Ірміно
| Ірміно | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
| |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Луганська область | ||||||||
| Район | Алчевський район | ||||||||
| Тер. громада | Кадіївська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1898 | ||||||||
| Статус міста | з 1936 року | ||||||||
| Населення | ▼ 9659 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Агломерація | Алчевсько-Стахановська | ||||||||
| Площа | 19,04 км² | ||||||||
| Густота населення | 507 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 94094 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6444 | ||||||||
| Координати | 48°35′48″ пн. ш. 38°34′58″ сх. д. / 48.59667° пн. ш. 38.58278° сх. д. | ||||||||
| Водойма | р. Лугань | ||||||||
| Назва мешканців | і́рминівець, і́рминівка, і́рминівці | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Теплогірськ | ||||||||
| До станції | 2 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 116 км | ||||||||
| - автошляхами | 75 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Рада | Ірмінська міська рада | ||||||||
| Адреса | 94092, Стахановська міськрада, м. Ірміно, вул. Дюканова, буд. 3 | ||||||||
|
| |||||||||
.svg)
І́рміно (до 1977 року Ірмінська кам'яновугільна копальня з робочим селищем, 1977–2010 — Теплогірськ) — місто в Україні, у Кадіївській міській територіальній громаді Алчевського району Луганської області.
Знаходиться на тимчасово окупованій території України[2][3].
Назва міста походить від імені дружини засновника копальні — Ірми, яка була відомим свого часу діячем Теософського товариства.
З 1898 року — Ірмінська кам'яновугільна копальня з робочим селищем. У 1977–2010 роках мало назву Теплогірськ.
8 липня 2010 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про перейменування міста Теплогірськ Стахановської міської ради Луганської області».[4]
У місцевому референдумі за назву «Ірміно» проголосувало 3870 осіб (71 %), «проти» — 1524 (28 %) серед 5428 виборців, що взяли участь у голосуванні[5].
Початком міста Ірміно є кам'яновугільна копальня, заснована гірничим інженером, французом грецького походження, Етьєном де Манціарлі де Деллінесті в 1898 році на ділянці, орендованій ним у маєтку спадкоємців поміщика Долинського. Копальня розташовувалася приблизно за 3-3,5 км від села Петрівське (надалі Петроголенищевка, Долинівка). Перша шахта почала працювати в 1899 році. Біля шахт копальні поступово утворилося робоче селище, яке в 1936 році отримало статус міста.
З Кадієвкою до 2008 року було з'єднане трамвайною лінією. Залізнична станція Теплогірськ. В основному — вугільна промисловість. Річка Лугань (Луганка).[6]
Саме тут на шахті «Центральная-Ирмино» Олексій Стаханов встановив свій рекорд.
21 вересня 2014 року під час російсько-української війни бойовики з артилерії обстріляли селище Стахановець[7].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Кадіївської міської територіальної громади[8].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи, увійшло до складу новоствореного Алчевського району[9].
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Рада визнала частину Донбасу тимчасово окупованою територією. dw.com (укр.). Процитовано 15 березня 2026.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №32/2019 Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях.
- ↑ Постанова ВРУ «Про перейменування міста Теплогірськ Стахановської міської ради Луганської області»
- ↑ Теплогорский референдум, или Семейные разборки? (stakhanov.org.ua, 20.01.2010) [Архівовано 23.07.2014, у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г.Заболотного. dnabb.org. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
- ↑ Бойовики обстріляли селище Стахановець на Луганщині. Архів оригіналу за 27 лютого 2015. Процитовано 21 вересня 2014.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Блог краєзнавця Володимира Авілова: Ірміно. До історії виникнення.
- [недоступне посилання з червня 2019]
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
 | ||
Міста Луганської області | ||
|---|---|---|
Алмазна · Алчевськ · Антрацит · Боково-Хрустальне · Брянка · Вознесенівка · Гірське · Голубівка · Довжанськ · Зимогір'я · Золоте · Зоринськ · Ірміно · Кадіївка · Кипуче · Кремінна · Лисичанськ · Луганськ · Лутугине · Міусинськ · Новодружеськ · Олександрівськ · Отаманівка · Перевальськ · Петрово-Красносілля · Попасна · Привілля · Ровеньки · Рубіжне · Сватове · Сіверськодонецьк · Сокологірськ · Сорокине · Старобільськ · Суходільськ · Хрустальний · Щастя |  | |
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
