелевська (пол. Joanna Chmielewska, уроджена Ірена Барбара Іоанна Беккер (пол. Irena Barbara Joanna Becker), у шлюбі — Кун (пол. Kuhn); 2 квітня 19327 жовтня 2013) — польська письменниця, автор іронічних детективів, одна із засновниць цього жанру, єдина жінка-письменниця, яка зазнала європейського успіху в цьому жанрі.

Біографія[ред. | ред. код]

Іоанна Хмелевська народилась 2 квітня 1932 року у Варшаві у сім'ї директора банку Яна Беккера (1906—1983) і Яніни Конопацької (1909—1993). Вихованням майбутньої письменниці займалися здебільшого жінки — бабуся та дві тітки, Тереса і Люцина. Остання мала особливий вплив на формування світогляду майбутньої письменниці — Люцина працювала журналісткою.

У 1939 році, коли Польщу окупував Третій Рейх, Хмелевська була змушена покинути навчання у школі. Шкільну програму Іоанна спочатку засвоювала разом із тіткою Люциною, а у 1943 році її віддали до інтернату при монастирі Воскресіння Господнього у Варшаві. Після закінчення гімназії, вже у повоєнній Польщі, Хмелевська вступила на Архітектурний факультет Варшавської політехніки.

Хмелевська ніколи не вважала, що з неї вийде видатний архітектор. Одного разу, коли вона була у Франції, письменниця побачила невеличку капличку в Орлі і зрозуміла: їй такого ніколи не створити.

У 60-х роках Іоанна Хмелевська полишає основну професію і починає заробляти письменницькою працею. Перший її роман «Клин клином» був написаний в 1964 році. Саме цей роман став справжнім проривом у творчості письменниці. Всього в «арсеналі» Хмелевської понад 60 книг[2]. Здебільшого це іронічні романи, є також публіцистичні твори, і «Автобіографія» в семи частинах.

3 травня 2004 року нагороджена Офіцерським хрестом Ордена Відродження Польщі[3].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Офіційно пані Іоанна виходила заміж один раз — у 18-річному віці за старшого за неї на три роки чоловіка на ім'я Станіслав. У цьому шлюбі Іоанна народила двох синів — Єжи (нар. 1951) і Роберта (нар. 1956).

Єжи навчався в університеті радіо та електроніки у Варшаві, після чого поїхав на заробітки до Алжиру. Повернувшись до Польщі, певний час займався вирощуванням печериць. Мати із задоволенням допомагала йому у цій справі. Двічі одружений, має доньку Кароліну.

Роберт також був заробітчанином у Алжирі, також двічі одружений. Нині з донькою та дружиною проживає у Канаді. Має доньку Моніку, спеціаліста в галузі ІТ, заміжня за однокурсником, проживає в Торонто. Багато часу разом із бабусею Іоанною подорожувала до Франції та гостювала у Польщі.

Пані Іоанна дуже любила відпочивати у Франції — здебільшого у водолікарнях на узбережжі Бретані. Письменниця також мала чимало захоплень: забіги, брідж, колекціонування марок та бурштину, виготовлення намиста, ворожіння на картах, виготовлення композицій з сухих трав. Пані Іоанна також чудово стріляла, вишивала, вправно кермувала, обожнювала кицьок.

Пані Іоанну чудово знали за її пристрасть до гри у карти. Сама письменниця неодноразово жартувала, що в карти навчилась грати раніше, ніж розмовляти.

Померла Іоанна Хмелевська 7 жовтня 2013 року в рідній Варшаві на 82-му році життя. Похована на Повонзківському цвинтарі[4][5].

Визнання[ред. | ред. код]

Іоанна Хмелевська — володар численних літературних премій, зокрема Премії Голови Ради Міністрів за творчість для дітей та юнацтва (1989), дворазовий лауреат премії «АО ЕМПіК» — найбільшої у Польщі мережі продажу медіа-носіїв (2000, 2001).

