Перейти до вмісту

Іраклі Гарібашвілі

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іраклі Гарібашвілі
ირაკლი ღარიბაშვილი
груз. ირაკლი ღარიბაშვილი Редагувати інформацію у Вікіданих
Іраклі Гарібашвілі ირაკლი ღარიბაშვილი
Іраклі Гарібашвілі
ირაკლი ღარიბაშვილი
Прем'єр-міністр Грузії
22 лютого 2021 — 29 січня 2024
ПрезидентСаломе Зурабішвілі
ПопередникГеоргій Гахарія
НаступникІраклі Кобахідзе
Прем'єр-міністр Грузії
20 листопада 2013 — 23 грудня 2015
ПрезидентГеоргій Маргвелашвілі
ПопередникБідзіна Іванішвілі
НаступникГеоргій Квірікашвілі
Народився28 червня 1982(1982-06-28)[1][2][3] (43 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якполітик, бізнесмен, підприємець, державний службовець, голова уряду Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР→Грузія Грузія
Національністьгрузин
Alma materТбіліський державний університет і Університет Париж I Пантеон-Сорбонна Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяГрузинська мрія (з 2012).
РелігіяГрузинська православна церква Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден «За заслуги» I ступеня Order of La Pléiade
Підпис
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Іраклі Гарібашвілі (груз. ირაკლი ღარიბაშვილი; нар. 28 червня 1982(19820628), Сігнагі, Кахеті, Грузинська РСР, СРСР) — грузинський проросійський політичний діяч, прем'єр-міністр Грузії з 22 лютого 2021[4] по 29 січня 2024 року та з 2013 до 2015 року. міністр внутрішніх справ Грузії (25 жовтня 2012 — 20 листопада 2013).

Освіта

[ред. | ред. код]

У 2004 закінчив Тбіліський державний університет (міжнародне право і міжнародні відносини) та Університет Париж I Пантеон-Сорбонна. У 2005 році здобув ступінь магістра за спеціальністю міжнародні відносини в Тбіліському університеті.[5]

Початок кар'єри

[ред. | ред. код]

У 2004—2005 роках працював менеджером в департаменті логістики «Карту Груп». У 2005—2008 роках — заступник директора департаменту логістики, помічник президента «Карту Груп» Б. Іванішвілі. З 2007 року по травень 2012 року — член наглядової ради «Карту Банк». До парламентських виборів у Грузії 2012 очолював благодійний фонд Іванішвілі «Карту».

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

У 2012 році після заснування прем'єр-міністром Грузії Іванішвілі політичного об'єднання «Грузинська мрія — Демократична Грузія» займався підготовкою партії до Парламентських виборів в Грузії, на яких політичне об'єднання перемогло, здобувши 85 місць в парламенті.[6]

25 жовтня 2012 новостворена парламентська більшість партії Грузинська мрія затвердила його міністром внутрішніх справ Грузії.

2 листопада 2013, представляючи Іраклі Гарібашвілі як кандидата на посаду прем'єр-міністра Грузії, чинний на ту мить прем'єр-міністр Іванішвілі заявив: «За один рік Гарібашвілі зумів перетворити грузинську поліцію в культурних поліцейських європейського типу. Тому не випадково, що ця посада передається саме Іраклію. Він цього заслуговує, я і члени моєї команди впевнені, що він стане гідним прем'єр-міністром».

23 грудня 2015 Гарібашвілі під час звернення у прямому ефірі телебачення зробив заяву про складання повноважень голови уряду[7].

У 2018—2019 роках Гарібашвілі був радником наглядової ради з управління регіональними проектами китайської компанії CEFC China Energy.

8 вересня 2019 року призначений міністром оборони в уряді Георгія Гахарії.

