Іоффе Юлій Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юлій Якович Іоффе
Народився 10 грудня 1940(1940-12-10) (77 років)
Луганськ, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність український єврей
Діяльність політик
Посада Народний депутат України[1]
Партія Партія регіонів
Діти 2 сини
Нагороди
Медаль «Ветеран праці»
Орден «Знак Пошани»
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Юлій Якович Іоффе (10 грудня 1940, Луганськ, Українська РСР, СРСР) — український політик, народний депутат України, член Партії регіонів.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 10 грудня 1940 (Луганськ) в сім'ї гірничого майстра.

Освіта[ред.ред. код]

Комунарський (Алчевський) гірничо-металургійний інститут (1964), гірничий інженер-електромеханік

Кар'єра[ред.ред. код]

З 1957 — слюсар, Комунарський металургійний завод.

1959-1961 — моторист, шахта «Україна», Перевальськ, Луганська область.

1962 — перейшов на денне відділення інституту.

З 1965 — механік дільниці, помічник головного механіка, шахта «1-біс» м. Краснодон.

З 1966 — головний енергетик, шахта «Суходольська»; з 1967 — головний механік, шахта «Дуванна-2».

З 1976 — начальник управління з оснащення шахтових стволів Краснодонського ШБМУ; з 1979 — начальник Краснодонського шахтопрохідницького управління.

З 1980 — директор шахти «Гірська».

З 1989 — генеральний директор ВО «Стахановвугілля».

Жовтень 1992 — червень 1993 — Віце-прем'єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу.

З червня 1993 — керівник торговельно-економічної місії в складі Посольства України в США.

Позаштатний радник Президента України з питань паливно-енергетичного комплексу (грудень 1994 — січень 2000).

Секретар партії з аналітичної роботи, член політвиконкому Трудової партії України (червень 1999 — травень 2000); голова Політради партії «Трудова Україна» (травень 2000 — квітень 2004), член політвиконкому.

Довірена особа кандидата на посаду Президента України Віктора Януковича в ТВО № 113 (2004–2005).

Голова Республіканської партії України (у 2005).

Голова Комісії з питань структурних і організаційних перетворень у вугільній промисловості (з січня 1995); член Національної ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування (з грудня 2000); член Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи (з липня 2001); член спостережної ради НАК «Нафтогаз України» (з вересня 2003)

Народний депутат України 12 (1)-го скликання, з березня 1990 (1-й тур), Брянківський виборчій округ № 55, Луганська область, член Комісії у питаннях соціальної політики та праці. Група «Промисловці». На час виборів: генеральний директор ВО «Стаханіввугілля», член КПРС. 1-й тур: з'яв. 87.6 %, за 60.1 %. 3 суперника (основний — А. С. Вішняк, н. 1951; водій автобуса; 1-й тур — 19.3 %).

27 жовтня 1992 ВР затверджений віце-прем'єр-міністром.

Народний депутат України 2-го скликання з липня 1994 (1-й тур) до квітня 1998, Рубіжанський виборчій округ № 248 Луганської області, висунутий трудовим колективом. Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку. Член групи "Конституційний центр". На час виборів: керівник торговельно-економічної місії в складі Посольства України в США

Народний депутат України 3-го скликання з березня 1998 до квітня 2002, виборчій округ № 111, Луганська область. На час виборів: народний депутат України. Член фракції НДП (травень — грудень 1998), позафракційний (грудень 1998 — травень 1999), уповноважений представник групи "Трудова Україна" (з травня 1999). Член Комітету з питань науки і освіти (липень 1998 — лютий 2000), голова Комітету з питань державного будівництва й місцевого самоврядування (з лютого 2000).

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006, виборчій округ № 112, Луганська область, самовисування. За 30.19%, 10 суперників. На час виборів: народний депутат України, член Політичної партії "Трудова Україна". Член фракції "Єдина Україна" (травень — червень 2002), уповноважений представник фракції партій ППУ та "Трудова Україна" (червень 2002 — квітень 2004), член фракції політичної партії "Трудова Україна" (квітень — грудень 2004), член фракції "Трудова Україна" та НДП (грудень 2004 — лютий 2005), уповноважений представник фракції НДП та групи "Республіка" (лютий 2005), член групи "Воля народу" (лютий — березень 2005), уповноважений представник фракції ПППУ (березень — листопад 2005), позафракційний (листопад — грудень 2005), член фракції СДПУ(О) (з грудня 2005). Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з червня 2002).

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від "Опозиційного блоку НЕ ТАК!", № 12 в списку, член РПУ.

Народний депутат України 7-го скликання з грудня 2012, виборчій округ № 112, Луганська область, від Партії регіонів. За 46,88%, 10 суперників. На час виборів: президент ТОВ "ДВ нафтогазовидобувна компанія", член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з грудня 2012). Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з грудня 2012).

Народний депутат України 8-го скликання з листопада 2014, виборчій округ № 112, Луганська область, самовисування. За 48,62%, 42 суперника. На час виборів: народний депутат України, безпартійний.

Родина[ред.ред. код]

Дружина Любов Іванівна; має 2 синів. — лікар-хірург та юрист.

Нагороди[ред.ред. код]

  • Медаль «Ветеран праці»
  • Орден «Знак Пошани»
  • Орден «За заслуги» ІІІ ст. (06.1997)
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (12.2000)
  • Почесна грамота КМ України (12.2000)
  • Почесна грамота ВР України.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]