Ісаак Барроу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісаак Барроу
Isaac Barrow
портрет роботи Неллера (1689)
портрет роботи Неллера (1689)
Народився 1630(1630)
Лондон, Велика Британія
Помер 4 травня 1677(1677-05-04)
Лондон, Велика Британія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Alma mater Кембриджський університет (Триніті-коледж)
Галузь наукових інтересів теологія, математика, фізика
Заклад Грешем-коледж
Науковий ступінь доктор богослов'я
Науковий керівник Вінченцо Вівіані,
Жиль Роберваль


Ісаак Барроу у Вікісховищі?

Ісаак Барроу (англ. Isaac Barrow; жовтень 1630, Лондон, Велика Британія — 4 травня 1677, Лондон, Велика Британія) — англійський математик, фізик і богослов, відомий багатьма вченими працями, був учителем Ньютона.

Біографія[ред.ред. код]

Початкове виховання отримав у школі картузіанського монастиря, в дитинстві не виявляв бажання до навчальних занять і відрізнявся буйною вдачею. Однак, коли на 15-му році його перевели в Триніті-коледж Кембриджського університету, Барроу різко змінився: він пристрастився до вивчення стародавніх мов, богослов'я та природної філософії, в якій тоді панували Бекон, Декарт і Галілей. Заняття богослов'ям привели його до необхідності зайнятися стародавньою хронологією і спонукали звернутися до вивчення математики та астрономії древніх.

Скульптура Барроу в каплиці Триніті-коледжа

Барроу завдяки знанню латинської, грецької та арабської мов здобув глибокі знання з стародавньої математики, видав згодом твори Евкліда, Архімеда, Аполлонія і Феодосія зі своїми коментарями. Після закінчення курсу наук в коледжі він спробував очолити кафедру грецької мови в Кембриджському університеті, але отримав відмову з політичних причин. В результаті він вирішив відправитися в подорож, яка тривала чотири роки.

Барроу відвідав Францію, Італію, жив у Константинополі і Смірні, а на зворотному шляху до Англії відвідав Німеччину і Голландію. Після повернення на батьківщину він отримав нарешті кафедру грецької мови, але через два роки залишив її для читання геометрії і оптики в Грешем-коледжі Кембриджського університету. Серед його слухачів був й Ісаак Ньютон, в якому Барроу відразу розгледів геніальні здібності.

У 1669 році Барроу залишив кафедру математики, щоб передати її своєму учневі, слава якого незабаром далеко перевершила його власну. З того часу Барроу присвячує себе богослов'ю і майже сходить з терену точних наук. У 1670 р. Барроу отримав ступінь доктора богослов'я, а в 1675 році стає президентом Триніті-коледжу; через 4 роки Барроу помер і був похований в Куточку поетів Вестмінстерського абатства.

Сучасником Ісаака Барроу був математик Валліс, який розділяв з ним популярність найкращого англійського геометра доньютоновського часу.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Геометрія[ред.ред. код]

Серед найголовніших праць Барроу:

  • «Euclidis elementorum libri XV breviter demonstrati» (Лондон, 1659—1678 — два видання, «Елементи Евкліда, коротенько доведені»),
  • «Archimedis opera, Apollonii Pergaei conicorum» libri IV («Твори Архімеда, конічні перерізи Аполлонія»),
  • «Theodosii spherica, metodo novo illustrata et succinite demonstra ta», 1665 («Сферика Феодосія»).

У математиці Барроу розробив спосіб знаходження дотичних, більш загальний, ніж метод Ферма, і вельми близький до сучасних методів, заснованих на застосуванні диференціалів. Барроу перший усвідомив, що задача про дотичні обернена по відношенню до задачі про квадратури, але його прихильність геометричному підходу у викладі і відсутність викладу в термінах змінної і функції не дозволили більшості читачів оцінити значення цього зв'язку. Втім, відомо, що студентом, що слухав лекції Барроу, що читав його книгу з викладом цьому зв'язку і навіть вносив (в інших частинах) деякі поправки, був Ньютон, а Лейбніц купив цю книгу. Стверджується (див. В. І. Арнольд у списку літератури, с. 31), що Ньютон навіть ніколи не оскаржував пріоритет Барроу у відкритті формули Ньютона-Лейбніца і методу розв'язку рівнянь розділенням змінних, що містяться в цій книзі.

Геометрична оптика[ред.ред. код]

Робота «Isaaci Barrow, mathematici professorii Lucasiani, lectiones habitae in scholis publicis academiae Cantabrigensis» 1684 року містить лекції Барроу в Кембриджі, надрукована після його смерті. Його лекції з оптики, видані за його життя, носять назву «Lectiones, opticae et geometricae, in quibus phoenomenon opticorum genuinae rationes investigantur ac exponentur, et generalia curvorum linearum symptomata declarantur» (1674, Лекції з оптики, геометрії та ін.), пізніше видані Уевезем (Лондон, 1861). У цьому творі Барроу помістив, між іншим, витончене і загальне вирішення питання про розміщення фокусу оптичного скла. Він вивів формулу для визначення місця фокусу падаючих променів — паралельних, тих, що сходяться і розсіюються; він же перший ввів принцип уявних зображень. Ця його робота була надзвичайно великим внеском в геометричну оптику, яка зберегла значення до цих пір.

Богослов'я[ред.ред. код]

Барроу залишив також багато творів богословських, моральних і поетичних, зібраних і виданих Тілотсоном (Лондон, 1859). Серед них знаходяться більше 100 промов і проповідей на різні теми, твір про владу пап, виклад віри, молитви Господні, багато поем і листів. В Англії він більше цінується як богослов і літератор, ніж як математик і фізик.

Характер Барроу[ред.ред. код]

Барроу був надзвичайно безкорисливий і до такої міри скромний, що не дозволяв списати з себе портрета, і хоча це і було згодом зроблено його друзями, але потайки і без його згоди. За однієї обставини висловилися інші сторони його темпераменту: енергія і хоробрість. Під час його подорожі на шляху до Смірни корабель, на якому він перебував, зазнав нападу піратів. З усіх пасажирів один тільки Барроу разом з екіпажем судна брав участь у битві, яка закінчилося втечею ворожого корабля.

Детальна біографія Барроу поміщена Юзом (англ. Hughes) при зібранні його богословських творів. Зворушливий опис останніх годин його життя, коли він ніби з радістю очікує смерті. Він каже друзям, що оточували його постіль: «Нарешті я дізнаюся розв'язок багатьох геометричних і астрономічних питань у лоні Божества. О Господи, який ти геометр!».

Барроу відрізнявся незвичайною працьовитістю: він скорочував час свого відпочинку і сну до крайніх меж. Таким був і його знаменитий учень — Ньютон, який навіть сам приписував свої успіхи в основному своїй старанності.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]