Ірак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Ірак
جمهورية العراق
Jumhūrīyat al-`Irāq

Прапор Герб
Девіз: الله أكبر (араб.)
«Аллагу Акбар»
«Бог Великий»
Гімн: Маутіні (новий)

Ардх Альфоратайн (попередній)1
Розташування Іраку
Столиця Багдад2
33°20′ пн. ш. 44°26′ сх. д. / 33.333° пн. ш. 44.433° сх. д. / 33.333; 44.433
Найбільше місто столиця
Офіційні мови Арабська, Курдська
Державний устрій Остаточно не визначений, республіка
 - Президент Джалаль Талабані
 - Прем'єр-міністр Нурі аль-Малікі
Незалежність  
 - від Османської імперії 1 жовтня 1919 
 - від Великобританії 3 жовтня 1932 
Площа
 - Загалом 437 072 км² (59-те)
 - Води (%) 1.1
Населення
 - оцінка 2014 р. 36 004 552[1][2][3] (36-те)
 - Густота 66/км² (125-те)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $89.8 мільярдів (не встановлене)
 - На душу населення $3,600 (не встановлене)
Валюта Іракський динар (IQD)
Часовий пояс AST (UTC+3)
 - Літній час ADT (UTC+4)
Коди ISO 3166 IRQ
Домен інтернету .iq
Телефонний код +964

Іра́к (араб. العراق‎, Al-Irāq), офіційна назва Респу́бліка Іра́к (араб. جمهورية العراق‎, Jumhūrīyat Al-Irāq) — країна на південному заході Азії. Розташована в Месопотамії. Межує на півночі з Туреччиною, сході з Іраном, на південному сході з Кувейтом, на півдні із Саудівською Аравією, південному заході з Йорданією, на заході із Сирією, на півдні омивається Перською затокою.

Зміст

Походження назви[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Див. також: Географія Іраку.

Топографічна карта Іраку
Карта країни з головними містами
  • Площа країни — 437072 км²: земельні ресурси — 432162 км², водні ресурси — 4910 км².
  • Сухопутні кордони — 3631 км: Іран 1458 км, Саудівська Аравія 814 км, Сирійська Арабська республіка 605 км, Туреччина 331 км, Кувейт 242 км, Йорданія 181 км.
  • Берегова лінія — 58 км.
  • Висотні крайнощі: найнижча точка — Перська затока 0 м, найвища точка — Чекаг Дар (Cheekah Dar) 3611 м.
  • Землекористування: орна земля — 12%; полонини — 9%, ліси та лісиста місцевість — до 1%, інші площі 78% (станом на 1993 рік).
  • Зрошувані землі — 25500 км².

Саму територію Іраку виділяють чотири основних природні райони:

  • гірська північ і північний схід,
  • Верхня Месопотамія (рівнина Джазіра),
  • алювіальні рівнини Нижньої Месопотамії,
  • пустельне плато південного заходу.

Більшу частину території Іраку займає Месопотамська низовина. На заході розташоване Сирійсько-Аравійське плоскогір'я висотою до 900 м, на півночі — гірські хребти Вірменського та Іранського нагір'їв висотами 2000-3000 метрів. На території Іраку протікають дві найбільші ріки Азії — Тигр і Євфрат, які зливаючись в нижній течії, утворюють річище Шатт-ель-Араб.

Рельєф, ґрунти[ред.ред. код]

  • Гірський район розташований схід від долини ріки Тигр. Північно-східне високогір'я починається безпосередньо на південь від лінії, умовно проведеної від Мосула та Кіркуку і продовживши її до кордону з Туреччиною та Іраном. Спочатку пагорби, розділяються широкими степовими ділянками, згодом переходять в гористу місцевість. За винятком декількох долин, гірські райони придатні лише для випасу худоби в передгір'я і степу, хоча помірна кількість опадів та окремі ділянки належних ґрунтів, роблять можливим вирощування деяких сільськогосподарських культур. Але найбільшою особливістю гірського району є великі нафтові родовища поблизу Мосулу і Кіркукта і історична територія-батьківщина більшості іракських курдів.

