Фаріон Ірина Дмитрівна

Ірина Дмитрівна Фаріон
Народилася	29 квітня 1964(1964-04-29) (59 років) Львів, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українка
Місце проживання	Львів
Діяльність	науковець, політик, громадянський діяч
Галузь	філологія, педагогіка і політична діяльність
Alma mater	Львівський державний університет ім. Івана Франка
Науковий ступінь	доктор філологічних наук
Знання мов	українська
Заклад	Національний університет «Львівська політехніка»
Членство	Верховна Рада України VII скликання
Посада	Народний депутат України (2012)
Партія	КПРС (1988–1989) ВО Свобода (2005–нині)
Конфесія	Українська греко-католицька церква
Діти	Софія Семчишин
Сайт	farion.info
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

|Вчене звання= |Науковий ступінь=

Народний депутат України
7-го скликання
ВО «Свобода»	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014

Іри́на Дми́трівна Фаріо́н (нар. 29 квітня 1964, Львів, Українська РСР) — українська мовознавиця, педагогиня, науковиця, блогерка, політикиня та громадська діячка.

Член Політради ВО «Свобода» з 2005, Народний депутат України VII скликання (2012—2014), голова підкомітету з питань вищої освіти Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. Доктор філологічних наук, професор НУ «Львівська політехніка».

Життєпис

Виховувалась у родині бібліотекарки Ярослави Степанівни й слюсаря Дмитра Івановича (1922—2004) Фаріонів. З раннього дитинства виявляла потяг до книг. Часто збирала сусідських дітей і розповідала їм філологічні та історичні цікавинки, які прочитала. Ірина не ходила у дитсадок, оскільки її мама працювала у бібліотеці за змінним графіком — у першу й другу зміни. Мешкали у Львові у власному будинку. До трирічного віку Іринка залишалася з бабусею по маминій лінії, а коли не стало бабусі, — за нею дивився дідусь. Родина тісно спілкувалася з хрещеною мамою Марією. За словами матері, «з Іринкою всі любили залишатися, бо вона була така чемна, що ми навіть припустити не могли, що вона може щось „втнути“ не те».

У 1971—1981 роках навчалася у Львівській середній школі № 75 ім. Лесі Українки. Відразу після закінчення школи з 1981 по 1982 працювала бібліотекарем Обласної бібліотеки для юнацтва ім. 40-річчя ВЛКСМ.

З 1982 по 1987 рр. навчалася на філологічному факультеті (українська філологія) Львівського державного університету ім. І. Франка, який закінчила з відзнакою. Ще студенткою, в 1986 році влаштувалася лаборантом катедри загального мовознавства Львівського державного університету ім. І. Франка, згодом очолила Центр україністики на катедрі фольклористики (до 1991 р.).

В 1990—1995 рр. погодинно працювала викладачкою на катедрі мов Львівського державного інституту прикладного мистецтва (тепер Академія мистецтв), де читала курси української мови як іноземної, культури мови, української літератури (від XI до XX ст.)

В 1996 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Антропонімійна система Верхньої Наддністрянщини кінця XVIII — поч. XIX ст. (прізвищеві назви)» (науковий керівник професор Михайло Худаш) і здобула ступінь кандидатки філологічних наук.

В 1998 році започаткувала зі студентами Інституту архітектури НУ «Львівська політехніка» проєкт політичного плаката і малюнка «Мова – твого життя основа», що тривав упродовж десятьох років (1998—2008), як вислід — видано чотири добірки мовних плакатів: «Мова — твого життя основа» (2001), «Я на сторожі коло їх поставлю Слово» (2002), «Мова — краса і сила» (2007), «Слово — меч духовний» (2012).

У 2003 році промосковські сили Львова намагалися відкрити кримінальну справу за начебто розпалювання Фаріон міжнаціональної ворожнечі — за створення і поширення мовного плаката «Не знаєш! Не розумієш! Не шануєш!».

У 2011 році з метою популяризації української книжки започаткувала проєкт «Від книги до мети» (2011—2019).

