Ірина Славінська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірина Славінська
Славінська.jpg
Ірина Славінська, 2015
Народилася 8 жовтня 1987(1987-10-08) (32 роки)
Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність літературний оглядач, журналіст, перекладач
Alma mater КНЛУ
У шлюбі з Віталій Лямічев
Сторінка в Інтернеті facebook.com/iryna.slavinska

Іри́на Славі́нська (нар. 8 жовтня 1987[1], Київ) — українська журналістка, ведуча, перекладачка, літературознавиця, громадська діячка та феміністка. Продюсерка радіо «Культура» у складі Національної суспільної телерадіокомпанії України. Членкиня Українського ПЕН.

Координаторка проєкту з гендерних питань та експертка відкритої бази «Спитай жінку» Кампанії проти сексизму у політиці та ЗМІ «Повага».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася у Києві, де відвідувала середню загальноосвітню школу № 292.[1]

Крім української та російської, знає французьку та англійську мови,[1] цікавиться Францією.[2]

Одружена з Віталієм Лямічевим.

Освіта[ред. | ред. код]

Здобула магістерський ступінь на факультеті французької мови Київського національного лінгвістичного університету (тема магістерської роботи: «Інтермедіальний дискурс в романі Ірен Неміровскі „Собаки та Вовки“», науковий керівник В. І. Фесенко). Фах — філологія, викладачка світової літератури та іноземної мов. Стипендіатка програми Philéas Accueil 2008—2009 навчального року.[2]

У 2009—2011 роках викладала сучасну українську літературу та європейську літературу XIX-XX століть на кафедрі теорії та історії світової літератури у своїй alma mater.

У 2010 році отримала грант SCOOP для дослідження крадіжок і підробок на українському арт-ринку.[3]

Була учасницею журі премії «Книга року Бі-Бі-Сі» 2010 та 2011 років.[4]

Журналістика[ред. | ред. код]

З 2006 року дописує до багатьох ЗМІ. З грудня 2009 року працює літературною оглядачкою Української правди. З вересня 2010 року — літоглядачка часопису «ШО».

Упорядниця книжки-абетки з інтерв'ю із сучасними українськими письменниками «33 герої укрліт» (видавництво «Фоліо», 2011).

З 2011 року — ведуча «Українського літературного подкасту», в якому українські сучасні письменники читають фрагменти із улюблених (переважно українських) авторів.

З травня 2012 року разом з Віталієм Гайдукевичем веде передачу «Гра в слова і не тільки» на каналі ТВі, а також веде колонку в українському виданні журналу «Elle».

З серпня 2013 року веде програму «Антена» на відновленому «Громадському радіо».[5]

З 2018 року — журналістка Українського радіо, що входить до складу Національної суспільної телерадіокомпанії України. Очолює Третій канал Українського радіо — радіо «Культура».[6]

Перекладацька та літературна діяльність[ред. | ред. код]

У травні 2014 року опублікувала книгу «Історії талановитих людей» про 11 українських сучасників та сучасниць, які надихають авторку.[7][8]

Весною 2015 року випустила другі «Історії талановитих людей» також про 11 відомих українців та українок[9][10] («Брайт Стар Паблішинг»).

Ірина Славінська — авторка французького перекладу проєкту «Богдан-Ігор Антонич: Назавжди» (гурт «Тельнюк: Сестри»).

Переклала з французької книгу Робера Мюшамбле «Оргазм і Захід: історія задоволення від 16 століття до наших днів» («Темпора», 2011), а також книгу «Допінґ духу» Сьорана («Грані-Т», 2011).[2] Останній переклад у 2012 році отримав спеціальну відзнаку від журі премії «Сковорода».[11]

У 2015 році вийшов переклад Умберто Еко і Жан-Клода Карр'єра «Не сподівайтеся позбутися книжок» («Видавництво Старого Лева»),[12][13][14] за який Славінська отримала премію «Сковорода».

Правозахисна діяльність[ред. | ред. код]

У липні 2018 року підтримала відкритий лист українських діячів та діячок культури до ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.[15]

Брала участь в організації міжнародної кампанії із залучення чоловіків до підтримки гендерної рівності в Україні HeForShe.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Персональна сторінка Ірини Славінської у мережі Facebook.
  2. а б в Славінська Ірина — Про автора — Українська правда.
  3. Особиста сторінка Ірини Славінської
  4. Славінська Ірина — Грані-Т[недоступне посилання з липень 2019]
  5. Громадське Радіо. Архів оригіналу за 21 серпня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013. 
  6. Ірина Славінська призначена продюсеркою радіо «Культура». stv.detector.media. Процитовано 2018-08-15. 
  7. Три розповіді з неопублікованої книжки «Історії талановитих людей» Ірини Славінської // Українська правда. Життя, 17.05.2014.
  8. Історії талановитих людей — Брайт Стар Паблишинг
  9. 14 квітня – презентація другої книги Ірини Славінської «Історії талановитих людей»
  10. В Івано-Франківську Ірина Славінська розповідала «історії талановитих людей»
  11. Вручення премії ім. Г.Сковороди-2012 Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine. — Посольство Франції в Україні.
  12. Ще одна книга Умберто Еко вийде українською.
  13. Презентація українського перекладу книги Умберто Еко і Жан-Клода Кар'єра відбудеться на Запорізькій книжковій толоці.
  14. Україна Молода :.: Видання | Масонська ложа читачів
  15. https://www.facebook.com/boris.yeghiazaryan/posts/1777162262320609