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • 1964 — Клин клином (Klin)
  • 1966 — Підозрюються всі (Wszyscy jestesmy podejrzani)
  • 1969 — Крокодил з країни Шарлотти (Krokodyl z kraju Karoliny)
  • 1972 — Що сказав небіжчик (Cale zdanie nieboszczyka)
  • 1973 — Лесь (Lesio)
  • 1974 — Усе червоне (Wszystko czerwone)
  • 1974 — Звичайне життя (Zwuczajne zycie)
  • 1975 — Роман сторіччя (Romans wszechczasow)
  • 1976 — Обхідні шляхи (Boczne drogi)
  • 1976 — Великий шматок світу (Wiekszy kawalek swiata)
  • 1977 — Клята спадщина (Upiirny legat), переклад українською Юлії Булаховської
  • 1979 — Колодязі предків (Studnie przodkow)
  • 1979 — Будинок з привидами (Nawiedzony dom)
  • 1980 — Особливі заслуги (Wielkie zaslugi)
  • 1988 — Скарби (Skarby)
  • 1990 — Сліпе щастя (Slepe szczscie)
  • 1990 — Дикий білок (Dzikie bialko)
  • 1990 — Безкінечна шайка (Szajka bez konca)
  • 1991 — 2/3 успіху (2/3 sukcesu)
  • 1992 — Перегони (Wyscigi)
  • 1992 — Таємниця (Tajemnica)
  • 1992 — Збіг обставин (Zbieg okolicznosci)
  • 1993 — Справа з подвійним дном (Drugi watek)
  • 1993 — Флоренція — дочка Диявола (Florencja corca Diabla)
  • 1993 — Про всяк випадок (Wczelki wypadek)
  • 1994 — Односторонній рух (Jeden kierunek ruchu)
  • 1994 — Пафнутій (Pafnucy)
  • 1995 — Інопланетяни в Гарволіні (Ladowaniew Garwolinie)
  • 1995 — Автобіографія (Autobiografia), частина 1. Дитинство (Dziecinstwo); частина 2. Перша молодість (Pierwsza molodosc); частина 3. Друга молодість (Druga molodosc); частина 4. Третя молодість (Trzesia molodosc); частина 5. Вічна молодість (Wieczna molodosc)
  • 1995 — Свистопляска (Duza polka)
  • 1996 — Дві голови і одна нога (Dwie glowy i jedna noga)
  • 1996 — Як вижити з чоловіком (посібник) (Jak wytrzymac ze mezczyzna)
  • 1996 — Як вижити з жінкою (посібник) (Jak wytrzymac ze spotczena kobieta)
  • 1996 — Великий Алмаз (Wielki Diament)
  • 1997 — Корова царя небесного (Krowa niebianska)
  • 1997 — Азарт (Hazard)
  • 1998 — Гарпії (Harpie)
  • 1998 — Золота муха (Zlota mucha)
  • 1999 — Старша правнучка (Najstarsza prawnuczka)
  • 1999 — За сімома печатками (Депозит) (Depozyt)
  • 1999 — По інший бік бар'єра (Przekleta Bariera)
  • 2000 — Кулінарна книга (Ksiazka poniekad kucharska)
  • 2001 — Трудний труп (Trudny trup)
  • 2001 — Як вижити одне з одним (посібник) (Jak wytrzymac ze nawzajem)
  • 2002 — Любий, завтра я тебе вб'ю (Nie)boszczyk maz)
  • 2002 — Невезіння (Pech)
  • 2003 — Бабський мотив (Babski motyw)
  • 2003 — Фатальні марки (Bulgarski bloczek)
  • 2003 — Нові пригоди Пафнутія (Las Pafnucego)
  • 2004 — Коти в мішках (Kocie worki)
  • 2005 — Вбити мене (Mnie zabic)
  • 2005 — Проти баб (посібник) (Przeciwko babom!)
  • 2005 — Запальничка (Zapalniczka)
  • 2006 — Бліда поганка (Kretka blada)
  • 2006 — Автобіографія, частина 6. Стара перечниця (Stare prochno)
  • 2007 — Трактат про схуднення (посібник) (Traktat o odchugzaniu)
  • 2007 — Смерть п'явкам! (Rzez bezkregowcow)
  • 2008 — Автобіографія, частина 7. От я і вирішила постаріти (Okropnosci)
  • 2009 — Викрадення на біс (Porwanie)
  • 2010 — Бички в томаті (Byczki w pomidorach)
  • 2011 — Дівиця з викрутасами (Gwalt)
  • 2012 — Кривава помста (Krwawa zemsta)
  • 2013 — Скелет в саду (Zbrodnia w efekcie)

Екранізації[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]