Ірина Іонеско
| Ірина Іонеско | |
|---|---|
| рум. Irina Ionesco | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Irène Ionesco[1] |
| Народилася |
3 вересня 1930 ФранціяПариж |
| Померла |
25 липня 2022 (91 рік) XII округ Парижа, Париж[2][1] |
| Громадянство |
Франція |
| Національність |
 Румунія |
| Діяльність | фотографка |
| Знання мов | румунська і французька[3] |
| Діти | Єва Іонеско |
| IMDb | ID 2206688 |
| Сайт | irina-ionesco.com |
Ірина Іонеско (фр. Irina Ionesco; 3 вересня 1930 — 25 липня 2022)[4][5] — французька фотографка, народилась в Парижі, Франція. Ірина — дочка румунських емігрантів, вона провела дитячі роки в Констанці в Румунії, перш ніж переїхати до Парижа. Вона кілька років подорожувала і писала картини перед тим, як захопитись фотографією. Її роботи вважаються еротичними.
У 1974 році Іонеску виставляла свої роботи в галереї Nikon у Парижі й привернула до них багато уваги. Їх незабаром було опубліковано в численних журналах, книгах і виставлено в галереях по всьому світу.
Ірина Йонеско є, мабуть, найвідомішою через фотографії її дочки Єви. Ці фото з Євою викликають серйозні розбіжності в трактуванні, бо багато з них показують оголену дівчинку в еротичних ситуаціях. Такі ж фото робила Ірина і з іншими моделями, але набагато старшими.
На більшості робіт Ірини представлено одягнених жінок, прикрашених в коштовності, рукавички та інші прикраси. Також на фото можна побачити прикрашені символічні фігури з кольє та іншим фетишистським реквізитом. Моделі Ірини часто зухвало позують, показуючи себе наполовину оголеними, що символізує об'єкти сексуальної пристрасті.
Фільм[ред. | ред. код]
2011 році на екрани вийшла драма під назвою «Моя маленька принцеса», режисеркою якої була Єва Іонеско. Кінокартина розповідає про «доросле» життя 11-річної Віолетти в гламурному образі якої легко впізнати юну Єву. Її зіграла непрофесійна актриса Анамарія Вартоломій, а в ролі Ханни, ексцентричної мами Віолетти (образ Іриниа Іонеску), виступила зірка французького кіно Ізабель Юппер.[6]
З одного боку, Ірина дійсно ставилася до дочки з турботою і ласкою, з іншого — це почуття скоріше до улюбленої іграшки, аніж до дитини. Сама Єва каже, що це не автобіографічний фільм, в ньому багато художнього вимислу, який до реального життя не має жодного відношення.
Єва не змогла пробачити матір. У 1977 році Ірина Іонеско втратила батьківські права, а Єву було передано на виховання до будинку відомого Крістіана Лабутена, близького друга їхньої сім'ї. А у 2012 році 47-річна Єва подала в суд на Ірину, пояснивши це тим, що мати вкрала у неї щасливе дитинство.[7][8]
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Liliacées langoureuses aux parfums d'Arabie (1974)
- Femmes sans tain (1975)
- Nocturnes (1976)
- Litanies pour une amante funèbre (1976)
- Le temple aux miroirs (1977) ISBN 0-686-54740-3
- Cent onze photographies érotiques (1980)
- Le divan (1981)
- Les Passions (1984) ISBN 2-903901-05-8
- The eros of Baroque (1988)
- Les immortelles (1991) ISBN 2-85949-128-7
- Egypte chambre noire (1991)
- Méditerranéennes (1991, with Elisabeth Foch) ISBN 2-85949-124-4
- Kafka ou le passant de Prague (1992) ISBN 2-7107-0483-8
- TransEurope (1994)
- Metamorphose de la Medusa (1995; модель Hiromi Koide)
- Nudes (1996) ISBN 3-908162-52-1
- Eva: Eloge De Ma Fille (2004) ISBN 0-9727073-1-X
- L'œil de la poupée (2004; з Marie Desjardins) ISBN 2-7210-0485-9
- R (2004) ISBN 4-309-90604-4
- Le Japon Interdit (2004) ISBN 2-9523045-0-5
- Master Set", Edition YNOX Paris (2014), ISBN 978-2-36699-017-1
- Sylvia Kristel", Edition YNOX Paris (2014), ISBN 978-2-36699-012-6 (Edition de tête) & ISBN 978-2-36699-013-3 (Edition courante)
Посилання[ред. | ред. код]
- Ірина Іонеско: твори у бібліотеці (WorldCat каталог)
- Офіційний сайт [Архівовано 7 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Fichier des personnes décédées
- ↑ https://www.liberation.fr/culture/irina-ionesco-damer-en-fille-20220726_RHLG5FPKKNAB5DX5ITSB5QB7PM/
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ MrMajestyk93 (29 червня 2015), Français : Copie d'un acte de naissance de d'Irène Ionesco, архів оригіналу за 7 жовтня 2016, процитовано 27 вересня 2016
- ↑ https://www.lesinrocks.com/art/irina-ionesco-photographe-controversee-est-decedee-487435-26-07-2022/
- ↑ Ionesco, Eva (29 червня 2011), My Little Princess, архів оригіналу за 3 листопада 2016, процитовано 27 вересня 2016
- ↑ My Little Princess: Cannes 2011 Review. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 27 вересня 2016.
- ↑ UN GRAND MOMENT DE CINÉMA (ou pas) » My Little Princess. www.ungrandmoment.be. Архів оригіналу за 5 січня 2017. Процитовано 27 вересня 2016.
|