З 12 грудня 2012 по 27 листопада 2014 р.р. — депутат Верховної Ради України від Всеукраїнського об'єднання «Свобода», голова підкомітету з питань вищої освіти комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (від 24.01.2013 р.), перший заступник голови комітету з питань науки і освіти (від 16.07.2014).

З грудня 2014 по червень 2019 р.р. створила телевізійний культурологічний проєкт на парламентському каналі «Рада» «Велич особистости» з метою популяризації видатних постатей України в різних царинах життя (створено 160 програм).

15 вересня 2015 року захистила докторську дисертацію на тему «Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV—XVII ст.» (науковий консультант член-кореспондент НАН України, професор Василь Німчук).

2 грудня 2019 року започаткувала на телеканалі НТА інтелектуально-культурологічний телевізійний проєкт «Ген українців» — з метою висвітлення життя видатних українців.

Науковий доробок нараховує чотири монографії, 200 наукових статей. Упродовж 1998–2004 років очолювала мовну комісію «Просвіти» НУ «Львівська політехніка», є членкинею наглядової ради Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика, від 1998 року — ініціятор та організатор щорічного мовно-мистецького конкурсу серед студентів та учнів «Мова — твого життя основа». 2004 року стала лавреатом премії імені Олекси Гірника. Фаріон публічно виступає на захист пам'яті Степана Бандери, єдности українського сходу і заходу, спираючись на радикальне мислення.

Фаріон стала прототипом одного з персонажів українського мультсеріялу «Казкова Русь».

Від 1991 і дотепер — викладач, відтак доцент, доктор філологічних наук, професор катедри української мови Національного університету «Львівська політехніка».

Громадська і політична діяльність

Комсомол і партія

Ірина Фаріон, 2012

З вересня 1978 року — член ВЛКСМ. Протягом чотирьох років була членом комсомольського бюро групи.

У 1980-і роки очолювала гурток загального мовознавства та марксистсько-ленінської естетики. Будучи членом факультетського «Клубу інтернаціональної дружби», неодноразово проводила бесіди з іноземними громадянами з метою кращого вивчення ними російської мови. 1987 року закінчила філологічний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка.

З березня 1987 року — кандидатка у члени, від квітня 1988-го і до 1989-го р. — член КПРС. На запитання журналістів як вона прокоментує публікацію документів, які підтверджують її членство в комуністичній партії, Фаріон засміялася і сказала: «Сміялася їм в очі. Ніяк. Орлиці не сповідаються перед гієнами». Пізніше Фаріон повідомила, що через конфлікт з керівництвом 1989 року припинила своє членство у лавах цієї партії.

У 1988 році виключно за мотивами наукового кар'єрного зростання я вступила в це лайно... Вийшла в 1989 році після дуже серйозних конфліктів на катедрі, які ґрунтувалися на тому, що я організувала товариство української мови, організувала газету, присвячену Василеві Стусу...

У своїй черговій книзі заявила, що вступила в КПРС для того аби руйнувати цю партію зсередини^{[джерело?]}.

В інтерв'ю Яніні Соколовій на питання чому Ірина була у комуністичній партії відповіла:

А тому що це була позиція моїх учителів – руйнувати їх зсередини, і ми їх зруйнували.

Всеукраїнське об'єднання «Свобода»

Від 2005 року є членом Всеукраїнського об'єднання «Свобода». Квітень 2006 — кандидат у народні депутати України від ВО «Свобода», № 3 в списку. На час виборів: доцент катедри української мови Національного університету «Львівська Політехніка», член ВО «Свобода». Вересень 2007 — кандидат у народні депутати України від ВО «Свобода», № 3 в списку.

На виборах до Львівської обласної ради 2006 року була обрана депутатом Львівської обласної ради. Також Ірина Фаріон є членом Політради ВО «Свобода». На Виборах до Львівської обласної ради 2010 перемогла у мажоритарному окрузі міста Львова, здобувши найвищий результат підтримки серед усіх мажоритарників Львівщини — 33 %.

