Іридій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іридій (Ir)
Атомний номер 77
Зовнішній вигляд
простої речовини
Білий крихкий
метал
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
192,22 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 136 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
868,1(9,00) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Xe] 4f14 5d7 6s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 127 пм
Радіус іона (+4e) 68 пм
Електронегативність
(за Полінгом)
2,20
Електродний потенціал Ir←Ir3+ 1,00В
Ступені окиснення 6, 4, 3, 2, 1, 0, -1
Термодинамічні властивості
Густина 22,65 г/см³
Молярна теплоємність 0,133 Дж/(K моль)
Теплопровідність 147 Вт/(м К)
Температура плавлення 2683 K
Теплота плавлення 27,61 кДж/моль
Температура кипіння 4403 K
Теплота випаровування 604 кДж/моль
Молярний об'єм 8,54 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки кубічна
гранецентрована
Період ґратки 3,840 Å
Відношення c/a n/a
Температура Дебая 430,00 K
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Commons-logo.svg Іридій (Ir) у Вікісховищі

Іри́дій (англ. iridium; нім. Iridium n) — хімічний елемент символ Ir, атомний номер 77; атомна маса 192,22.

Загальна інформація[ред.ред. код]

Належить до металів групи платини. Сріблясто-білий, дуже твердий та крихкий метал. Густина 22,65·10³ кг/м3; температура плавлення 2447 °C; кипіння — 4380 °C; Твердість за Бріннелем 1640 МПа. Іридій хімічно дуже мало активний. У царській горілці не розчиняється. У вигляді тонкодисперсного порошку (черні) адсорбує сірку, галогени і інші неметали. Типовий елемент ультраосно́вних і осно́вних гірських порід. Відомі нечисленні його сполуки з іншими металами платинової групи (осмієм, рутенієм, родієм, платиною), з сіркою і арсеном.

Природний Ir є сумішшю двох ізотопів з масовими числами 191 та 193 (переважає). Відомі ступені окиснення від +6 до –1. У ступені +6 і +5 — сильний оксидант, у випадку +4 і +3 — утворює стабільні комплекси, особливо з амінами, а +1 вельми характерний, особливо у комплексах з фосфіновими й карбонільними лігандами, хоча зазнає оксидативних перетворень до Ir(III). Ir(0) існує в карбонільних і фосфінових комплексах (наприклад, Ir2(CO)8). Найхарактерніше координаційне число в комплексних сполуках — 6 (для Ir(III) i Ir(IV)). Оксид Ir2O3, гідроксид Ir(OH)3.

Історія[ред.ред. код]

Відкритий англійським хіміком C. Теннантом в 1804.

Походження назви[ред.ред. код]

Іридій — грец. ίριοειδής — веселковий. Названий за різноманітністю фарб його сполук.

Отримання[ред.ред. код]

Іридій добувається з платиноносних і золотоносних розсипів. Утворює власні мінерали (IrOS, IrOSRu і ін.), що тісно зростаються з іншими платиновими мінералами. Найбільші запаси — в ПАР. Сировиною для одержання іридію служать концентрати металів групи платини, які одержують шляхом збагачення корінних руд і після переробки анодних шламів електролізу нікелю і міді, а також шліхи (платиновий концентрат), вилучені з розсипних руд, і вторинний метал — металевий брухт.

Застосування[ред.ред. код]

Застосовують сплави іридію з платиною у виробництві еталонів мір, сплав іридію з рутенієм та родієм у виробництві термопар тощо.

Література[ред.ред. код]