Іриней (Семко)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іриней (Семко)
Iriney.jpg
Митрополит Ніжинський і Прилуцький Іриней
1-й Митрополит Ніжинський і Прилуцький
10 червня 2007 — 23 вересня 2017
Конфесія: Українська Православна Церква
 
Альма-матер: Московська духовна академія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Ім'я при народженні: Валентин Анатолійович Семко
Народження: 11 червня 1963(1963-06-11)
с. Ропотуха, Уманський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Смерть: 23 вересня 2017(2017-09-23) (54 роки)
Ніжин, Чернігівська область, Україна
Чернецтво: 1985
Єп. хіротонія: 1986; 10 червня 2007
Престол: Ніжинський і Прилуцький
Посада: З вересня 1996 року ніс послух благочинного Києво-Печерської Лаври
Іриней у Вікісховищі?

Ірине́й (Семко́), митрополит Ні́жинський і Прилу́цький (нар. 11 червня 1963 — пом. 23 вересня 2017 Ніжин) — архієрей Української православної церкви Московського патріархату. З 2007 по 2017 рік очолював Ніжинську єпархію УПЦ МП. Член Комісії по канонізації святих при Священному синоді УПЦ МП. Доцент Київської Духовної Академії і Семінарії. Національність — українець.

Біографія[ред. | ред. код]

Юність[ред. | ред. код]

Валентин Анатолійович Семко народився 11 червня 1963 року в селі Ропотуха Уманського району Черкаської області. У 1963 році родина переїхала до села Ладижинка того ж району.

Протягом 1970—1980 років навчався в Ладижинській середній школі.

У 1980—1981 роках працював в організації «Київторгбуд».

Восени 1981 року вступив на підготовче відділення Київського інженерно-будівельного інституту, і в 1982 році був зарахований на перший курс. 1983 року залишив інститут за власним бажанням і вступив до Московської Духовної Семінарії.

Початок служіння[ред. | ред. код]

Восени 1984 року зарахований до братії Свято-Троїцької Сергієвої Лаври.

26 лютого 1985 року в Троїцькому соборі Лаври пострижений у чернецтво з ім'ям Іриней на честь священомученика Іринея, єпископа Ліонського, архімандритом Олексієм (Кутеповим) (нині митрополит Тульський і Єфремовський).

6 квітня 1985 року хіротонізований у сан диякона архієпископом Володимирським і Суздальським Серапіоном (Фадєєвим;+1999) в Успенському соборі міста Володимира.

30 листопада 1986 року в Трапезному храмі Лаври архієпископом Чебоксарським і Чуваським Варнавою (Кедровим) висвячений у сан священика.

1987 року після закінчення семінарії Навчальний комітет при Священному Синоді Руської Православної церкви направив ієромонаха Іринея до Свято-Успенської Почаївської Лаври.

Навесні 1991 року був переведений до відродженої Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври «для зміцнення духовного життя братії».

1992 року закінчив Московську Духовну Академію та був призначений викладачем Київської Духовної Семінарії. У 19931994 роках ніс послух інспектора КДАіС.

У квітні 1994 року возведений у сан архімандрита.

З вересня 1996 року ніс послух благочинного Лаври.

Архієрейське служіння[ред. | ред. код]

Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 31 травня 2007 р. архімандрит Іриней (Семко) був призначений єпископом Ніжинським і Батуринським.

Архієрейська хіротонія відбулася 10 червня 2007 року в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври.

Рішенням Священного Синоду від 18 квітня 2008 року змінено титул на «Ніжинський і Прилуцький».

28 серпня 2014 року возведений у сан архієпископа.

28 липня 2017 року возведений в сан митрополита.

Нагороди[ред. | ред. код]

1986 р. — медаль преподобного Сергія Радонезького Ι ступеня.

2000 р. — ювілейний орден «Різдво Христове 2000» ΙΙ ступеня.

2001 р. — медаль святого великомученика Димитрія Солунського.

2003 р. — орден преподобного Нестора Літописця ΙΙ ступеня.

2008 р. — орден святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова ΙΙ ступеня.

2013 р. — орден преподобного Серафима Саровського ΙΙ ступеня.

2013 р. — Відзнака Предстоятеля Української Православної Церкви.

2015 р. — орден святителя Петра Могили.[1]

Смерть та поховання[ред. | ред. код]

Помер 23 вересня 2017 року у Ніжині після тривалої важкої хвороби[2].

25 вересня у Києво-Печерській Лаврі відбулася церемонія відспівування митрополита. Згідно заповіту владики Іринея, його поховали на чернечому цвинтарі Свято-Покровського Красногірського жіночого монастирі в с. Бакаївка Золотонішського району Черкаської області [3].

Погляди і праці[ред. | ред. код]

26 грудня 2006 р. захистив дисертацію на тему: «Історія православного жіночого чернецтва в Україні в XX столітті» і отримав науковий ступень кандидата богослов'я. У 2007 р. рішенням Вченої ради Київської духовної академії присвоєне вчене звання доцента.

У своїй пастирській діяльності послідовно використовує українську мову, вітає україномовні проповіді кліриків Ніжинської єпархії. Відомий як досить жорсткий і сумлінний адміністратор, який вникає у дрібниці парафіального життя.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю[ред. | ред. код]