18 травня 2010 року на сесії Львівської обласної ради Ірина Фаріон звернулася до освітян, студентів, школярів та їх батьків із закликом «бойкотувати та не приймати освітніх колоніальних починань прокремлівської влади; берегти духовну основу української незалежности — мову як спосіб мислення нації та історію як її свідомість та пам'ять; активно здійснювати національне виховання; повсякчас найрізноманітнішими формами та методами демонструвати свою українськість».

15 лютого 2010 звернулася з відкритим листом до новообраного Президента України Віктора Януковича з приводу загроз державному статусові української мови. Невдовзі, 22 лютого, Ірина Фаріон звернулася з подібним листом-застереженням до Верховної Ради України.

19 лютого 2010 року в рамках акції «Утверджуймо державну мову!» проводила заняття, присвячене проблемі національної ідентичности, у дитячому саду № 67 міста Львова. Під час заняття в різкій формі засудила «зросійщення українських імен» (слід зазначити, що за даними перепису 2001 р. близько 9 % відсотків мешканців Львова складали етнічні росіяни). Того ж дня журналісти інтернет-видання «Вголос» розмістили відеозапис виступу Фаріон в Інтернет на сайті YouTube. Подія набула розголосу у ЗМІ та викликала неоднозначні відгуки. Зокрема, «народний» депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко звернувся до Генерального прокурора України з проханням притягнути Ірину Фаріон до кримінальної відповідальности за статтею 161 Карного кодексу України (щодо дискримінації дітей за мовною та національною ознакою), а Українська народна партія засудила виступ Фаріон як провокацію проти української мови. З іншого боку, голова партії «Свобода» Олег Тягнибок виступив на захист однопартійця Фаріон.

22 лютого 2011 року на сесії Львівської облради виступила з проєктом рішення вимоги відставки міністра освіти, науки, молоді та спорту Дмитра Табачника. Від імені трьох голів обласних рад — Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської — звернення надіслано Президентові України.

Конфлікти

2013 року розгорівся конфлікт із журналістом телеканалу ZIK Остапом Дроздовим. Із часом взаємини сильно покращилися.

У листопаді 2017 року виник конфлікт з київським журналістом Дмитром Гордоном, що розгорівся в прямому етері телеканалу «112». У конфлікті щодо української мови Гордон припустив, що Ірина Фаріон агент ФСБ Росії й запропонував їй пройти поліграф-тестування.

26 січня 2023 року в інтерв'ю вкотре заявила про причиново-наслідковий зв'язок подій у Маріуполі та відповідальність за голосування на виборах. Генеральна прокуратура направила заяву одного маріупольця про можливе порушення закону щодо заперечення російської агресії до прокуратури Львівської області, а та — до СБУ Львівської області з дорученням про початок досудового розслідування.

Особисте життя

Розлучена. Має дорослу доньку Софію Семчишин (після виходу заміж лишила прізвище батька). Чоловік Софії — львів'янин Василь Особа.

3 травня 2017 року народилась онука Ева [sic].

Внук Дмитро.

Відзнаки

2001 — Почесна грамота імені президента НТШ Михайла Грушевського від Управи Наукового Товариства ім. Шевченка в Америці за «невтомну академічну діяльність у галузі українознавства».

2004 — лавреатка Міжнародної премії Ліги українських меценатів ім. Олекси Гірника за національно-патріотичне виховання молоді.

2008 — лавреатка Всеукраїнської премії ім. Б. Грінченка за просвітницьку діяльність.

2013 — лавреатка Міжнародної премії Ліги українських меценатів ім. Дмитра Нитченка «За несхибну позицію в житті, за бійцівські якости й за чин», за проєкт «Від книги до мети».

19 червня 2014 — нагороджена Почесною грамотою Верховної Ради України за вагомий внесок у розвиток вітчизняної освіти, удосконалення сучасної нормативно-правової бази освіти і науки (розпорядження № 362 від 19.06.2014 р.).

2016 — лавреатка Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка за наукові досягнення (монографія «Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV — XVII ст.: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива», 2015).

