Іоанн I (король Арагону, Валенсії, Сардинії і Корсики)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хуан I
Chuan I d'Aragón.jpg
Народився 27 грудня 1350(13501227)
м. Перпіньян
Помер 19 травня 1396
м.Фушя
падіння з коня
Поховання Poblet Monastery[d]
Громадянство (підданство) Royal Banner of Aragón.svg Арагонське королівство
Діяльність король[1]
Титул король
Термін 1387—1396 роки
Попередник Педро IV
Наступник Мартин I
Конфесія католицтво
Батько Педро IV
Мати Леонора Сицилійська
Рід Барселонська династія
Брати, сестри Мартин I, Eleanor of Aragon, Queen of Castile[d], Isabella of Aragon[d], Joanna of Aragon, Countess of Ampurias[d] і Constance of Aragon, Queen of Sicily[d]
Дружина Марта д'Арманьяк
Іоланда де Бар
Діти 6 синів та 6 доньок
Автограф Signatura-joan-i.jpg
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Хуан I Мисливець (*Chuan I lo Cazataire, 27 грудня 1350 —19 травня 1396) — король Арагону, Валенсії і Майорки та граф Барселони у 1387-1396 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з Барселонської династії. Син Педро IV, короля Арагону, Валенсії і Майорки, та Леонори Сицилійської. У 1351 році отримав титул герцога Жирони. 1352 року призначається спадкоємцем трону. Здобув гарну освіту.

Мав схильність до складання віршів. Водночас став затятим франкофілом. У 1363 році призначають генерал-лейтенантом королівства. В подальшому брав участь у війнах проти Кастилії. У 1373 році оженився на представниці роду Арманьяк. Після смерті останньої 1378 року, через 2 роки одружився на Іоланді де Бар проти волі свого батька, який хотів, щоб він одружився на Марії, принцесі Сицилії.

Панування[ред.ред. код]

У 1387 році після смерті батька стає королем. Спочатку запроторив мачуху Сибілу де Фортія до в'язниці, але під тиском кардинала Педро де Луна вимушений звільнити її.

Змінив політику батька, уклавши союз з Францією. Водночас намагався встановити мир з усіма сусідами. У 1388 році уклав договір з Кастилією, яким підтвердив усі попередні домовленості батька. Водночас продовжував підтримувати антипапу Климента VII.

У 1389 році зазнав нападу Жана III, графа Арманьяка, який намагався захопити Жирону. Втім у 1390 році арагонські війська на чолі з інфантом Мартином завдали поразки ворогові. Водночас в цей час втратив герцогства Афінське та Неопатрія. Тоді ж почалося нове повстання на Сардинії, в результаті чого арагонські володіння на цьому острові значно скоротилися.

У 1391 році почалося повстання на Сицилії. Ворохобники закликали на сицилійський трон Людовика II, короля Неаполя. Але арагонцям вдалося придушити ці заворушення. У 1392 році сприяв шлюбу й коронації свого брата Мартина з Марією Сицилійською.

У 1393 році заснував Барселонську консисторію (літературну академію). Помер у 1396 році внаслідок падіння з коня. Владу успадкував його брат Мартин.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина — Марта, донька Жана I, графа Арманьяка

Діти:

  1. Яків (23 червня22 серпня 1374)
  2. Іоанна (серпень 1375вересень 1407), дружина Матея, графа Фуа
  3. Іоанн (23 липня 1376(13760723))
  4. Альфонс (9 вересня 1377(13770909))
  5. Елеонора (14 липня 1378)

2. Дружина — Іоланда, донька Робера I, герцога Бар

Діти:

  1. Яків (22 березня 1382(13820322)1 вересня 1388), герцог Жирона
  2. Іоланда (11 серпня 1384(13840811)14 листопада 1443), дружина Людовика II, короля Неаполя
  3. Фердинанд (1389)
  4. Антонія (1391—1392)
  5. Іоанн (1392—1396)
  6. Елеонора (1393)
  7. Петро (1394)
  8. Іоанна (1396)

Джерела[ред.ред. код]

  • Vilar, Pierre (Dir.); Batlle, Carme. Història de Catalunya. Volum III. Barcelona: Edicions 62, 1988. ISBN 84-297-2784-1.
  • Armand de Fluvià (préf. Josep M. Salrach), Els primitius comtats i vescomptats de Catalunya: Cronologia de comtes i vescomtes, Barcelone, Enciclopèdia catalana, coll. " Biblioteca universitària " (no 11),‎ avril 1989, 238 p. (ISBN 84-7739-076-2), p. 33-34
  • Guillaume Mollat, I papi di Avignone il grande scisma, in Storia del mondo medievale, vol. VI, 1999, pp. 531—568
  1. Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families