Іоганн Крістоф фон Бартенштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іоганн Крістоф фон Бартенштейн
нім. Johann Christoph von Bartenstein
Martin van Meytens 008.jpg
Народився 23 жовтня 1689(1689-10-23)
Страсбург, arrondissement of Strasbourg[d], Нижній Рейн, Ельзас, Франція
Помер 6 серпня 1767(1767-08-06) (77 років)
Відень, Габсбурзька монархія
Діяльність політик, дипломат
Титул Барон
Нагороди
Лицар Королівського угорського ордена Святого Стефана

Іоганн Крістоф фон Бартенштейн (нім. Johann Christoph Freiherr von Bartenstein, 23 жовтня 1689, Страсбург — 6 серпня 1767, Відень) — барон, австрійський політичний, державний і дипломатичний діяч, канцлер і міністр закордонних справ Габсбурзької монархії в 1727—1753 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Незнатного походження, син професора філософії, директора гімназії, вихідця з Тюрінгії. До 1709 роки вивчав історію, мови і право в університеті рідного міста. У 19-річному віці відвідав Париж, потім вирушив до Відня, де познайомився з Лейбніцем, який пізніше сприяв його кар'єрному росту в австрійській адміністрації.

Початок його популярності в 1711 році поклав історичний твір про війну курфюрста Саксонії Морица з імператором Священної Римської імперії Карлом V, в якому Бартенштейн хоча і виступив поборником права державних чинів вести боротьбу проти імператора, але в своїй практичній діяльності активно боровся проти висловленого ним принципу.

Щоб стати державним чиновником, в 1715 Бартенштейн перейшов з лютеранства в католицизм і вступив на австрійську службу. Працював секретарем, так званої, Таємної конференції (Geheime Konferenz) — уряду імперії. Пізніше став тимчасовим заступником статс-секретаря Буоля під час його хвороби, а потім зайняв його місце. Таке високе положення зблизило його з імператором Карлом VI Габсбургом, який в 1727 призначив його канцлером і своїм найближчим радником, поступово підкорившись впливу Бартенштейн, що не переставало грати роль і при імператриці Марії Терезії до 1753 року, коли управління міністерством закордонних справ було доручено князю Кауніцу. Тісно співпрацював з канцлером Антоном Корфіцем фон Ульфельдтом, який практично ніякого впливу на долю Австрії не мав, так як ці питання контролював Бартенштейн.

Багаторічні старання Бартенштейн схилити Європу до визнання прагматичної санкції (1713 роки) Карла VI виявилися марними, і політика, яку він переслідував при Марії Терезії, що мала на меті знищення Пруссії, привела до війна за австрійську спадщину і принизливим для Австрії мирним договорам, укладеним в Базелі, Дрездені і Ахені. Проте Бартенштейн зберіг і після своєї відставки прихильність імператриці, яка доручила йому виховання свого сина Йосифа.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]