Іонійці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іонійці — одне з чотирьох головних племен грецького народу (також дорійці, ахейці та еолійці), поряд із дорійцями найбільше вплинули на формування феномену грецької культури. Отримали свою назву від легендарного героя Іона, який вважався пращуром племені. Займали територію Аттики, частину острова Евбея, острови Хіос, Самос, Наксос. У XI-IX ст. до н. е. іонійці колонізовали середню частину західного узбережжя Малої Азії — область Іонія, — потім узбережжя Чорного і Мармурового морів.[1]

На іонійському діалекті, який отримав широке розповсюдження, збереглася значна літературна спадщина (наприклад, поеми Гомера, твори Геродота) і значна кількість епіграфічних пам'ятників.

Переселення до Азії[ред.ред. код]

За Геродотом іонійці спочатку жили на північному узбережжі Пелопоннеса, в історичній Ахаї. Звідси вони були витіснені ахейцями, які у свою чергу були вигнані зі своїх первісних областей дорійцями, що переселились на Пелопоннес.

Згодом іонійці переселилися до Аттики, а вже звідси, через два покоління, вони переселились до Малої Азії під проводом синів Кодра, які не побажали залишатися в Аттиці після зменшення значення царської влади.

Етнічний склад населення малоазійської Іонії був дуже строкатим. Переселялись до Малої Азії вони без сімей, і тут вже одружувались на карійських жінках. За Геродотом, в Іонії існували серед іонійських філ ворійські філи та філи інопів.[2]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]