Іоанн Х (патріарх Антіохійський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іоанн X
يوحنا العاشر
Patriarch John X of Antioch 2.jpg
158-й Патріарх Великого Божого града Антіохії, Сирії, Аравії, Кілікії, Іверії, Месопотамії і всього Сходу
Обрання: 17 грудня 2012
Інтронізація: 10 лютого 2013
Церква: Антіохійська православна церква
Попередник: Ігнатій IV
 
Альма-матер: Баламандська духовна семінарія, Університет Аристотеля
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Юхан аль-Язіджі
هاني يازجي
Народження: 1 січня 1955(1955-01-01)[1] (68 років)
Латакія, Сирія

Нагороди:

Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня

CMNS: Іоанн Х у Вікісховищі

Патріарх Іоанн X (араб. يوحنا العاشر يازجي‎; в миру Юхан аль-Язіджі, араб. هاني يازجي‎; нар. 1 січня 1955, Латакія, Сирія) — єпископ Антіохійської православної церкви; з 17 грудня 2012 року — патріарх Антіохійський і всього Сходу. Автор численних книг і статей з богослов'я та літургіки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1955 року в місті Латакія, Сирія. Закінчив Баламандську духовну семінарію в 1978 році зі спеціалізацією з літургіки.

У 1979 році митрополитом Лаодикійського Іоанном (Мансуром) був висвячений у сан диякона.

У 1981 році отримав диплом з візантійської музики Фессалунської консерваторії візантійської музики.

У 1983 році закінчив богословський факультет Університету Аристотеля.

У 1983 році митрополитом Лаодикійського Іоанном (Мансуром) рукоположений в сан священика.

Єпископ і митрополит[ред. | ред. код]

24 січня 1995 року був рукоположений у вікарного єпископа Аль-Хоснского (Пиргського). Зайнявши кафедру владика Іоан першою справою приступився до відродження патріаршого Георгіївського монастиря в Аль-Хумайре, настоятелем якого він служив у 1995—2002 роках. Йому вдалося зробити з неї центр духовного й суспільного життя «долини Християн».

У 1981—2008 роках перебував викладачем літургіки в Баламандской семінарії. У 1989—1992, а потім знову в 2001—2005 роках був ректором Баламандской семінарії. Під час другого ректорства також був настоятелем в Баламандскому Богородицькому монастирі.

У 1983—2008 роках також був духівником Блеманського Богородицького жіночого монастиря в Латакії, Сирія.

17 червня 2008 був обраний митрополитом Західним та Центрально-Європейським. Його настоловання було здійснене Патріархом Антіохійським Ігнатієм IV в Стефановському соборі Парижу 20 і 21 вересня того ж року в присутності сонму православних архієреїв.

19 серпня 2010 його титул було змінено на "Митрополит Європейський"[2].

З Президентом Росії Володимиром Путіним і Президентом Сирії Башаром Асадом. Дамаск,
7 січня 2020 року

Патріарх Антиохійський[ред. | ред. код]

17 грудня 2012, через дванадцять днів після смерті попереднього патріарха, митрополит Іоанн був обраний новим патріархом Антіохійським й усього Сходу[3]. Вибори відбулися в Лівані в Баламандському монастирі Успіння Пресвятої Богородиці; у голосуванні взяли участь 18 архієреїв.

Інтронізація відбулася 10 лютого 2013 року в храмі Чесного Хреста Господнього в Дамаску[4].

5 серпня 2020 року на території його Патріархату сталась техногенна катастрофа — вибухи в порту Бейрута. Співчуття Висловили Олександрійський, Вселенський[5], Московський та інші патріархи, а також Митрополит Епіфаній.

20 жовтня 2020 року голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату митрополит Волоколамський Іларіон зустрівся у Дамаску із патріархом Іоаном Х.[6]

2 березня 2021 року зустрівся з послом Росії в Лівані Рудаковим Олександром.

18 травня 2021 року Антіохійський патріарх Іоан Х прийняв самозваного «президента» сепаратистів незаконно окупованої росіянами Абхазії (канонічна і законна територія держави і Церкви Грузії) Аслана Бжанія і визнав його чинним президентом незалежної держави.[7]

25 травня 2021 року зустрівся із лідером Антимайдану Дмитром Сабліним.

Праці[ред. | ред. код]

  • «The Meaning of the Church From a Middle Eastern point of view», The Institute for Orthodox Studies, Cambridge, 2002.
  • «The Hymnographic Contribution of the Antiochian Orthodox Church to the Byzantine Liturgical System During the Sixth and Seventh Centuries».
  • «The Service of Baptism: A Historic, Theological and Liturgical Study», Thessalonica, 1983 (докторська дисертація).
  • «Principles of Byzantine Music», Balamand, 1990; 2-е изд., 2001.
  • "The Life of St. Nectarios the Wonderworker ", Lattakya, 1990.
  • «Priesthood & Marriage of Priests», Lattakya, 1992.
  • «Baptism as a Sacrament of Initiation into the life in Christ», Lattakya, 1992.
  • "Annals of St. John of Damascus Institute of Theology ": " Liturgical Sources «, 1993;» Church Praises «, 1994;» Divine Worship «, 1995;» Liturgical Forms ", 1996.
  • «The Liturgikon», St. George Al-Humayrah Patriarchal Monastery, 2001.
  • «The Presanctified Service», St. George Al-Humayrah Patriarchal Monastery, 2001.
  • «Introduction to the Liturgical Families and Rites», St. John of Damascus Institute of Theology, 2003 (арабською і англійською).
  • «The Prayers before and after Holy Communion», St. George Al-Humayrah Patriarchal Monastery, 2003.
  • «The Mystery of Repentance», a lecture delivered at Holy Spirit University-Kaslik in the year 2000 during a conference about Eastern Liturgical Life.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б https://pantheon.world/profile/person/John_X_of_Antioch
  2. Обрано нового Антіохійського Патріарха. РІСУ - Релігійно-інформаційна служба України. 18 грудня 2012. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 20 березня 2013. 
  3. New Orthodox patriarch elected (англ.)
  4. У Бейруті відбулися урочистості з нагоди інтронізації Антіохійського Патріарха Іоанна X. 18 лютого 2013. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 13 лютого 2013. 
  5. Message of support from the Ecumenical Patriarchate to the Patriarchate of Antioch and the people of Lebanon. Orthodox Times (амер.). 7 серпня 2020. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 7 серпня 2020. 
  6. Состоялась встреча Блаженнейшего Патриарха Антиохийского Иоанна с председателем Отдела внешних церковных связей Московского Патриархата / Новости / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020. 
  7. Антіохійський патріарх визнав «президента» окупованої Росією Абхазії. Духовний Фронт України (укр.). 19 травня 2021. Архів оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021. 
  8. Указ Президента України від 27 липня 2013 року № 395/2013 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»

Посилання[ред. | ред. код]