Північні гори являють собою відроги Східного Тавра, а північно-східні — хребта Загрос. Поверхня цього району поступово підвищується від долини Тигру на північний схід від 500 до 2000 метрів. Окремі гірські масиви піднімаються вище 2000 м над рівнем моря, а вершини у прикордонній зоні — вище 3000 м над рівнем моря. Тут на межі з Іраном знаходиться найвища безіменна вершина країни — 3607 метрів над рівнем моря. В гірському районі — складчасті гори з крутими схилами і, зчаста, розірваними гірськими гребнями, витягнуті паралельно ірако-турецького і ірако-іранського кордонів. Вони складені вапняками, гіпсами, мергелями і пісковиками і глибоко розчленовані численними водотоками басейну Тигру. Особливо виділяється ущелина Равандуз з гірським перевалом Шінек, по якій проходить дорога, що з'єднує Ірак з Іраном. На більш високих плато (від Ель-Джазіри) на північ від Тигру переважають каштанові ґрунти сухих і пустельних степів, а в самих горах північного сходу — гірничо-каштанові і гірничо-коричневі ґрунти.

  • Верхня Месопотамія регіон плоскогір'я, між річками Тигр і Євфрат, відомий як Аль-Джазіра (що перекладається, як «на острові») і є частиною ширшої області, височини яка тягнеться на захід до Сирії по-між двома ріками і закінчується уже в Туреччині. Це доволі складний кліматичний та географічний регіон, а скудні, вимиті річками ґрунти та рельєфна складність для іригації дають змогу класифікувати значну частину цього регіону як напівпустельний.

Горбкувата рівнина Ель-Джазіра (в перекладі «острів») розташована на межиріччя середньої течії рік Тигр і Євфрат на північ від міст Самарра (на ріці Тигр) і Гіт (на ріці Евфрат) і підвищується у північному напрямку приблизно від 100 до 450 м над рівнем моря Місцями рівнинний характер місцевості порушується невисокими горами. На сході субмеридіонально витягнуті хребти Макхуль і Хамрін (з вершиною 526 м над рівнем моря), а на північному заході субширотно розтягнуті — більш високі гори Синджар (з вершиною Шельміра висотою 1460 м над рівнем моря). Рівнина глибоко розчленована численними руслами ваді, стік яких спрямований у Євфрат або в внутрішні западини і озера. Тигр і Євфрат у межах Ель-Джазіри течуть у вузьких долинах, найбільш глибоко врізаних на півночі і північному заході. На південному заході країни, в межиріччі Тигру та Євфрату, особливо на північ від Багдада, і на лівобережжі Тигра широко поширені сіроземи субтропічних степів і напівпустель, часто засолені. На більш високих плато Ель-Джазіри переважають каштанові ґрунти сухих і пустельних степів

  • Пустельна зона, район, що лежить на захід і південному-заході від річки Євфрат, є частиною Сирійської пустелі, яка охоплює країни: Сирію, Йорданію та Саудівську Аравію. Регіон цей малозаселений, здебільшого кочівниками, складається з широкого кам'янистого плато перемежованого рідкісними піщаними ділянками. Тут існує розгалужена структура ваді — водотоків, які є сухими більшу частину року, які зачинаються від кордонів країни й тягнуться до Євфрату.

Південно-західний пустельний район є продовженням Сирійсько-Аравійського плато, його поверхня поступово знижується у напрямку до долини ріки Євфрат і на південь від 700–800 м на заході до 200–300 м на сході і на півдні. Над щебнисто-гальковою поверхнею підносяться плоскі вершини, пагорби і височини, іноді зустрічаються піщані пустелі і дюнні поля. Плато відокремлено від алювіальної рівнини чітким виступом висотою до 6 м.

