Іподиякон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іподия́кон (грец. Υποδιάκονος, «піддиякон»), або піддия́кон (лат. subdiāconus) — у християнстві клірик, який служить при архієреї під час його священнодій. Зокрема, носить перед ним у зазначених випадках трикирій, дикирій та ріпіди, підстилаючи орлець, омиває йому руки, підносить Чиновник архієрейського богослужіння, одягає та здійснює деякі інші дії.

В сучасній Церкви іподиякон не має священного ступеня, хоч і одягається у стихар та має одну з відзнак дияконського сану — орар, який надягається хрестоподібно через обидва плеча й символізує янгольські крила.

Будучи найстаршим церковнослужителем, іподиякон є проміжною ланкою між церковнослужителями та священнослужителями. Тому іподиякон, введений архієреєм через хіротесію, а не просто одноразово благословенний на служіння, може торкатись престолу й жертовника під час богослужіння та в певні моменти входити у вівтар через Царські ворота. З цієї ж причини неодружений іподиякон, введений архієреєм через хіротесію, а не просто одноразово благословенний на служіння, не може брати шлюбу.


Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іподиякон