Ісаакян Аветік Саакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ісаакян Аветік Саакович
вірм. Ավետիք Սահակի Իսահակյան
Народився 18 (30) жовтня 1875[1][2]
Ґюмрі, Еріванська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія[3][1][2]
Помер 17 жовтня 1957(1957-10-17)[4][5][…] (81 рік)
Єреван, Вірменська РСР, СРСР[5][1][2]
Поховання Пантеон імені Комітаса[2]
Громадянство СРСР СРСР
Національність вірменин
Місце проживання Ісаакянd[1]
Одеса[1]
Вірменська РСР[1]
Діяльність поет
Alma mater Геворкянська теологічна семінарія (1892)[1], Лейпцизький університет (1895)[1] і Цюрихський університет
Заклад Veradzenuntd
Мова творів вірменська
Роки активності з 1890
Жанр вірш і оповідна поезіяd
Членство СП СРСР і Академія наук Вірменської РСР[1]
Партія Дашнакцутюн
Родичі Avetik Isahakyand
Автограф
Нагороди
орден Леніна орден Леніна медаль «За оборону Кавказу» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія 1-го ступеня
CMNS: Ісаакян Аветік Саакович у Вікісховищі

Аветік Саакович Ісаакян (вірм. Ավետիք Սահակի Իսահակյան; 18 (30) жовтня1875— 17 жовтня 1957) — вірменський поет, прозаїк, публіцист.

Біографія[ред. | ред. код]

А. С. Ісаакян народився 19 жовтня (31 жовтня) 1875(18751031) року в Александрополі Еріванської губернії (нині Гюмрі, Вірменія).

У 1889—1892 роках Ісаакян навчався в Ечміадзінської семінарії. У 1892 році опублікував перший вірш. У 1892—1895 роках вивчав філософію і антропологію в Лейпцизькому університеті. У 1895 році повернувся в Російську Вірменію і вступив до нелегальної Вірменської революційної федерації (Дашнакцутюн). Був у 1896 році заарештований, один рік просидів у Єреванської в'язниці, після чого висланий до Одеси, де мешкав у будинку на вул. Буніна, 24[6]. Після звільнення Ісаакян відвідував лекції з літератури і історії філософії в Цюріхському університеті. У 1902 році повернувся до Вірменії, а потім переїхав в Тифліс. У 1908 році знову заарештований, разом зі 158-ю вірменськими громадськими діячами, і посаджений на півроку в Тифлиську в'язницю.

У 1911 році був вигнаний з Російської Імперії за революційну діяльність, оселився в Німеччині. У 1914 році заснував, спільно з Йоганнесом Лепсиусом і Паулем Рорбахом Німецько-вірменську громаду. Перша світова війна, яка спалахнула того ж року, стала причиною організованого молодотурками (союзниками Німецького Рейху) геноциду вірменського народу. Чому Німецько-вірменська громада не змогла перешкодити.

До 1936 року Ісаакян жив переважно за кордоном (Франція, Швейцарія та ін.), Особисто був знайомий з багатьма інтелектуалами свого часу. Всі ці роки Ісаакян входив в Дашнакцутюн і відзначився антирадянськими висловлюваннями.

Після повернення в СРСР був головою СП Вірменської РСР. Академік АН Вірменської РСР (1943). Депутат ВР Вірменської РСР 2-4 скликань.

В цей час Ісаакян перебував під захистом Першого секретаря ЦК КП Вірменії Г. А. Арутінова. У 1937 році він викреслив зі списку представлених НКВС СРСР до арешту багатьох видних вірменських діячів, серед яких був і Ісаакян. Також для Ісаакяна, як і для деяких інших представників вірменської інтелігенції, був побудований особняк в Єревані.

Ісаакян очолював вірменську делегацію, що приїздила 1939 року в Україну на святкування 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Написав статтю «На могилі Тараса Шевченка» (1939), передмови до вірменських видань «Кобзаря» (1939; 1954; 1961) та до збірки «Українська ліра» (Єреван, 1954). Підтримував дружні стосунки з М. Рильським і П. Тичиною.

А. С. Ісаакян помер 17 жовтня 1957 року. Похований в Єревані в Пантеоні імені Комітаса.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  2. ↑ а б в г Вірменська коротка енциклопедія — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 2.
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119041529 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 3.
  5. ↑ а б Исаакян Аветик Саакович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ісаакян_Аветік_Саакович&oldid=41722775