Ірина Славінська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірина Славінська
Славінська.jpg
Ірина Славінська, 2015
Ім'я при народженні Ірина Іванівна Корнієнко
Народилася 8 жовтня 1987(1987-10-08) (34 роки)
Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність літературний оглядач, журналіст, перекладач[джерело?]
Alma mater КНЛУ
Знання мов українська[1]

Іри́на Славі́нська (нар. 8 жовтня 1987, Київ) — українська журналістка, ведуча, перекладачка, літературознавиця, громадська діячка та феміністка. Продюсерка радіо «Культура» у складі Національної суспільної телерадіокомпанії України. Член Українського ПЕН. [джерело?]

Координаторка проєкту з гендерних питань та експертка відкритої бази «Спитай жінку» Кампанії проти сексизму у політиці та ЗМІ «Повага».[джерело?]


Життєпис[ред. | ред. код]

Цікавиться Францією.[2]

Освіта[ред. | ред. код]

Журналістика[ред. | ред. код]

З 2018 року — журналістка Українського радіо, що входить до складу Національної суспільної телерадіокомпанії України. Очолює Третій канал Українського радіо — радіо «Культура».[3]

Перекладацька та літературна діяльність[ред. | ред. код]

У травні 2014 року опублікувала книгу «Історії талановитих людей» про 11 українських сучасників та сучасниць, які надихають авторку.[4]

Весною 2015 року випустила другі «Історії талановитих людей» також про 11 відомих українців та українок[5].

Ірина Славінська — авторка французького перекладу проєкту «Богдан-Ігор Антонич: Назавжди» (гурт «Тельнюк: Сестри»).[джерело?]

Переклала з французької книгу Робера Мюшамбле «Оргазм і Захід: історія задоволення від 16 століття до наших днів» («Темпора», 2011), а також книгу «Допінґ духу» Сьорана («Грані-Т», 2011).[2]

У 2015 році вийшов переклад Умберто Еко і Жан-Клода Карр'єра «Не сподівайтеся позбутися книжок» («Видавництво Старого Лева»),[6][7] за який Славінська отримала премію «Сковорода».[джерело?]

2019 року у «Видавництві Старого Лева» вийшла дебютна книжка «Мої запасні життя». Збірка есеїв увійшла до довгого списку «Премії Шевельова-2019»[8].

Правозахисна діяльність[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

У 2019 році стала лауреаткою Премії ім. Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці»[9]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Czech National Authority Database
  2. а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою pravda не вказано текст
  3. Ірина Славінська призначена продюсеркою радіо «Культура». stv.detector.media. Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 15 серпня 2018. 
  4. Три розповіді з неопублікованої книжки «Історії талановитих людей» Ірини Славінської [Архівовано 20 травня 2014 у Wayback Machine.] // Українська правда. Життя, 17.05.2014.
  5. В Івано-Франківську Ірина Славінська розповідала «історії талановитих людей». Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 13 січня 2016. 
  6. Ще одна книга Умберто Еко вийде українською. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 13 січня 2016. 
  7. Україна Молода :.: Видання | Масонська ложа читачів. Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 13 січня 2016. 
  8. Відомий довгий список Премії Шевельова-2019. ЛітАкцент. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 23 квітня 2020. 
  9. Премію Кривенка «За поступ у журналістиці» у 2019 році отримала Ірина Славінська//Львівська міська рада, 30.05.2019. Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 10 січня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]