  • Нижня Месопотамія простягається на південний схід аж до Перської затоки і має довжину близько 500 км, а загальна площа становить 120 тисяч км², складена алювіальними відкладеннями і характеризується плоским рельєфом. Її абсолютні висоти зазвичай менше 100 м над рівнем моря (на півночі в районі Багдада — 40 м, на півдні біля Басри — 2-3 м). Одноманітний рельєф місцями порушується природними береговими валами, та численними протоками, іригаційними і дренажними каналами. На багатьох ділянках днища Тигру та Євфрату підняті над прилеглої місцевістю, ухил русел обох річок незначний, тому стік ускладнений і на південному сході утворилися великі болота, тому саме Нижня Месопотамія рясніє озерами.

Тигр і Євфрат також виносять собою велику кількість солі, що спричинялося неправильним користуванням землею, часом надмірного зрошення і затоплення земельних ділянок, їх виснаження та екологічного забруднення. На додачу до цього, високі ґрунтові води та збіднені поверхневі води і підземні дренажні потоки схильні концентрувати солі поблизу поверхні ґрунту. Загалом, засолення ґрунтів зростає від Багдада, на південь до Перської затоки і серйозно обмежує продуктивність праці в регіоні на південь від Аль-Амарі. Така надмірна солоність знаходить своє відображення у частині озер в центральному Іраку і на півдні країни.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Іраку субтропічний середземноморський з жарким сухим літом і теплою дощовою зимою.

Геологія й корисні копалини[ред.ред. код]

Див. також: Геологія Іраку.

Ірак розташований на стику Середземноморського геосинклінального пояса з аравійською частиною Африканської (Африкано-Аравійської) платформи і включає три основних елементи: північно-східну частину Африканської платформи, Месопотамський крайовий прогин та зовнішню міогеосинклінальну зону Загросу. Сейсмічність Іраку відрізняється надзвичайною контрастністю і нерегулярністю сейсмічного режиму. Найбільш високосейсмічна зона хребта Загрос.

Більша частина країни являє собою окраїну Африкано-Аравійської платформи, де розвинені недислоковані осадові відклади фанерозойського чохла потужністю 6,0-7,5 тисяч метрів. Головна частина платформної частини — антекліза Рутба, в ядрі якої на поверхню витіснені тріасові строкаті континентальні осади, глибина залягання докембрійського фундаменту у склепінчастій частині антеклізи Рутба 2-3 км. Месопотамський крайовий прогин (північно-східна частина країни) створений потужною товщею теригенних, карбонатних та гідрохімічних осадів олігоцен-антропогенового віку. Потужність осадового мезозойсько-кайнозойського чохла становить 12-15 тисяч метрів. Зона Загросу (на крайньому північному-сході країни) характерна складною лускувато-насувною будовою і розвитком вузьких і довгих (до 300 км) асиметричних складок утворених флішевими та карбонатними породами крейди-палеогену. Насувна зона має ширину 10-12 км, являє собою три насунені одна на одну пластини відкладів крейдового і палеогенового періоду.

Залізо- загальні запаси залізних руд невеликі (близько 30 мільйонів тонн). Родовища належать до осадового і скарнового типів. Поліметали — родовища свинцево-цинкових руд належать до скарнового і гідротермально-метасоматичного типів. Запаси свинцю і цинку в перерахунку на метал відповідно становлять 25 і 145 тисяч тонн. Фосфорити — запаси P2O5 в Іраку становлять 5,4% від світових. Ірак володіє великими ресурсами фосфору в фосфоритах. Ресурси зернистих фосфоритів в країні станом на 1998 р становлять 2,13% світових (бл. 0,8 млрд т). Найбільші родовища — Акашат і Ер-Рутба, які представлені пластами потужністю 0,5-10 м. Розвідані багаті родовища фосфоритів Ер-Рутба, що містять також уран. Сірка — за запасами самородної сірки (запаси — близько 250 мільйонів тонн), Ірак займає одне з провідних місць у світі. Багаті родовища сірки локалізовані в Месопотамському крайовому прогині в районі Мосула. Родовища сірки — Мішрак, Ель-Фатха і Лазага, укладені в карбонатних відкладах міоцену у вигляді пластоподібних тіл сумарною потужністю близько 70 метрів. Сіль — на півночі, в межах складчастої зони, розташовані родовища кам'яної солі, які розробляються для місцевих потреб. Буровугільні родовища розвідані в районі Кіркука, Заху і в горах Хамрін, бітуму поблизу Мосула. Виявлені також срібло, хром, марганець, уран, в Іраку є величезні запаси таких будівельних матеріалів, як мармур, вапняк, кварцовий пісок, доломіт, гіпс, глини різних типів.

