Іригація муїсків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іригація муїсків — система каналів для забезпечення зрошення сільськогосподарських угідь, що була створена народом чибча-муїска в доколніальний період. Частково виконувала функцію забезпечення питною водою та їжею населення.

Канали[ред. | ред. код]

Практика спорудження каналів, облаштування їх системи в діяльності муїсків не носила широкого застосування. Воно здійснювалося лише в окремих регіонах, де цьому сприяли природні та кліматичні особливості. Усі роботи муїски робили дерев'яними мотиками—гуе.

Стародавні муїски проривали канали в низовинних районах, де облаштовані системи зрошення і складні дренажні канали забезпечували достатнє родючу землю для інтенсивного землеробства. Такі канали проводили воду у посушливі місцини, а також у гори та високогір'я. Зазвичай вони створювалися поблизу великих річок. Так, у 2003 році виявлені зрошувальні канали і насипи вздовж річки Богота між містами Чіа і Коача. Водночас ці канали служили важливим джерелом тваринного протеїну (риба, водоплавні птахи, прісноводні молюски). Інші значущі ірігаційні системи існували у володіння вождійств Чоконта, Факататіва, Токанкіпа і Тунха — в долині річок Магдалена і Бояка. Крім того, існували невеличкі іригаційні системі навколо кожного з озер, де мешкали муїски.

Частково канали були пов'язані з терасами: сюди доставлялася вода. Втім особливо важливими було постачання іригаціною системою води до humedales — полів на заплавах й болотистих містах. До них вели канали та кавчики, що забирали зайву воду. Прикладом поєднання каналів, дренажу, полів болотних угіддях є область «Ябоке» (з мови муїсків перекладається як «Дерева лісу богів»). Розташовувалося на території держави Баката. Після підкорення іспанцями, цю систему було закинуто і занехаєно. В результаті більша частина опинилася під водою або болота ще більш поширилися.

Задля отримання прісноводної води і її накопичення муїски також поглиблювали і розширювали природні сезонні водойми. Відповідно до досвіду, що відзверкалився у міфах та легендах про Чибчакума та Бочіку, муїски полюбляли стоячу воду. Тому влаштовували ставки. Окрема зберігали воду у великих глиняних глеках.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Falchetti, A. M. and C. Plazas (1973). El territorio de los muiscas a la llegada de los espanoles. Cuadernos de Antropologia, Universidad de los Andes. 1.
  • Bray, W with L. F. Herrera, M. Cardale, P. Botero, and J.G Monsalve 1987 The Ancient Agricultural Landscape of Calima, Colombia. In Pre-Hispanic Agricultural Fields in the Andean Region (Part I) W.M. Denevan, K. Mathewson and G. Knapp, eds. Pp. 443—481. London: BAR International Series.
  • Rozo Gauta, J. (1997). Espacio y tiempo entre los Muiscas. Ed. El Buho.
  • Cultura india
  • The World Of The Muisca & Chibchas