Іракліон
Іракліон Ηράκλειο |
|
---|---|
![]() |
|
Координати: 35°20′ пн. ш. 25°08′ сх. д. / 35.333° пн. ш. 25.133° сх. д. | |
Країна | Греція |
Децентр. адміністрація | Адміністрація Криту |
Периферія | Крит |
Периф. одиниця | Іракліон |
Колишні адмін. одиниці | |
- Регіон | Крит |
- Ном | Іракліон |
Уряд | |
- мер | Янніс Куракіс |
Площа | |
- Повна | 109,026 км² |
Найбільша висота | 33 м |
Найменша висота | 0 м |
Населення (2001[1]) | |
- Усього | 137 711 |
Часовий пояс | EET/EEST (UTC+2/3) |
Поштовий код | 70x xx, 71x xx, 720 xx |
Телефонний код(и) | 2810 |
Авто | HK, HP |
Вебсайт: www.heraklion-city.gr |
Іра́кліон (грец. Ηράκλειο), або Геракліон, давня назва Кандія — столиця Криту та одне з найбільших міст Греції, адміністративний центр ному Іракліон. Його історія налічує понад 2,5 тисячі років. Сьогодні це великий порт, торговельний та туристичний центр. Іракліон має також свій аеропорт «Нікос Казандзакіс».
Географія[ред. | ред. код]
Клімат[ред. | ред. код]
Іракліон знаходиться у зоні, котра характеризується середземноморським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 26,1 °C (79 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 12,1 °С (53,8 °F).[2]
Клімат Іракліона | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Абсолютний максимум, °C | 23 | 26 | 28 | 35 | 37 | 41 | 40 | 37 | 39 | 37 | 30 | 23 | 41 |
Середній максимум, °C | 15,3 | 15,5 | 16,7 | 20 | 23,5 | 27,3 | 28,7 | 28,5 | 26,4 | 23,4 | 20 | 17 | 21,9 |
Середня температура, °C | 12,1 | 12,2 | 13,5 | 16,5 | 20,3 | 24,4 | 26,1 | 26 | 23,5 | 20 | 16,6 | 13,7 | 18,7 |
Середній мінімум, °C | 9 | 8,9 | 9,7 | 11,8 | 15 | 19,1 | 21,6 | 21,8 | 19,3 | 16,5 | 13,4 | 10,8 | 14,7 |
Абсолютний мінімум, °C | 2 | 0 | 0 | 5 | 8 | 12 | 16 | 16 | 12 | 8 | 2 | 1 | 0 |
Норма опадів, мм | 90.1 | 67.6 | 58.2 | 28.5 | 14.2 | 3.5 | 1 | 0.6 | 17.7 | 64.9 | 59 | 77.9 | 483.2 |
Днів з опадами | 14 | 12 | 9 | 6 | 4 | 1 | 0 | 0 | 2 | 6 | 10 | 14 | 78 |
Вологість повітря, % | 68 | 66.1 | 66 | 61.7 | 60.8 | 56.3 | 56.6 | 58.3 | 61.2 | 65.5 | 67.7 | 67.7 | 63 |
Джерело: Weatherbase |
Історія[ред. | ред. код]
Історія міста сягає щонайменше 1 століття н. е. Страбон в «Географії» повідомляє, що Гераклеоном (грец. Ηράκλειο, тобто «містом Геракла») називалася гавань античного Кносса, збудована після занепаду сусіднього Амнісса. Згодом місто обнесли фортечними мурами, і за візантійських часів його називали Кастро, тобто «фортеця».
У 824 році порт захоплений арабами, які дали місту нову назву Рабд-ель-Хандак, тобто «фортеця з глибокими ровами». Після повернення Іракліона під владу візантійців (961) Никифором Фокою, арабську назву зберегли, скоротивши до Хандакс. Вона вживалася поруч з іменем Кастро або ж навіть Мегало Кастро (тобто «велика фортеця»).
У 1204 р., після здобуття Константинополя хрестоносцями, Крит придбаний у них венеційцями. Однак в реальності місто опинилося в руках пірата Енріко Пескаторе[ru]. Остаточно влада Венеціанської республіки над Іракліоном була встановлена у 1211 році. Місто стало столицею Криту і його головною фортецею. Венеціанці іменували місто на свій лад — Кандією, а Крит офіційно називався «королівством Кандійським». Серед місцевого населення зберігалася назва Мегало Кастро — і за часів венеційського панування, і за османської доби.
Турки захопили місто у 1669 році, після найтривалішої в історії 21-річної облоги. Нові завойовники лише трохи переінакшили венеційську назву міста — на тур. Kandiye. Крит отримав статус «пашалика» — області, що безпосередньо управлялась пашою. Але через те, що Іракліон був майже повністю зруйнований, столицю Криту перенесли до Ханьї.
У 1889 році Крит звільнений від турків, а місто отримало свою античну першоназву — грец. Ηράκλειο.