Гідрологія країни та узбережжя[ред.ред. код]

Перетинаючі всю країну річки Тигр і Євфрат, найповноводніші на всьому Близькому Сході, відіграють важливу роль у господарстві Іраку.

  • Євфрат бере початок від злиття річок Карасу і Мурат, витоки яких знаходяться на Вірменському нагір'ї в Туреччині, далі через територію Сирії потрапляє в межі Іраку. Довжина Євфрату (від витоків ріки Мурат) близько 3060 кілометрів. У верхній течії Євфрат — бурхлива гірська річка, в Сирії її швидкість трохи сповільнюється, поблизу сирійсько-турецького кордону ширина русла 150 м, а швидкість течії 1,5-2 м/с. Перепад висот становить в середньому 1 м на 1 км. Після міста Гіт ширина річки стає близько 1,5 км при середніх глибинах 2-3 м, течія спокійна при перепаді висот менше 9 см на 1 км. При злитті Євфрату з Тигром утворюється повноводний потік Шатт-ель-Араб довжиною близько 190 км, що впадає в Перську затоку. Пік паводка припадає на квітень — червень, коли тане сніг у горах, а обміління припадає на серпень — жовтень.
  • Тигр довжиною 1850 км бере початок з озера Хазар на Вірменському нагір'ї в Туреччині і тече майже 1500 км по території Іраку. У своєму середньому плині ця досить бурхлива річка має вузьке русло, що пролягає через ряд гірських хребтів північного Іраку. У межах Месопотамської низовини ширина русла коливається від 120 до 400 м, а глибина від 1,5 метра до декількох метрів. Швидкість течії близько 2 м/с. На відміну від Євфрату Тигр має багатоводні притоки, які беруть початок у горах північно-східного Іраку, найбільші з них — Великий Заб і Малий Заб, Діяла, Керхе, Ель-Узайм. Кількість води в Тигрі значно збільшується з жовтня по березень, а пік повені припадає на квітень, рідше — березень, тоді як обміління припадає на серпень — вересень.
  • Паводки в Іраку часто бувають катастрофічними і завдають серйозний економічних збитків. Річки Євфрат, Тигр і Шатт-ель-Араб несуть велику кількість наносів, які відкладаються на заплаві під час паводків. Разом з мулистими опадами внаслідок високої випаровуваності щорічно відкладається на поверхні ґрунту до 22 млн тонн хімічних речовин. Як результат — на південь від Багдада збільшується засолення ґрунтів, що істотно обмежує сільськогосподарську діяльність, особливо на південь від 32° північної широти.
  • Ваді — розгалужена система пересохлих водотоків доволі характерні гідро-об'єкти на мапі країни. Вони є сухими більшу частину року — найбільші з них починаються від сирійського кордону й тягнуться до Євфрату. Деякі ваді мають довжину понад 400 км і оживають на короткий час, лише під час зливових паводків зимових дощів. Частина ваді розташовані на рівнині Джазіра, поміж Тигра та Євфрату, й являють собою висохлі старі русла цих річок чи колишні іригаційні системі предків іракців.
  • Озера — ще одна гідрологічна особливість Іраку. Більшість озер знаходяться в поймі Месопотамської низовини. Частина з них це розчищені болотні ділянки, а частина природні пойменні луга, що були затоплені після численних паводків. Більшість озер відграють важливу гідрологічну функцію, вони забирають та акумулюють значні водні ресурси, під час періоду розливу річок Тигр та Євфрат, саме таким чином користалися предки теперішніх іракців в боротьбі за своє існування з цими неспокійними річками. Ще з давніх давен численні канали тягнулися до таких водойм й збагачували їх водою, роблячи тим самим ще й запаси води на спекотний період. Найбільші озера — Тартар, Ель-Мільх, Эль-Хаммар, Ес-Саадія, Ель-Хаббанія.
  • Канали — чергові гідрологічні об'єкти, якими користаються іракці повсякдень. Ці, створені людиною, гідрологічні споруди ще з давніх часів виконували особливі функції в іракському суспільстві, тому й на сьогоднішній день канали не забуті, а ще більше розвиваються. Найбільші з них — Гіндьяг канал, Шатт Ель-Гілла, Ас-Самава.

