Іов Кресович (єпископ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іов Кресович
Архієпископ Івановський і Кінешемський
16 жовтня 1973 — 6 жовтня 1977
Попередник: Феодосій Погорський
Наступник: Амвросій Щуров
Архієпископ Уфимський і Стерлітамацький
23 жовтня 1967 — 16 жовтня 1973
Попередник: Михаїл Воскресенський
Наступник: Феодосій Погорський
Архієпископ Казанський і Марійський
28 січня 1953 — березень 1960
Попередник: Се́ргій Корольов
Наступник: Михаїл Воскресенський
Архієпископ Чебоксарський і Чуваський
20 липня 1951 — 28 січня 1953
Попередник: Іларій Ільїн
Наступник: Мануїл Лемешевський
Єпископ Великолуцький і Торопецький
7 грудня 1950 — 20 липня 1951]
Попередник: Михаїл Рубінський
Наступник: Алексій Сергєєв (тимчас./кер.);
Мстислав Волонсевич
Єпископ Лиськівський,
вікарій Нижегородської єпархії
29 липня 1946 — 7 грудня 1950
Попередник: Максим Бачинський
Наступник: Георгій Данилов (тимчас./кер.);
Сілуан Глазкін
Єпископ Ізмаїльський і Болградський
14 лютого 1945 — 5 квітня 1946
Попередник: Анфім Ніка
Наступник: Максим Бачинський
Єпископ Кременецький і Дубенський
6 червня 1943 — 14 лютого 1945
Попередник: Симон Івановський
Наступник: Марк Петровцій
Єпископ Луцький,
вікарій Волинської єпархії
24 липня 1942 — 6 червня 1943
Попередник: Ніколай Ярушевич
Наступник: Максим Бачинський
 
Альма-матер: Кременецька духовна семінарія
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Володимир Кресович
Народження: 15 вересня 1898(1898-09-15)
Мокрець, Волинська губернія
Смерть: 4 грудня 1977(1977-12-04) (79 років)
Львів
Похований: Янівський цвинтар
Чернецтво: 21 липня 1942
Єп. хіротонія: 24 липня 1942

Іов Кресович (в миру Володимир Кресович; 15 вересня 1898, село Мокрець, Волинська губернія, нині Турійського району Волинської області, Україна - 4 грудня 1977, Львів) — український церковний діяч, єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії.

Біографія[ред. | ред. код]

Володимир Кресович народився в сім'ї священика, всі його предки-чоловіки були священнослужителями. Закінчив Мелецьке духовне училище (1913), Кременецьку духовну семінарію (1922).

30 жовтня 1921 року єпископом Кременецьким Діонісієм Валединським висвячений в сан диякона.

З 5 березня 1922 - священик Свято-Миколаївської церкви Кременецького Богоявленського монастиря.

З 1922 року - настоятель Свято-Троїцької церкви в містечку Рохманів, нині Тернопільської області, одночасно виконував обов'язки протисектантського місіонера Кременецького повіту.

З 1932 року - настоятель Свято-Троїцької церкви в селі Тараканів, нині Волинської області. Виконував обов'язки повітового протисектантського місіонера Дубенського повіту.

З 1935 року - настоятель церкви Св. Іоанна Милостивого в селі Любче, нині Волинської області та благочинний Рожищенського округу, Луцького повіту. В 1942 році овдовів.

Архієрей[ред. | ред. код]

21 липня 1942 пострижений в чернецтво митрополитом Олексієм Громадським і зведений в сан архімандрита.

З 24 липня 1942 року - єпископ Луцький, вікарій Волинської єпархії в юрисдикції Української автономної православної церкви.

З 6 червня 1943 року - єпископ Кременецький і Дубенський. Залишився з паствою.

З 14 лютого 1945 року - єпископ Ізмаїльський.

5 квітня 1946 року через хворобу звільнений на спокій в один з монастирів Кишинівської єпархії.

З 29 липня 1946 року - єпископ Лиськівський, вікарій Нижегородської єпархії.

В 1948 році тимчасово керував Нижегородською єпархією.

З 7 грудня 1950 року - єпископ Великолуцький і Торопецький.

З 20 липня 1951 року - єпископ Чебоксарський і Чуваський.

З 28 січня 1953 року - єпископ Казанський і Чистопольський, тимчасово керуючий Чебоксарською єпархією.

25 лютого 1954 року зведений в сан архієпископа.

Після смерті єпископа Саратовського і Балашовського Веніаміна Мілова тимчасово керував Саратовською єпархією.

З 26 грудня 1957 року - архієпископ Казанський і Марійський. Був відомий як красномовний проповідник.

Засудження в 1960 році[ред. | ред. код]

У березні 1960 року звільнений від управління єпархією; через місяць був засуджений до трьох років позбавлення волі за звинуваченням у несплаті податків і приховуванні доходів. Реальна причина засудження - протидія закриттю храмів в єпархії в період ускладнення відносин між церквою і державою при Микиті Хрущові. Митрополит Микола Ярушевич в бесіді з архієпископом Василем Кривошеїним розповів про обставини засудження владики Іова:

Повірте мені, всі ці фінансові звинувачення невірні або, у всякому разі, невірні на вісімдесят відсотків. Справжнє підґрунтя справи з архієпископом Іовом не в цьому. Він був діяльним архієреєм, проповідував, їздив по парафіях, боровся з безбожництвом, противився закриттю парафій. Це, звичайно, не сподобалося цивільній владі, його вирішили прибрати, але так як прямо звинуватити його за його церковну роботу було незручно, то проти нього висунули звинувачення в несплаті податків.

Після звільнення[ред. | ред. код]

З 23 жовтня 1967 року - архієпископ Уфимський і Стерлітамацький.

З 16 жовтня 1973 року - архієпископ Іванівський і Кинешемський.

6 жовтня 1977, будучи тяжко хворим, за власним бажанням був звільнений на спокій і переїхав до Львова, де жив у своїх дітей. Помер 4 грудня у Львові, похований на Янівському цвинтарі міста.

У некролозі говорилося, що владика Іов був «людиною, глибоко відданою церкві, скромним, мирним..., якого всюди, де він побував, запам'ятали як доброго і щедрого пастиря, гаряче відданого Богу і милостивого до людей». Таким чином, церква фактично дезавуювала вирок суду щодо архієпископа (раніше духовенство вже визначило своє ставлення до цього вироку, призначаючи владику Іова на архієрейські кафедри).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]