22 лютого 2021 року Парламент Грузії затвердив новий уряд на чолі з Іраклі Гарібашвілі.[4]

Кримінальна справа

[ред. | ред. код]

12 січня 2026 року Іраклію Гарібашвілі ухвалили вирок у справі про легалізацію незаконних доходів та засудили до п'яти років позбавлення волі. [8]

Генпрокуратурою Грузії було заявило, що з Гарібашвілі було укладено процесуальну угоду. Колишньому прем'єр-міністру ухвалили вирок за статтею 194 КК Грузії про легалізацію незаконних доходів (відмивання грошей). Крім реального терміну, йому також призначили штраф у мільйон ларі (приблизно $370 тисяч).[8]

Гарібашвілі було висунуто у жовтні 2025 року. В результаті обшуків у нього в квартирі вилучили $6,5 млн. За версією слідства , будучи міністром оборони та прем'єр-міністром у 2019–2024 роках він не мав права брати участь у підприємницькій діяльності та отримувати будь-які доходи, крім зарплати. Проте він займався бізнесом, а для легалізації цих доходів вказував у деклараціях відомості про нібито щорічні великі грошові подарунки від одного з членів сім'ї.[8]

Політика стосовно України

[ред. | ред. код]
  • У 2021 році був нагороджений Орденом «За заслуги» І-го ступеня Указом Президента Зеленського.[9]
  • В березні 2023 року запропонував позбавляти громадянства Грузії осіб, які воюють на боці України.[10]
  • 12 березня 2023 Іраклі Гарібашвілі заявив, що українські політики втручаються у справи Грузії.[11]

Нагороди

[ред. | ред. код]
Ilham Aliyev and Prime Minister of Georgia Iraкli Garibashvili held one-on-one meeting
  • Орден «За заслуги» I ст. (Україна, 23 серпня 2021) — за вагомий особистий внесок у зміцнення українсько-грузинського міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України[9]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений, дружина Нунука Тамазашвілі[12] (нар. 1983), двоє синів — Ніколоз (нар. 2005) і Андріа (нар. 2010). Його тесть Тамаз Тамазашвілі, колишній генерал міліції, в період правління Саакашвілі був заарештований за звинуваченням у незаконному носінні та зберіганні зброї і вибухових речовин[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Davos 2014 Participant List
  2. ↑ https://garibashvili.ge/en/about
  3. ↑ საქართველოს ბიოგრაფიული ლექსიკონი — 2001.
  4. ↑ а б Парламент Грузії затвердив новий уряд на чолі з Іраклієм Гарібашвілі. Українська правда (ua) . Архів оригіналу за 23 лютого 2021. Процитовано 22 лютого 2021.
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 25 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 25 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Прем'єр-міністр Грузії Іраклі Гарібашвілі йде у відставку. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
  8. ↑ а б в Бывшего премьер-министра Грузии Ираклия Гарибашвили приговорили к пяти годам лишения свободы по делу об отмывании денег. The Insider (рос.). Процитовано 12 січня 2026.
  9. ↑ а б Указ Президента України від 23 серпня 2021 року № 401/2021 «Про нагородження І.Гарібашвілі орденом "За заслуги"»
  10. ↑ Прем'єр Грузії пропонує позбавляти громадянства тих, хто воює за Україну, - Мамулашвілі. Еспресо TV. 7 березня 2023. Архів оригіналу за 8 березня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023.
  11. ↑ Прем’єр Грузії заявив, що українські політики втручаються у справи його країни. www.ukrinform.ua (укр.). 12 березня 2023. Процитовано 17 травня 2023.
  12. ↑ Іраклі Гарібашвілі запитали про зв'язки з «кахетинським кланом». Радіо «Свобода». 22 лютого 2021. Архів оригіналу за 22 лютого 2021. Процитовано 22 лютого 2021.
  13. ↑ Політичні мотиви арешту генерала Тамаза Тамазашвілі. Архів оригіналу за 11 травня 2019. Процитовано 25 лютого 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Іраклі Гарібашвілі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іраклі_Гарібашвілі&oldid=47237494