Флора і фауна[ред.ред. код]

В Іраку найпоширеніша субтропічна степова і напівпустельна рослинність, найхарактерніша для західних, південно-західних і південних районів (на захід і на південь від долини Євфрату), яка представлена в основному полином, солянками, верблюжої колючкою, джузгуном, астрагалами. В Ель-Джазірі і на північному сході країни переважає степова ксерофітна і ефемерова-різнотравна рослинність. Вище 2500 м поширені літні пасовища з гірським різнотрав'ям. У горах на півночі і північному сході країни збереглися масиви високогірних-дубових лісів, у яких переважають дуби, тамарикс, сосна, дика груша, фісташка, ялівець, а у підніжжя гірських хребтів поширені колючі чагарники. В заплавах Євфрату, Тигру і його приток зустрічається тугайна лісова рослинність з чагарниковим підліском, що включає в себе тополі, верби, кипарис. На південному сході країни великі заболочені масиви зайняті очеретяними чагарниками і солончаковою рослинністю та значні площі відводяться під плантації фінікової пальми.

Тваринний світ Іраку небагатий, у степах і напівпустелях зустрічаються газель, шакал, смугаста гієна. Широко поширені гризуни і плазуни, у тому числі варан і отруйна змія кобра. По берегах річок селиться багато водоплавної птиці — фламінго, пелікани, качки, гуси, лебеді, чаплі. В річках та озерах водиться різноманітна риба, а промислове значення мають коропи, соми . У Перській затоці ловлять ставриду, макрель, барракуду, креветок. Особливі кліматичні та географічні умови сприяють значному поширенню в країні комах, різних їх видів. Найбільшою проблемою, всіх часів, в Іраку вважаються комахи, особливо комарі і москіти, які стають розносниками малярії та інших захворювань.

Історія[ред.ред. код]

Див. Історія Іраку.

Прадавня історія[ред.ред. код]

Месопотамія[ред.ред. код]

Докладніше: Месопотамія

Арабське тисячоліття[ред.ред. код]

Новітня історія (починаючи з XX століття)[ред.ред. код]

Державний устрій[ред.ред. код]

Історичні передумови[ред.ред. код]

Верховна влада[ред.ред. код]

Судова влада[ред.ред. код]

Політичні партії[ред.ред. код]

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Збройні сили[ред.ред. код]

Прапор, герб та гімн[ред.ред. код]

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Мухафази Іраку

Ірак має 18 провінцій (мухафаз).

