Іридієва аномалія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Прошарок зкамянілої глини, багатої на іридій.
Searchtool.svg Маштабний фотознімок K-T кордону

Іри́дієва аномалія — аномально високий вміст елементу іридію в окремо взятому прошарку осадових порід в земній корі, середньою товщиною в декілька сантиметрів. Є підтвердженням гіпотези Альвареса щодо крейдового вимирання, яке сталось 66 млн років тому, разом із втратою 70 % видів живих істот на земній кулі. В геології прошарок також асоціюється з крейдово-палеогенною межею, носячи часто скорочену назву K-Pg межа (в минулому K-T межа або K-T подія).[1]. Виникнення аномалії пов'язують із зіткненням Землі з астероїдом (розміром близько 10 км), яке сталося 65,5 млн років тому, та призвело до утворення кратера Чиксулуб.

Іридій, є сидерофільним елементом і малопоширений у земній корі (0,05 нанограм/1 грам осадових порід)[2], у космосі наявний у більшій кількості. В іридієвому прошарку, товщиною в декілька сантиметрів, концентрація іридію є аномально високою, у 100—300 разів більше, ніж зазвичай в осадових породах. Прошарок розташовується на межі відкладень між крейдовим та палеогеновим періодами, утворився 66 мільйонів років тому (раніше оцінювався в 65,5 млн років). Внаслідок ерозії та руху земної кори має різну глибину залягання, часто виходить на поверхню.

Наявність невимитого за мільйони років іридію в шарі закам'янілої осадової глини пояснюється надзвичайно низькою корозійною здатністю, нерозчинністю іридію в багатьох кислотах. Іридієвий прошарок глини має різну товщину, знайдений у багатьох місцях земної кулі разом із вкрапленнями шокового кварцу та домішками закам'янілої кіптяви, що свідчить про масивний вибух та сліди горіння лісів.[2]. Вище іридієвого прошарку відкладення закам'янілих решток тварин Палеогенового періоду є набагато рідшими, ніж у відкладеннях Крейдового періоду. Іридієва аномалія є одним з основних доказів метеоритних причин масового (крейдового вимирання) наприкінці крейдового періоду, також підтверджує метеоритну гіпотезу вимирання, оскільки частка іридію в земній корі надзвичайно мала.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. K-T Event. nasa.gov (en). 
  2. а б Phillip Bigelow. The iridium anomaly at the K-T boundary. scn.org (en).