Праці

• Антропонімійна система Верхньої Наддністрянщини кінця XVIII — початку XIX ст. (прізвищеві назви): Дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Львівський держ. ун- т ім. І.Франка. — Львів, 1996. — 237 л.+додат. 213 л.
  • Антропонімійна система Верхньої Наддністрянщини кінця XVIII — початку XIX ст. (прізвищеві назви): Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Львівський держ. ун-т ім. Івана Франка. — Львів, 1996. — 22 с.
• Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини наприкінці XVIII — початку XIX століття (з етимологічним словником) / НАН України; Інститут народознавства. — Львів: Літопис, 2001. — 371 с. — Бібліогр.: С. 361—370. — ISBN 966-7007-30-2
• Мова як духовно-національний феномен. // Київська церква. — 2001. — № 4
  • Мова як духовно-національний феномен [Архівовано 17 квітня 2015 у Wayback Machine.]. // Мовні конфлікти й гармонізація суспільства: Матеріали наукової конференції, 28—29 травня 2001 року. / Під ред. Володимира Куєвди, Лариси Масенко, Віталія Радчука. — Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. — C. 36—42. — ISBN 966-594-413-4
  • Мова як духовно-національний феномен // Урок української: Науково-публіцистичний журнал-дайджест . — 05/2003. — № 5/6. — С. 51—53
• Антропонімна функція квалітативних суфіксів у структурі прізвищевих назв. // Мовознавчі студії: (Матеріали конференцій) / Відп. ред.: О. А. Купчинський . — Львів: Наукове т-во ім. Шевченка, 2002. — С. 217—234
• Саме згодних називатися горщиками в піч і ставлять: (Про національне й універсальне в антропонімії). [Архівовано 27 липня 2019 у Wayback Machine.] // Урок української: Науково-публіцистичний журнал-дайджест . — 07/2002. — № 7. — С. 18—20
• Лінґвістичні наслідки Переяславської (з)Ради // Просвіта. — 2002. — червень (№ 6) — С. 4.
  • Лінґвістичні наслідки Переяславської (з)Ради 1654 року (або міркування з приводу Указу Президента) [Архівовано 27 липня 2019 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. — 2003. — Вип. 23. — 297 с.
  • Лінґвістичні наслідки Переславської (з)ради // Дивослово: Українська мова й література в навчальних закладах: Науково-методичний журнал Міністерства освіти і науки України. — 04/2003 . — № 4 . — С. 2—6
• Я на сторожі коло їх поставлю Слово. Набір листівок-плакатів про мову [Архівовано 19 серпня 2019 у Wayback Machine.]. / Автор і керівник проєкту Ірина Фаріон. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2002
• У пошуках себе. // Дивослово: Українська мова й література в навчальних закладах: Науково-методичний журнал Міністерства освіти і науки України. — 05/2003 . — № 5. — С. 80
• Мова як дім, де ми — з Шевченком. // Урок української: Науково-публіцистичний журнал-дайджест . — 04/2003. — № 4. — С. 33—36 (вкладка «Чому Шевченко?»)
• Слова як свідки правди. Лінгвістична експертиза етнонімів «жид» і «москаль» [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Універсум (http://universum.lviv.ua/archive/journal/2004/far_7.html [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]). — 2004. — № 7/9. — С. 46—51
• Ідентифікаційна функція антропоніма як складник його онтологічної природи // До джерел: Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя [Архівовано 27 липня 2019 у Wayback Machine.] / Редкол.: І. Гирич; редкол.: [та ін.] . — Київ; Львів: Б. в., 2004. — Т. 1. — 2004. — С. 254—268
• Правопис — корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір. / Роман Скиба (іл.). — Львів: Монастир Свято-Іванівська Лавра; Видавничий відділ «Свічадо», 2004. — 115 с.: іл. — ISBN 966-561-328-6
  • Правопис — корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір. / Роман Скиба (художн.). — 2 вид., випр. і доп. — Львів: Свічадо, 2005. — 120 с.: іл. — ISBN 966-8744-16-0
  • Правопис — корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір. / Роман Скиба (художн.). — 3 вид., випр. і доп. — Львів: Свічадо, 2006. — 120 с.
• Задля єдності-єдина. // Урок української: Науково-публіцистичний журнал-дайджест. — 04/2005. — № 3/4. — С. 4—5
• Лінгвонім мова в контексті позамовних чинників. // Миниахметова Э. Х., Турецкий язык: учебное пособие. — Одесса: Астропринт, 2004. — Кн. 2.: — 2006. — С. 138—140
• Франкова візія історії української мови (XI—XVIII ст.) // Дивослово: Українська мова й література в навчальних закладах: Науково-методичний журнал Міністерства освіти і науки України. — 10/2006 . — № 10 . — С. 35—39
• Суб'єктивні роздуми над калинцевими звукосимволами. // Урок української: Науково-публіцистичний журнал-дайджест. — 03/2006. — № 3/4. — С. 31—33
• Сесійні зали чи мовні смітниська? (антисуржикові нотатки). // Урок української: Науково-публіцистичний журнал-дайджест. — 08/2006. — № 8/9. — С. 22—23