Мухафазах Адміністративний центр Площа,
км²
Населення,
(2011), осіб[4]
Щільність,
осіб/км²
1 Багдад Багдад 734 7055200 9611,99
2 Салах-ед-Дін Тікрит 24751 1408200 56,89
3 Діяла Баакуба 19076 1443200 75,66
4 Васит Ель-Кут 17153 1210600 70,58
5 Майсан Ель-Амара 16072 971 400 60,44
6 Басра Басра 19070 2532000 132,77
7 Ді-Кар Ен-Насирія 12900 1836200 142,34
8 Мутанна Ес-Самава 51740 719 100 13,90
9 Кадісія Ед-Діванія 8153 1134300 139,13
10 Бабіль Хілла 6468 1820700 281,49
11 Кербела Кербела 5034 1066600 211,88
12 Наджаф Ен-Наджаф 28824 1285500 44,60
13 Анбар Ер-Рамаді 138 501 1561400 11,27
14 Найнава Мосул 37323 3270400 87,62
15 Дахук Дахук 6553 1128700 172,24
16 Ербіль Ербіль 14471 1612700 111,44
17 Кіркук Кіркук 10282 1395600 135,73
18 Сулейманія Сулейманія 17023 1878800 110,37
Всього 434 128 33330600 76,78

Економіка[ред.ред. код]

Див. Економіка Іраку

Ірак — аграрно-індустріальна країна. На початку XXI ст. Ірак був країною з регульованою державою капіталістичною економікою, основа якої — видобуток нафти. Державний сектор повністю контролював нафтову промисловість і енергетику. Високорозвинуті такі галузі промисловості, як нафтовидобувна, нафтопереробна, газова, цементна, металургійна, електроенергетика, машинобудування та ін. Є завод з виробництва двигунів, азотних добрив, сільськогосподарських машин, а також електротехнічний і металургійний заводи, фабрика з виробництва верхнього одягу, кустарні промисли. У сільському господарстві переважає екстенсивне землеробство. Головні продовольчі культури — пшениця, ячмінь, рис, овочі, цитрусові, тютюн, бавовна. Розводять велику рогату худобу, овець, кіз. У країні ведуться роботи з іригації та механізації сільськогосподарського виробництва, а також створення великих агропромислових комплексів. Транспорт: автомобільний, морський, річковий, частково — залізничний, розвинений трубопровідний. Основні іракські порти в Персидській затоці — Басра, Умм-Каср, Фао і Ез-Зубайр. Річковий порт — Багдад. У країні є два міжнародних аеропорти — в Багдаді і Басрі і понад 100 місцевих летовищ (в Хадіті, Кіркуці, Мосулі і інш.).

Крім нафтової важливі галузі державного сектора — металообробка, електроенергетика, газова, цементна, текстильна, електротехнічна і харчова промисловість, виробництво синтетичного волокна, збірка вантажних машин, автобусів і моторів. Більшість великих і високотехнологічних підприємств, побудованих переважно іноземними компаніями, знаходяться головним чином в околицях Багдада, в Мосулі і Басрі.

Щорічно в Іраку виробляється бл. 28,4 млрд кВт·год (1998) електроенергії, причому 97,7% за рахунок переробки нафти і газу, 2,1% за рахунок використання гідроресурсів.

З урахуванням фактору війни в Іраку 2003 р. слід очікувати, що промисловість країни (г.ч. нафтова) в подальшому значною мірою контролюватиметься ТНК США, Великобританії та частково ін. країн Коаліції (бл. 40 країн, включно з Польщею та Україною).

Див. також: Корисні копалини Іраку, Історія освоєння мінеральних ресурсів Іраку, Гірнича промисловість Іраку.

Банківська система й валюта[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

Добувна промисловість[ред.ред. код]

Енергетика[ред.ред. код]

Сільське господарство[ред.ред. код]

Площі, придатні для землеробства, складають бл. 5450 тис. га (1/8 території Іраку). До 4000 тис. га зайнято пасовищами. Інші землі виведені з сільськогосподарського обороту через засушливі умови й засолення ґрунтів, у тому числі зумовленого недостатнім дренажем раніше зрошуваних угідь. Головні сільськогосподарські культури — пшениця, ячмінь і рис. Під них відведено половину орних угідь, загалом у краще зволожених північних районах. Великі площі в долинах рік відведені під плантації фінікової пальми. Тваринництво базується на розведенні овець і кіз, у меншій мірі великої рогатої худоби, і розвинене в гірських районах.

