Ірен Жоліо-Кюрі
Ірен Жоліо-Кюрі (фр. Irène Joliot-Curie, до шлюбу — Кюрі; 12 вересня 1897, Париж — 17 березня 1956, Париж) — французька науковиця у сфері хімії та радіобіології. Лауреатка Нобелівської премії з хімії 1935 року (спільно з Фредеріком Жоліо).
Народилася в Парижі старшою з двох дочок Марії Склодовської-Кюрі та П'єра Кюрі.
Марія Кюрі вперше отримала радій, коли Ірен був один рік. Поки мати працювала в лабораторії, Ірен бавив дід по лінії батька, лікар Ежен Кюрі, який допомагав повстанцям революції 1848 і Паризькій комуні 1871 року. Ліберальні соціалістичні переконання і антиклерикалізм діда вплинули на формування політичних поглядів Ірен.
У 10 років, за рік до смерті батька, Ірен Кюрі почала навчатися в кооперативній школі, організованій матір'ю та кількома її колегами, зокрема фізиками Полем Ланжевеном і Жаном Перреном, які також викладали там. Два роки по тому вступила до Коледжу Севіньє (фр. Collège Sévigné), закінчивши його напередодні Першої світової війни. Продовжила освіту в Сорбонні, на кілька місяців перервавши навчання для роботи медсестрою у військовому госпіталі та асистуючи матері у виконанні рентгенограм.
Після війни Ірен Кюрі працює асистенткою-дослідницею в очолюваному матір'ю Інституті радію, а з 1921 року здійснює самостійні дослідження.
Її перші досліди були пов'язані з вивченням радіоактивного полонію — елементу, відкритого її батьками понад 20 років тому. Оскільки явище радіації було пов'язане з розпадом атома, його вивчення давало надію пролити світло на структуру атома. Ірен Кюрі вивчала флуктуації, що спостерігалися у потоках альфа-частинок, які викидалися із великою швидкістю під час розпаду атомів полонію. На альфа-частинки, які складаються з двох протонів і двох нейтронів і, отже, є ядрами гелію, як на матеріал для вивчення атомної структури вперше вказав англійський фізик Ернест Резерфорд. У 1925 році за дослідження цих частинок Ірен Кюрі здобула докторський ступінь.
Найвизначніші з досліджень Ірен Кюрі розпочала кількома роками пізніше, у тандемі з колегою, асистентом Інституту радію Фредеріком Жоліо, з яким одружилася в 1926 році.
У 1930 році німецький фізик Вальтер Боте виявив, що деякі легкі елементи, зокрема берилій і бор, випромінюють потужну радіацію під час бомбардування їх альфа-частинками. Зацікавившись проблемами, які виникли в результаті цього відкриття, Ірен Кюрі з чоловіком приготували особливо потужне джерело полонію для отримання альфа-частинок і застосувала сконструйовану ним чутливу конденсаційну камеру, щоб фіксувати проникну радіацію, яка виникала таким чином.
Вони виявили, що коли між берилієм чи бором і детектором вміщується пластинка речовини з високим вмістом водню, то спостерігається майже вдвічі вищий рівень радіації. Жоліо-Кюрі пояснили виникнення цього ефекту тим, що прониклива радіація вибиває окремі атоми водню, надаючи їм величезної швидкості. Хоча ні Кюрі, ні Жоліо не зрозуміли суті цього процесу, у 1932 році проведені ними ретельні вимірювання допомогли Джеймсу Чедвіку відкрити нейтрон — електрично нейтральну складову більшості атомних ядер.
Продовжуючи дослідження, Жоліо-Кюрі прийшли до свого найзначнішого відкриття. Бомбардуючи альфа-частинками бор і алюміній, вони вивчали вихід позитронів (позитивно заряджених частинок, які за всіма іншими властивостями нагадують електрони), відкритих у 1932 році американським фізиком Карлом Андерсоном. Закривши отвір детектора тонким шаром алюмінієвої фольги, вони опромінили зразки алюмінію і бору альфа-частинками. На їх здивування, вихід позитронів продовжувався протягом кількох хвилин після того, як було усунено полонієве джерело альфа-частинок. Пізніше Жоліо-Кюрі дійшли висновку, що частина атомів алюмінію та бору перетворилася на нові хімічні елементи. Ба більше, ці нові елементи були радіоактивними: поглинаючи два протони і два нейтрони альфа-частинок, алюміній перетворився на радіоактивний фосфор, а бор — на радіоактивний ізотоп азоту. Протягом короткого часу Жоліо-Кюрі отримали багато нових радіоактивних елементів.
У 1935 році Ірен Жоліо-Кюрі та Фредеріку Жоліо було присуджено Нобелівську премію з хімії «за виконаний синтез нових радіоактивних елементів». У вступній промові від імені Шведської королівської академії наук К. В. Пальмаєр нагадав Ірен Кюрі про церемонію вручення Нобелівської премії з хімії її матері 24 роки тому:
У співпраці з вашим чоловіком Ви гідно продовжуєте цю блискучу традицію.