• Суспільний статус української мови в добу Литовського князівства і Речі Посполитої [Архівовано 27 липня 2019 у Wayback Machine.]. // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства: сборник / М-во освіти і науки України, Науково-дослідний інститут українознавства. — Київ: Міленіум, 2006. — Т. 8 : Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі. — С. 98—115
• Франкова візія суспільного статусу руської мови в Галичині (Друга половина XVIII -початок XX ст.) // Дивослово: Українська мова й література в навчальних закладах: Науково-методичний журнапл Міністерства освіти і науки України. — 2007. — № 3. — С. 23—27
• Лінгвістичний феномен Маркіяна Шашкевича. // Дивослово: Українська мова й література в навчальних закладах: Науково-методичний журнапл Міністерства освіти і науки України. — 10/2007. — № 10. — С. 38—44
• Лінгвістичний феномен Маркіяна Шашкевича. // Дивослово: Українська мова й література в навчальних закладах: Науково-методичний журнапл Міністерства освіти і науки України. — 11/2007. — № 11. — С. 35—42
• Мова — краса і сила: Суспільно-креативна роль української мови в ХІ — середині XIX ст.: Монографія. — Львів: Видавництво Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2007. — 168 с. — Бібліогр.: С. 159—167. — ISBN 978-966-553-586-7
  • Мова — краса і сила: Суспільно-креативна роль української мови в ХІ — середині XIX ст.: Монографія. — 2-ге вид. — Львів: Видавництво Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2009. — 212 с.
  • Мова — краса і сила: Суспільно-креативна роль української мови в ХІ — середині ХІХ ст.: Монографія. — 3-тє вид. — Львів: Видавництво Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2010. — 212 c. — ISBN 978-966-553-919-3
  • Мова — краса і сила: Суспільно-креативна роль української мови в XI — середині XIX ст.: Монографія. — 4-те вид. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. — 212 с. — ISBN 978-617-607-045-0
• Отець Маркіян Шашкевич — український мовотворець. Лінгвістичний феномен на тлі світового романтизму: Монографія. — Львів: Свічадо, 2007. — 136 с. — Бібліогр.: С. 96 — 100. — ISBN 978-966-395-121-8
  • Отець Маркіян Шашкевич — український мовотворець: Лінгвістичний феномен на тлі світового романтизму: Монографія. — Львів: Свічадо, 2011. — 136 с. — ISBN 978-966-395-121-8
• Мова як спосіб життя: [Рец. на кн. : Федик О. Мова як духовний адекват світу (дійсності). — Львів: Місіонер, 2000. — 298 с.]. // Українська мова. — 2009. — № 1. — С. 118—122
• Станіслав Оріховський Роксолянин: мовно-етнічний портрет часу. // Дивослово: Українська мова й література в навчальних закладах: Науково-методичний журнапл Міністерства освіти і науки України. — 07/2009. — № 7/8. — С. 52—56
• Суспільний статус руської (давньоукраїнської) мови в добу відродження (друга половина XIV — перша половина XVI століття). [Архівовано 27 липня 2019 у Wayback Machine.] // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. — 02/2009. — Вип. 46 ч. 2. — С. 40—48
• Степан Бандера — практик, теоретик, містик націоналістичного руху. Лекція Ірини Фаріон з нагоди столітнього ювілею Провідника. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2009. — 32 с. + компакт-диск. — ISBN 978-966-428-123-9
• Мовна норма: знищення, пошук, віднова. // Слово Просвіти. — 2009. — № 10. — С. 7 . — (поч. № 48—52 за 2008, 3, 6 за 2009 р.)
  • Мовна норма: знищення, пошук, віднова (Науково-навчальне видання): [монографія]. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2009. — 336 с. + компакт-диск.
  • Мовна норма: знищення, пошук, віднова (Науково-навчальне видання): [монографія]. — Вид. 2-ге, доп. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. — 336 с. + компакт-диск. — ISBN 978-966-428-138-3
  • Мовна норма: знищення, пошук, віднова (Науково-навчальне видання): [монографія]. — Вид. 3-е, доп. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. — 336 с. + компакт-диск. — ISBN 978-966-428-290-8
• Місце простої руської мови у мовній концепції Івана Вишенського // Українська мова. — 2010. — № 4. — С. 57-67
• Афоризми та сентенції Юрія Іллєнка. Криниця для спраглих [Архівовано 27 липня 2019 у Wayback Machine.] / Автор ідеї, укладач та літературний редактор Ірина Фаріон. Співтворці укладання Людмила Іллєнко, Пилип Іллєнко, Андрій Іллєнко. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. — 160 с. — ISBN 978-966-428-169-7
• Жити, коли все проти тебе, або Іллєнко у моєму світі. [Архівовано 27 липня 2019 у Wayback Machine.] // Слово Просвіти. — 2010. — № 25 (24—30 червня). — С. 6