Інфраструктура[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

Головний вид транспорту — автомобільний.

Водопостачання та санітарія[ред.ред. код]

Зв'язок та інтернет[ред.ред. код]

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Демографія[ред.ред. код]

Детальна етнічна карта Іраку

Етнічний склад[ред.ред. код]

За оцінками на 2009 рік в Іраку приблизно 31 млн жителів.

Етнос % від населення
Араби 72,8%
Курди 21,1%
Ассирійці та вірмени 2,1%
Туркмени 2%
Інші 2%
Етнорелігійна карта Іраку.

Релігія в країні[ред.ред. код]

Згідно з деякими джерелами, шиїти в Іраку представляють 65% населення, суніти - 35% (очевидно, мається на увазі тільки мусульманське населення). За іншими джерелами (перепис 1997 року, результати якого були передані в ООН), в країні, навпаки, сунітів 66%, а шиїтів 34%.

Перепис 1997 року не проводився в трьох провінціях Іракського Курдистану, через що його результати ставляться під сумнівом низкою експертів.

За Садама Хусейна шиїти були в меншій мірі представлені в органах влади, і США перед вторгненням розраховували на їх підтримку. Однак, незважаючи на заклики здебільшого шиїтського духовенства до нейтралітету по відношенню до окупаційної влади, шиїтське населення почало поступово політизуватися і розпочало джихад проти американців і колабораціоністів. Центром кристалізації шиїтського Опору стала так звана Армія Махді, формально очолювана шиїтським лідером Муктадом-ас-Садром.

В Іраку живе 850 тисяч ассірійців. Після падіння режиму Саддама Хусейна в 2003 р відбулися викрадення і вбивства ассірійців, та підпалення їхніх храмів.

Суспільство[ред.ред. код]

Культура[ред.ред. код]

Архітектура[ред.ред. код]

Образотворче мистецтво і вірування[ред.ред. код]

Музична культура[ред.ред. код]

Серед сучасних жанрів музики в Іраку прижився зокрема важкий метал. Одним із найвідоміших іракських метал-гуртів є Acrassicauda.

Кіно та телебачення[ред.ред. код]

Спорт[ред.ред. код]