Визначні місця[ред. | ред. код]
Найцікавішими є такі історичні та архітектурні пам'ятки:
- археологічний музей Іракліону — один з найбільших музеїв Греції та найкращий у світі, присвячений мистецтву мінойської цивілізації;
- собор святого Марка, з 2000 року будівлю займає музей образотворчого мистецтва[ru];
- церква Св. Тита — заснована 961 р. В ній зберігається головна християнська святиня Криту — голова Св. Тита;
- фонтан Морозіні — побудований на початку 17 ст., має ім'я губернатора острова Франческо Морозіні;
- церква Агіа Дека — побудована на початку 17 ст., названа на честь Десяти мучеників, що були страчені у 3 ст. римлянами у Гортині за віросповідання;
- церква Св. Катерини — тут отримали освіту Михайло Дамаскін та його учень і послідовник Ель Греко
- Укріплення Іракліона — оборонні стіни венеціанської доби.
-
Церква Св. Тита
-
Церква Св. Катерини
-
Доки в Іракліоні
Доки[ред. | ред. код]
Доки в Іракліоні — великі видовжені будови з опуклими, бочкоподібними дахами. Вони забезпечували місце для ремонту та охорони кораблів. Також використовувались для побудови нових суден. У різний час було побудовано 3 комплекси:[3]
- перший — побудований у XIII ст., мав назву Арсенали Антики;
- другий — Арсенали Векки;
- третій — Арсенали Нуові та Нуовіссімі (Арсенали Нові та Новітні).
Фонтани[ред. | ред. код]
У візантійський період водопостачання міста здійснювалось з криниць а також підземних цистерн для збору дощової води, яких в 1639 році було: 1270 колодязів і 273 цистерни. Після збільшення наслення міст острова в XVI столітті у венеціанської влади виникла потреба щодо забезпечення питню водою населення, що призвело до появи фонтанів, які отримували воду з джерел з околиць або з-за меж міста. Після захоплення острова і міста османами в 1669 році вони продовжили будівництво фонтанів.[4]
Першим в 1552-1554 роках було побудовано Фонтан Бебо, в 1603 році побудовано Фонтан Сагредо, від якого залишилась лише фасадна плита на північно-західному куті Венеційської ложі, Будівництво було продовжено при Франческо Морозині, який заснував фонтан в 1628 році, який нині називається Фонтан Морозіні. Останнім венеціанці в 1666 році збудували Фонтан Пріулі, який довелося збудувати, оскільки Фонтани Бебо і Морозіні залишились без води оскільки османи перекрили воду під час облоги міста. При османах буо побудовано інші фонтани, з яких залишились Фонтан Єніцар Ага та Фонтан Хачі Ібрагім Ага.[4]
-
Фонтан Сагредо
Персоналії[ред. | ред. код]
- Літератори
- Стефанос Сахлікіс — грецький поет кінця XV — початку XVI століть.
- Одісеас Елітіс (Οδυσσέας Ελύτης) — грецький поет, Нобелівський лауреат 1979 р.
- Нікос Казандзакіс (Νίκος Καζαντζάκης) — письменник.
- Александр V — антипапа у період 1409—1410 рр.
- Еллі Алексіу — грецька письменниця та перекладачка.
- Галатія Казандзакі — грецька письменниця.
- Науковці
- Франческо Бароцці — італійський математик, астроном, гуманіст.
- Іосиф Сіфакіс — лауреат Премії Тюрінга-2007.
- Живопис
- Феофан Стрелітзас Бафа — іконописець, представник критської школи.
- Михайло Дамаскін — представник критської школи.
- Ель Греко — іспанський художник грецького походження.
- Константінос Воланакіс (Κωνσταντίνος Βολανάκης) — художник 19 ст.
- Політика
- Костянтин Корнякт - купець, церковний меценат Львова;
- Яна Ангелопулос-Даскалакі — політик, очолювала комітет, відповідальний за підготовку Літніх Олімпійських ігор 2004 р. в Афінах.
- Гіоргос Вулгаракіс — міністр морської торгівлі.
- Спорт
- Йосиф Даскалакіс (* 1982) — грецький футболіст.
- Нікос Махлас — грецький футболіст, учасник чемпіонату світу 1994 року.
- Йоргос Самарас — грецький футболіст, учасник чемпіонату Європи 2008 року.
Див. також[ред. | ред. код]
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іракліон |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Δείτε τη Διοικητική Διαίρεση. Міністерство внутрішніх справ, децентралізації та електронного управління Греції (гр.). www.ypes.gr. Процитовано 9 вересня 2009.
- ↑ Клімат Іракліона. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 24 червня 2020.
- ↑ Доки в Ираклионе, Ираклион [Архівовано 30 липня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б Thematic sections. koules.efah.gr. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 8 січня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Детальна мапа міста [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Пам'ятки Іракліона з фото [Архівовано 21 вересня 2020 у Wayback Machine.]
|
|