Іредентизм (італ.irredentismo, від irredento — незвільнений, такий, що перебуває під чужим владарюванням) — термін міжнародних відносин, що позначає політику держави, партії чи політичного руху за об'єднання народу, нації, етносу в рамках єдиної держави[1]. Проявляється в етнічній мобілізації, за якої підіймається питання про возз'єднання території, на якій мешкає іредента, з титульною державою, у якій їхній етнос складає більшість.
Це особливості політики ідентичності культурної та політичної географії. Оскільки більшість кордонів було колись переміщено, дуже багато країн могли б виявити іредентизм стосовно своїх сусідів. Територію, щодо якої можуть виставити вимогу на возз'єднання з іншою країною на підставі однакового етнічного складу населення або колишньої колонії, називають возз'єднуваною територією. Не всі потенційно возз'єднувані території залучено у фактичний іредентизм.
На відміну від діаспори, члени якої розсіяно проживають на території віддалених від їхньої історичної батьківщини держав, члени іреденти, як правило, компактно розселені в державах, що межують з їхньою історичною батьківщиною, особливо висока їхня концентрація в прикордонних, суміжних територіях (наприклад, раніше так проживали фольксдойче в Чехословаччині (область Судети) та Польщі (Сілезія, Польський коридор)).
М. Капітоненко. Іредентизм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.302 ISBN 978-966-611-818-2
Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х. : Право, 2015
