Очікує на перевірку

Ірене Монтеро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірене Монтеро
Ім'я при народженніісп. Irene María Montero Gil
Народилася13 лютого 1988(1988-02-13)[1][2] (36 років)
Мадрид, Іспанія[1]
Країна Іспанія[3]
Місце проживанняGalapagar[d]
Діяльністьполітична діячка, психологиня, активістка
Галузьфемінізм і ЄС[4]
Alma materАвтономний університет Мадрида (2011)[5] і Colegio Siglo XXId[6]
Знання мовіспанська
ЧленствоCommunist Youth Union of Spaind (невідомо)[7]
Посадачлен Конгресу депутатів Іспанії[d][8], член Конгресу депутатів Іспанії[d][9], член Конгресу депутатів Іспанії[d][2], член Конгресу депутатів Іспанії[d][10], Minister for Equalityd[11] і Депутат Європейського парламенту[3]
ПартіяПодемос[12]
БатькоClemente Monterod
МатиAdoración Gild
Автограф
Нагороди
IMDbID 6940852

Ірене Марія Монтеро Гіль (ісп. Irene María Montero Gil 13 лютого 1988(19880213), Мадрид) — іспанська політична діячка від партії «Подемос» і коаліції «Унідос-Подемос» («Об'єднані можемо»). Член Конгресу депутатів від Мадрида з 13 січня 2016 року за результатами парламентських виборів 20 грудня 2015 року. Міністр рівності[es] з 13 січня 2020 року в другому кабінеті Санчеса[13]. Радикальна феміністка[14]. Є автором законопроекту про всеосяжний захист сексуальної свободи і викоріненні сексуального насильства[15][16][17].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 13 лютого 1988 року в Мадриді. Навчалася в школі, що дотримувалась освітньої моделі французького педагога Селестен Френе.

У віці 15 років вступила до Спілки комуністичної молоді Іспанії[es] — молодіжної організації Комуністичної партії Іспанії.

2006 року вступила до Мадридського автономного університету. У 2011 році закінчила його зі ступенем бакалавра в галузі психології. Під час навчання жила п'ять місяців у Чилі, а також працювала продавцем у мережі електроніки та побутової техніки. 2013 року отримала ступінь магістра в галузі педагогічної психології. У 2013 році розпочала підготовку в докторантурі до випробування на ступінь доктора. Отримала стипендію на навчання в Гарвардському університеті у США, яку відхилила через політичні переконання.

У 2011 році приєдналася до соціального руху «Платформа іпотечних жертв[en]», яка боролася з виселенням людей, які після світової економічної кризи 2008 року прострочили іпотечні платежі[18].

2014 року взяла участь у виборах до Європейського парламенту від «Платформи іпотечних жертв». Вступила до партії «Подемос», стала керівником апарату лідера партії Пабло Іглесіаса[18].

20 грудня 2015 року взяла участь у виборах до Конгресу депутатів від Мадрида, зайняла 4-е місце і стала членом Конгресу депутатів. Була переобрана на парламентських виборах 26 червня 2016 року, 28 квітня та 10 листопада 2019 року .

У 2017 році увійшла до списку 30 Under 30 Europe журналу Forbes[18].

Отримала портфель міністра рівності в другому кабінеті Санчеса.

Дружина Пабло Іглесіаса, лідера коаліції «Унідос-Подемос», віце-прем'єра і міністра з соціальних прав і повістки 2030[es] в другому кабінеті Санчеса[13]. У липні 2018 року народила близнюків Лео і Мануеля, в середині 2019 року — дочку Айтану.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б https://www.lavanguardia.com/politica/20170218/42130669624/irene-montero-quemando-el-cielo-si-es-preciso.html
  2. а б http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=212&idLegislatura=13
  3. а б Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
  4. німецька Вікіпедія — 2001.
  5. https://www.elespanol.com/personajes/irene_montero/
  6. https://www.elconfidencial.com/alma-corazon-vida/2017-03-29/colegios-educacion-siglo-xxi_1356800/
  7. https://www.elconfidencial.com/espana/2017-02-18/irene-montero-podemos-cargo-portavoz-congreso-pablo-iglesias_1334294/
  8. http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=154&idLegislatura=11
  9. http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=154&idLegislatura=12
  10. http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Diputados/BusqForm?_piref73_1333155_73_1333154_1333154.next_page=/wc/fichaDiputado?idDiputado=329&idLegislatura=14
  11. Government Organisational Structure
  12. https://www.europapress.es/nacional/noticia-irene-montero-sera-nombrada-nueva-portavoz-podemos-congreso-sustitucion-inigo-errejon-20170218092559.html
  13. а б Главой МИД Испании станет помощник генсека ООН Аранча Гонсалес Лайя. РИА Новости. 10 січня 2020. Архів оригіналу за 16 березня 2020. Процитовано 4 березня 2020.
  14. Премьер-министр Испании представил новый кабинет министров. ИА Красная Весна. 12 січня 2020. Процитовано 5 березня 2020.
  15. Законопроект о защите сексуальной свободы внесут в Конгресс Испании. ИА Красная Весна. 15 лютого 2020. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 5 березня 2020.
  16. Туркот, Вероника (21 лютого 2020). Настоящий Pussy Riot снёс крышу Испании. Завтра. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 5 березня 2020.
  17. В Испании сексуальную свободу закрепят законом. ИА Красная Весна. 5 березня 2020. Процитовано 5 березня 2020.[недоступне посилання]
  18. а б в Forbes Releases 2017 30 Under 30 Europe List (англ.). Forbes. 16 січня 2017. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 5 березня 2020.