Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іпполітов-Іванов Михайло Михайлович
Postcard-1910 Ippolitov-Ivanov.jpg
Народився 7 (19) листопада 1859[1][2]
Гатчина, Царськосельский повіт[d], Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[3]
Помер 28 січня 1935(1935-01-28)[3][2][4][5][6] (75 років)
Москва, РСФРР, СРСР[3]
Поховання Новодівоче кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність композитор, диригент, музикознавець
Відомі студенти Глієр Рейнгольд Моріцевич
Заклад Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
У шлюбі з Зарудна Варвара Михайлівна[7]
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора

Михайло́л Миха́йловіч Іполит́тов-Іва́нов (справжнє прізвище —Іва́нов, 7 (19) листопада 1859, Гатчина — 28 січня 1935, Москва) — російський композитор, диригент. Чоловік В. М. Зарудної, оперної співачки.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився майбутній композитор в Гатчині, поблизу Петербурга. Початкову музичну освіту здобув у музичних класах для малолітніх півчих при Ісаакієвському соборі в Петербурзі (1872–1875), потім в Петербурзькій консерваторії, в якій в 1882 році він закінчив клас композиції Н. А. Римського-Корсакова. З 1882 по 1893 роки працював у Тифлісі (нині — Тбілісі) керівником заснованого ним відділення Російського музичного товариства, оперно-симфонічним диригентом та викладачем музичного училища. З 1893 року на запрошення Чайковського Іпполітов-Іванов — професор Московської консерваторії, а в 1906 — 1922 роках — її директор. В 1899 — 1906 роках диригент Московської приватної російської опери Сави Мамонтова і Опери Зіміна, а з 1925 — Великого театру. Під його керівництвом вперше були виконані наступні опери: «Царська наречена», «Кощій Безсмертний» та ін.

Похований в Москві на Новодівичому кладовищі[8].

Педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

Величезне значення мала його педагогічна діяльність. Серед його учнів А. М. Баланчивадзе[9],

С. Василенко, Р. Гліер, А. Гольденвейзер, Р. Мелікян, К. Закарян, К. Ігумнов.

Творчість[ред. | ред. код]

У своїй творчості орієнтувався на вчителя — Н. А. Римського-Корсакова. Використав російський, грузинський і тюркський фольклор. В області гармонії був чужий новацій. Переважна увага приділяв жанру опери.

Список творів[ред. | ред. код]

Михайло Михайлович Іпполітов-Іванов (з поштової картки, 1912 рік)

Опери[ред. | ред. код]

  • «Рут», 1887.
  • «Азра», 1890.
  • «Ася», 1900.
  • «Зрада», 1910.
  • «Оле з Нордланд», 1916.

Оркестрові твори[ред. | ред. код]

  • «Симфонія», 1907.
  • поема «Мцирі», 1924.
  • «Яр-Хмель», 1881. Увертюра.
  • «Кавказькі ескізи», 1894.
  • «Іверія», 1895.
  • «Музичні картинки Узбекистану», 1934.
  • «Каталонська сюїта», 1934.
  • «Ювілейний марш», 1931.

Твори для камерно-інструментальних ансамблів[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • « Грузинська народна пісня та її сучасний стан», 1895.
  • « Вчення про акордах, їх побудова і дозвіл», 1897.
  • «50 років російської музики в моїх спогадах», 1934.

Нагороди, звання[ред. | ред. код]

Ім'ям М. М. Іпполітова-Іванова названі музичні школи в Москві, Гатчині, музична школа № 1 в Костромі, а також Державний музично-педагогічний інститут (Москва).

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119186144 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Ипполитов-Иванов Михаил Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Encyclopædia Britannica
  5. SNAC
  6. International Music Score Library Project — 2006.
  7. Г. Риман Зарудная // Musiklexikon: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. ЭнгельМосква: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1514.
  8. Могила М. М. Іпполітова-Іванова на Новодівичому кладовищі
  9. Большая Советская Энциклопедия. Гл. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Т. 2. Ангола — Барзас. 1970. 632 стр., илл.: 47 л. илл. и карт.