• «Хроніка з літописців стародавніх» Феодосія Софоновича як дзеркало мовної свідомості українців у XVII ст. // Мова і суспільство. — 2010. — Вип. 1. — С. 60–66
• Шевченків концепт «Слово» у рецепції Дмитра Донцова: 150-літтю Шевченкового повернення в Україну присвячую. // Слово Просвіти. — 2011. — № 20 (19—25 травня), № 21 (26 травня — 1 червня). — С. 6—7
• «Густинський літопис» — джерело мовної свідомості українців першої половини XVII століття // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. — 06/2012. — Вип. 57. — С. 242—253
• «Синопсис» І. Гізеля крізь призму лінгвістичних уявлень українців другої половини XVII століття // Мова і суспільство. — 2012. — Вип. 3. — С. 86–96
• Освітньо–культурний дискурс руської (української) мови в XIV—XVII ст. ст. // Мова і культура. — 2012. — Вип. 15, т. 3. — С. 176—184
• Руська (українська) мова у духовному дискурсі XIV—XVII ст.: рецепція та реальність // Мандрівець. — 2013. — № 1. — С. 60-64
• Статус руської (української) мови крізь призму правових документів XIV—XVII ст. // Науковий вісник Чернівецького національного університету. Слов'янська філологія. — 2013. — Вип. 697—699. — С. 180—189
• Мелетій Смотрицький крізь призму статусу руської та слов'янської мов // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Серія: Філологічна. — 2013. — Вип. 36. — С. 241—246.
• Місце руської (української) мови в біблійній концепції мовно-комунікаційного простору (Х — XVII ст.) // Лінгвістика. — 2013. — № 2. — С. 53–63
• Нові підходи у дослідженні історії статусу української мови (14–17 ст.) // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Мовознавство. — 2013. — № 1. — С. 126—132
• «Я на сторожі коло їх поставлю слово…»: Тарас Шевченко і ми. Публіцистика. // Київ. — 2014. — № 3/4. — С. 2—8
• Післяслово // Шевченко Т. Г. Кобзар / Упоряд., комент., післяслово М. Зубкова; обкл. О. Панченко. — Ювіл. вид. — Харків: Видавн. дім «Школа», 2014. — 571, [1] с., 24 арк. іл. : ., портр., факс.
• Діяхронна соціолінгвістика: історія терміна та галузі мовознавства // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Проблеми української термінології. — 2014. — № 791. — С. 154—162
• Методологія дослідження суспільного статусу руської (української) мови в діахронії (XIV—XVII ст.) // ScienceRise. — 2014. — № 5(1). — С. 79-86
• Кореляція суспільного статусу староукраїнської мови та мовно-етнічної (національної) свідомості у XIV—XVII століттях // Лінгвостилістичні студії. — 2015. — Вип. 2. — С. 210—220
• Староукраїнська (руська) мова — фокус соціолінгвальних взаємин у XVII ст. // Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. — 2015. — № 2. — С. 288—299
• Мовосвіт Миколи Лисенка // Українська музика. — 2016. — Число 4. — С. 16-3
• До історії наукової мови у роздумах Івана Пулюя // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Проблеми української термінології. — 2016. — № 842. — С. 102—106
• Листи Івана Пулюя як джерело історії перекладу Біблії // Науковий вісник Чернівецького університету. Романо-слов'янський дискурс. — 2016. — Вип. 769. — С. 56-61
• До проблеми динаміки лексико-семантичної норми за листами Івана Пулюя (пол. XIX — поч. ХХ ст.) // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Філологічні науки. — 2016. — Вип. 257. — С. 14-24
• Мовно-політичний світогляд Івана Пулюя / І. Фаріон // Лінгвостилістичні студії. — 2016. — Вип. 4. — С. 235—245
• Пам'яті Павла Павловича Чучки (22.02.1928–10.12.2016) // Українська мова. — 2017. — № 1. — С. 154—160
• Граматична практика Івана Пулюя: діахронно-синхронний аспект // Лінгвістичні студії. — 2017. — Вип. 33. — С. 66-73
• До джерел діахронної соціолінгвістики: світовий досвід та українська проблематика // Записки з українського мовознавства. — 2017. — Вип. 24(2). — С. 10-19
• Історія української мови в діахронному соціолінгвістичному аспекті (на матеріалі наукового дискурсу XIX ст. — першої чверті ХХ ст.) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. — 2017. — Вип. 64(2). — С. 348—359.
• Суспільний статус староукраїнської мови крізь призму мовної особистості (діяхронний аспект: XVI — XVII ст.) [Архівовано 8 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. — Сер.: Філологія. — 2018. — № 37. — том 4. — С. 123—126.
• Правописні норми у 20-30-х рр. ХХ ст. крізь призму політичних персон // Український смисл. — 2018. — № 2018. — С. 58-67
• Львівське москвофільство на тлі інформаційного штилю // Український інформаційний простір. — 2018. — # 2. — С. 97-112
• Староукраїнська (руська) мова в багатомовному просторі двох уній: Люблинської і Берестейської // Наукові записки [Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Серія: Філологічні науки. — 2019