Туризм та відпочинок[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Я. Л. Шолох. Ірак, Республіка Ірак // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 531. — ISBN 966-00-0610-1.
  • С. І. Данилов. Ірак, Республіка Ірак // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2014. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Charles Saint-Prot. Histoire de l'Irak. Paris: Ellipse, 1999.
  • Pierre-Jean Luizard, La question irakienne, Fayard, 2002, Paris.
  • Bernard Vernier, L'Irak D'Aujourd'hui, Paris, Librairie Armand Colin, 1963, 494 pp.
  • Revue Géostratégiques, Irak (numéro spécial), no 7, février 2005, 240 p, Paris.
  • Chris Kutschera (sous la direction de), Bernard Kouchner (Préface), Le Livre noir de Saddam Hussein, Oh! éditions, 2005, Paris, (ISBN 2-915056-26-9).
  • Revue Maghreb-Machrek, no 190, texte de la constitution irakienne traduit de l'arabe par J.-P. Milelli, Éditions Choiseul, 2007, Paris.
  • Alexandra de Hoop Scheffer, Hamlet en Irak, CNRS Éditions, 2007, Paris.
  • «L'Irak: violence et incertitudes», Critique internationale no 34, janvier-mars 2007.
  • Fanny Lafourcade. Le chaos irakien. La Découverte: Paris, 2007, 123 p.
  • Témoignage de Mgr Rabban, évêque chaldéen d'Erbil, in Le Figaro, 22 mars 2008.
  • Matthew Bogdanos: The Casualities of War. The Truth About the Iraq Museum. In: American Journal of Archaeology Band 109/3, 2005, S. 477—526
  • Matthew Bogdanos mit William Patrick: Die Diebe von Bagdad. Raub und Rettung der ältesten Kulturschätze der Welt. Aus dem Amerikanischen von Helmut Dierlamm (Originalausgabe: Thieves of Baghdad, Bloomsbury Publishing, New York 2005), Deutsche Verlags-Anstalt, München 2006, ISBN 3-421-04201-2, ISBN 978-3-421-04201-9
  • Henner Fürtig: Kleine Geschichte des Iraks. Von der Gründung 1921 bis zur Gegenwart. Beck, München 2003, ISBN 3-406-49464-1
  • Wolfgang Gockel: Irak — sumerische Tempel, Babylons Paläste und heilige Stätten des Islam im Zweistromland. Dumont Köln 2001, ISBN 3-7701-4949-1
  • Barthel Hrouda, Rene Pfeilschifter: Mesopotamien. Die antiken Kulturen zwischen Euphrat und Tigris. München 2005 (4. Aufl.), ISBN 3-406-46530-7 (Sehr knapper Überblick bzgl. Mesopotamien im Altertum mit weiterführenden Literaturangaben.)
  • Günter Kettermann: Atlas zur Geschichte des Islam. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 2001, ISBN 3-534-14118-0
  • Jobst Knigge: Deutsches Kriegsziel Irak. Der deutsche Griff auf den Nahen Osten im Zweiten Weltkrieg. Über Kaukasus und Kairo zum Öl des Orients. Pläne und Wirklichkeit. Verlag Dr. Kovac Hamburg 2007, ISBN 978-3-8300-3030-0
  • Stephan Kloss: Mein Bagdad-Tagebuch. Als Kriegsreporter im Brennpunkt Irak. Fischer Taschenbuch, Frankfurt 2003, ISBN 3-596-16142-8
  • Hans Krech: Der Bürgerkrieg im Irak (1991—2003). Ein Handbuch. Mit einem Konzept für eine Golf-Friedenskonferenz in Halle/S. und in Hamburg, Verlag Dr. Köster, Berlin 2003, (Bewaffnete Konflikte nach dem Ende des Ost-West-Konfliktes, Bd. 13), ISBN 3-89574-500-6
  • Chris Kutschera: Le Livre noir de Saddam Hussein, Oh! éditions, Paris 2005, ISBN 2-915056-26-9.
  • Kanan Makiya Republic of Fear. Politics of Modern Iraq University of California Press, 1998
  • Kanan Makiya Cruelty and Silence. War, Tyranny, uprising and the arab world (1991), ISBN 0-224-03733-1
  • Christoph Reuter, Susanne Fischer: Café Bagdad. Der ungeheure Alltag im neuen Irak. Goldmann, München 2006, ISBN 3-442-15385-9
  • M. und P. Sluglett: Der Irak seit 1958 — von der Revolution zur Diktatur. Frankfurt/Main 1991, ISBN 3-518-11661-4
  • Густерін В. П. «Города Арабского Востока.» — М.: «Восток—Запад», 2007. — 352 с. — (Энциклопедичний довідник). — 2000 екз. — ISBN 978-5-478-00729-4
  • Shadid, Anthony 2005. Night Draws Near. Henry Holt and Co., NY, U.S. ISBN 0-8050-7602-6
  • Hanna Batatu, «The Old Social Classes and the Revolutionary Movements of Iraq», Princeton: Princeton University Press, 1978
  • Charles Glass, «The Northern Front: A Wartime Diary»' Saqi Books, London, 2004, ISBN 0-86356-770-3

Посилання[ред.ред. код]

Урядові:


Ірак Це незавершена стаття з географії Іраку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Сирія Сирія Туреччина Туреччина Іран Іран
Йорданія Йорданія Gray compass rose.svg Іран Іран
Саудівська Аравія Саудівська Аравія Саудівська Аравія Саудівська Аравія Кувейт Кувейт
Перська затока