Іркліїв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Іркліїв
Irkliyiv gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Чорнобаївський район
Рада/громада Іркліївська сільська рада
Код КОАТУУ 7125182801
Облікова картка Іркліїв 
Основні дані
Засноване 1608
Населення 2309
Поштовий індекс 19950
Телефонний код +380 4739
Географічні дані
Географічні координати 49°31′01″ пн. ш. 32°20′10″ сх. д. / 49.51694° пн. ш. 32.33611° сх. д. / 49.51694; 32.33611Координати: 49°31′01″ пн. ш. 32°20′10″ сх. д. / 49.51694° пн. ш. 32.33611° сх. д. / 49.51694; 32.33611
Середня висота
над рівнем моря
122 м
Водойми р. Ірклій
Відстань до
обласного центру
40,7 км
Відстань до
районного центру
18 км
Місцева влада
Адреса ради с. Іркліїв, вул. Леніна, 7, тел. 5-51-83
Сільський голова Поїзник Іван Михайлович
Карта
Іркліїв. Карта розташування: Україна
Іркліїв
Іркліїв
Іркліїв. Карта розташування: Черкаська область
Іркліїв
Іркліїв

Іркліїв у Вікісховищі?

Ірклі́їв — історичне село в Україні, в Чорнобаївському районі Черкаської області. У селі мешкає 2309 осіб. Відстань до райцентру становить близько 18 км і проходить автошляхом місцевого значення.

З історії села[ред. | ред. код]

Населений пункт було засновано 1608 року з правом «слободи» на термін 20 років.

Першу письмову згадку про містечко Іркліїв знаходимо в Люстрації староств Київського воєводства Речі Посполитої від 1616 року. Де зазначено, що вісім років тому засновано містечко Іркліїв. В ньому домів послушних 20, козацьких домів 300. Податків не платять на термін 20 років через наданий привілей на заснування слободи.

Вдруге містечко Арклій (Іркліїв) знаходимо в коронній люстрації цього ж воєводства, але вже від 1622 року. У ньому домів послушних 50, козацьких будинків 400. Податків не платять, тільки відбувають війському службу, яку кожний на коні і зі зброєю повинен нести при свойому старості або підстарості.

У 1631 році в все тій же люстрації Київського воєводства Черкаського староства згадується містечко Іркліїв. Воно лежить над річкою Ірклій за Дніпром за три милі, довкола місто дубовими палями опарковане і окопане ровом. При містечку є замок, оточений дубовими палями, у ньому є будівля для підстаростви, сіни та біла кімната, пекарня і стайня. Є у цьому містечку 400 будинків, в тому числі 70 належать замковій юрисдикції, а решта - козацтво. З міських домів дають чинш, який звуть колодками, по 8 литовських грошів. В сумі - 23 зл. 10. Крім того, дають по возу сіна або по 4 литовських гроша. Разом - 11 зл. 20. Млинків на цій річці Ірклій два, у них три мучних кола. Крім того, на річці, Кропивна, яка знаходиться біля Мельників, є один млинок з одним мучним колом, а другим - ступним. Четвертий млинок на річці Шумовиці з одним мучним колом, а друге - ступне. Всі ці млини разом з горілчаною орендою щорічно дають 400 злотих. Як міщани, так і піддані з сусідніх хуторів залучаються до ремонту греблі через річку Ірклій і міських та замкових парканів.

На карті 1648 року французького інженера, що був на службі у польського короля Гійома де Боплана містечко Іркліїв позначене, як Herkli. Схематично позначена і фортеця та замок.

Під час буремних подій на Лівобережжі у 1662 році фортеця в м. Іркліїв вщент спалена московитами, яких підтримали Лівобережні козацькі полки на чолі з Переяславським полковником Яковом Сомком. Розгнівані московити та їх прибічники за підтримку Іркліївськими козаками Юрія Хмельницького, який не бажав бути під московським сапогом, крім фортеці спалили майже всі будинки Ірклієва. Всіх полонених козаків московити посадили на палі вздовж шляху аж до Переяслава. За такий відпір ворогу московити завжди присилали в сотники до Ірклієва свою людину (вірного московита), всупереч традиціям, як було прийнято в інших сотнях, де козаки самі оберали споміж своїх.

У 1666, 1675 і 1679 роках Іркліїв був пограбований татарами.

Відповідно до актів XVII ст. — це було містечко «Арклій», а за народною вимовою «Вирклій», Золотоніського повіту, Полтавської губернії при річці Ірклій на відстані 27 верст від повітового міста.

Пам'ятник Богданові Хмельницькому

У період Гетьманщини село було центром Іркліївського полку Лівобережної України — адміністративно-територіальної і військової одиниці України доби Гетьманщини. У цьому селі вісім днів перебував Гетьман України Богдан Хмельницький. За твердженнями істориків, гетьман проводив перемовини з польськими та московськими послами. Саме тут він підписав кілька своїх універсалів.

Відомо, що 1900 року було: 284 дворяни; 1438 жителів; 4 православні церкви; школа; 10 крамниць; 12 вітряних млинів.

14 лютого 1920 року через Іркліїв під час Зимового походу проходив Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР. Там він зупинявся на годинний перепочинок. 16 лютого вранці після бою у Золотоноші полк знову прибув до Ірклієва і зупинився в його передмісті Загородище на відпочинок до 17 лютого[1].

У часи нацистсько-радянської війни частини Червоної армії покинули Іркліїв 21 вересня 1941 року.

26 вересня 1943 року нацистські війська були вибиті з містечка.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

У 2010 році в селі встановлено пам'ятник Богдану Хмельницькому. Його автор — черкаський митець Іван Лавріненко. Гетьмана зображено на коні, а самого коня І. Лавріненко встановив на кінці великої шаблі.

Цей пам'ятник став об'єктом регулярного вандалізму. Прибічники радянського устрою двічі у 2011 р. пошкодили пам'ятник. 9 травня на ньому були зроблені написи «За побєду», «На Бєрлін» і встановлено червоний прапор. 24 серпня невідомі обписали пам'ятник Козацькій шаблі гаслами «20 років позору», «Слава СССР» тощо. Місцева міліція не змогла знайти вандалів.[2]

Пам'ятки природи[ред. | ред. код]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють Іркліївська загальноосвітня школа та Іркліївський професійний аграрний ліцей.

У мистецтві[ред. | ред. код]

Назва села згадується у романі Ліни Костенко «Берестечко»:

« О Дар-Надія! Ждани та Бояни.

Іркліїв. Мліїв. Злобин. Веремій.
Великий Стидин. Халеп'я. Холоп'є!
Ліпляве братолюбних Балаклій.
А он і Київ. Подивись — та пильно.
Моя Вкраїно, ти це чи не ти?

»

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]