Посилання

• Фаріон Ірина Дмитрівна —. Електронна енциклопедія Львівської політехніки. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 5 січня 2021. 
• Чому досі пишемо по-сталінському? [Архівовано 11 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Слово Просвіти. — 2017. — № 23 (919) (8—14 червня). — С. 5. — (Суспільство).
• Сайт Ірини Фаріон
• Офіційний сайт проєкту «Від книги до мети» [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Ірина Фаріон у Facebook [Архівовано 4 вересня 2014 у Wayback Machine.]
• Ірина Фаріон на YouTube [Архівовано 9 грудня 2013 у Wayback Machine.] Другий канал відеохостінгу: Студія Фаріон з призначенням, прямі трансляції та освітні проєкти.
• Лідери партії «Свобода» (svoboda.org.ua)
• Ірина Фаріон: Мені кров зцідити свою чи що? // Україна молода. — 2010. — 5 березня. [Архівовано 17 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Точка зору: Ірина Фаріон на ТРК «Мукачево» , 30 травня 2013 р. [Архівовано 14 серпня 2013 у Wayback Machine.]

Література

• Фаріон Ірина Дмитрівна: біобібліографічний показник [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.] / упоряд. О. Микитюк, Л. Харчук, І. Ментинська. — Львів: Львівська політехніка, 2019. — 168 с. — ISBN 966-941-319-2.