Іракське Королівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іракське Хашимітське королівство

араб. المملكة العراقية الهاشمية
(al-Mamlakah al-ʿIrāqiyyah ʾal-Hāshimyyah)
Британський мандат у Месопотамії
1932 – 1958 Арабська федерація Іраку і Йорданії
Прапор Герб
Прапор Герб
Гімн
Royal Salute
Ірака: історичні кордони на карті
Ірака: історичні кордони на карті
Столиця Багдад
Мови арабська
Релігії Іслам
Форма правління унітарна парламентська конституційна монархія
король
 - 1921-1933 Фейсал І
 - 1933-1939 Газі І
 - 1939-1958 Фейсал ІІ
Історичний період Інтербелум
 - коронація серпень, 1921
 - незалежність жовтень 1932
 - Переворот травень, 1941
 - Багдадський пакт 1955
 - Революція 14 липня 14 липня 1958
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Іракське Королівство

Іракське королівство, повна назва Іракське Хашимітське Королівство (араб. المملكة العراقية الهاشمية, трансліт. al-Mamlakah al-ʿIrāqiyyah ʾal-Hāshimyyah) — іракська держава в період дії і після закінчення мандату, виданого Великій Британії в 1920 році Лігою Націй. Королівство було проголошено в 1921 році, через 11 років дію мандату було припинено, але королівство проіснувало до 1958 року, коли був здійснений військовий переворот під командуванням Абделя Касема.

Історія

[ред. | ред. код]

Іракське королівство було утворено в серпні 1921. Першим королем Іраку став Фейсал I, який здобув широку популярність під час великого арабського повстання і проявляв лояльність до британців. У подальшому йому вдалося значно звільнитися від британської опіки, і в 1932 домогтися незалежності для Іракського королівства. Відразу після цього іракський уряд проголосив Кувейт своєї підвідомчою територією, як це було протягом століть до встановлення протекторату Великої Британії[1].

Після смерті Фейсала I монархію очолив його син Газі I, який правив Іраком до 1939. У цей період в країні ширилися опозиційні і націоналістичні рухи. Так, в період з 1936 по 1941 роки іракська армія послідовно здійснила п'ять спроб державного перевороту[2] Під час останньої з них до влади прийшов пронацистські налаштований Рашид Алі аль-Гайлані, який встановив регентство над неповнолітнім королем Фейсалом II. Оскільки Рашид Алі аль-Гайлані заявив про розірвання домовленостей з Великою Британією, британська армія висунула 2 травня 1941 ультиматум про звільнення територій військових баз. Англо-іракська війна тривала до 30 травня і закінчилася поразкою іракців.

Після війни головою іракського уряду повернувся прем'єр-міністр Нурі аль-Саїд, зміщений раніше пронацистськими силами. Він проводив явну прозахідну політику аж до своєї загибелі в 1958 році.

Революція 1958

[ред. | ред. код]

Монархія проіснувала до 1958. У результаті революції 14 липня до влади прийшов Абдель Керім Касем. Король Фейсал II, його сім'я і члени уряду були розстріляні. Після проголошення Іракської республіки, Ірак розірвав відносини з Багдадським пактом і налагодив дружні зв'язки з Радянським Союзом .

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Duiker, William J; Spielvogel, Jackson J. World History: From 1500. 5th edition. Belmont, California, USA: Thomson Wadsworth, 2007. Pp. 839.
  2. Ghareeb; Dougherty. Pp lvii