Через рік після отримання Нобелівської премії Ірен Жоліо-Кюрі стала повною професоркою Сорбонни, де читала лекції з 1932 року. Вона також зберегла за собою посаду в Інституті радію і продовжувала досліджувати радіоактивність. Наприкінці 1930-х років Жоліо-Кюрі, працюючи з ураном, зробила кілька важливих відкриттів і впритул підійшла до відкриття того, що під час бомбардування нейтронами відбувається поділ (розщеплення) ядра урану. Повторивши її досліди, німецький фізик Отто Ган і його колеги Фріц Штрассман і Ліза Майтнер у 1938 році виявили вимушений поділ ядер урану.
Тим часом Ірен Жоліо-Кюрі почала дедалі більшу увагу приділяти політичній діяльності й 1936 року протягом чотирьох місяців працювала помічницею статс-секретаря у науково-дослідних справах в уряді Леона Блюма. Незважаючи на німецьку окупацію Франції 1940 року, Жоліо-Кюрі з чоловіком залишилася в Парижі, де він брав участь у русі Опору. У 1944 році у гестапо з'явилися підозри щодо його діяльності, і коли він того ж року пішов у підпілля, Жоліо-Кюрі з двома дітьми втекла до Швейцарії, де залишалася до звільнення Франції.
У 1946 році Ірен Жоліо-Кюрі призначена директоркою Інституту радію. Крім того, з 1946 до 1950 року вона працювала в Комісаріаті атомної енергетики Франції. Завжди глибоко стурбована проблемами соціального й інтелектуального прогресу жінок, вона входила до складу Національного комітету Союзу французьких жінок і працювала у Світовій раді миру.
Праця з радіоактивними елементами завдала великої шкоди здоров'ю науковиці, і, як і її мати, вона захворіла на невиліковну тоді лейкемію. Частково це могло бути спричинено випадковим опроміненням, отриманим Жоліо-Кюрі після вибуху полонієвої капсули на її лабораторному столі в 1946 році. Проте в 1940-ві техніки безпеки у поводженні з радіоактивними матеріалами просто не існувало: їх часто брали голими руками[джерело?]. До початку 1950-х років її здоров'я стало погіршуватися — імовірно, унаслідок отриманої дози радіації.
Ірен Жоліо-Кюрі померла в Парижі 17 березня 1956 року від гострої лейкемії.
Висока і худа, прославлена своїм терпінням і рівним характером, Жоліо-Кюрі дуже любила плавати, ходити на лижах і здійснювати гірські прогулянки.
Крім Нобелівської премії, Ірен Жоліо-Кюрі була удостоєна почесних ступенів багатьох університетів і була членкинею багатьох наукових товариств. У 1940 році їй було вручено золоту медаль Барнарда за видатні наукові заслуги, присуджену Колумбійським університетом. Жоліо-Кюрі була кавалеркою ордена Почесного легіону Франції.
На її честь названо вулиці Одеси та Рівного (вул. Жоліо-Кюрі). Загалом на честь сім'ї Кюрі названо щонайменше чотири вулиці в Україні: крім Одеси та Рівного, в Дніпра є вулиця Марії Кюрі, а в Кривому Розі — вулиця Кюрі.
- Черрато Симона. Радіоактивність у родині: Невигадане життя Марії та Ірен Кюрі / Пер. з італ. — К.: «К.І.С.», 2006. — 104 с.: іл. — (Жінки в науці).
- Marianne Chouchan, Irène Joliot-Curie ou La science au cœur, Le Livre de Poche Jeunesse, 1998, ISBN 2-01-321510-X
- Анотована біографія Ірен Жоліо-Кюрі у електронній бібліотеці Alsos (англ.)
- Нобелівська премія з хімії 1935 [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Ірен Жоліо-Кюрі [Архівовано 13 жовтня 2008 у Wayback Machine.] на сайті CWP/UCLA [Архівовано 9 липня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ірен Жоліо-Кюрі
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Летопись Российской академии наук. Т. VII. 1946—1953 — Москва: Архив Российской академии наук, 2022. — С. 680. — 896 с. — ISBN 978-5-6046932-6-1
- Жінки-науковці
- Народились 12 вересня
- Народились 1897
- Померли 17 березня
- Померли 1956
- Члени Академії наук НДР
- Академіки РАН
- Члени Нідерландської королівської академії наук
- Офіцери ордена Почесного легіону
- Кавалери Командорського хреста із зіркою ордена Відродження Польщі
- Лауреати Нобелівської премії з хімії
- Почесні доктори Ягеллонського університету
- Нагороджені медаллю Маттеуччі
- Нагороджені медаллю Барнарда
- Французькі фізики
- Французькі хіміки
- Жінки-хіміки
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Лауреатки Нобелівської премії
- Французькі Нобелівські лауреати
- Поверх спадщини
- Поляки Франції
- Учасники французького руху Опору
- Випускники Паризького університету
- Французькі атеїсти
- Атеїстки