Перейти до вмісту

Ісаєв Микола Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ісаєв Микола Григорович
Народження1822 Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть17 травня 1908(1908-05-17) Редагувати інформацію у Вікіданих
Полтава, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаПетровський Полтавський кадетський корпус (1846) Редагувати інформацію у Вікіданих
Звання Полковник
ФормуванняОкремий Оренбурзький корпус

Ісаєв Микола Григорович (1822— 17 травня 1908) — військовий Російської імперії, полковник. Знайомий Тараса Шевченка, написав на нього донос.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у родині полтавського лікаря Григорія Ісаєва. Здобував військову освіту в Петровському Полтавському кадетському корпусі, який закінчив в 1846 році.

Служмв прапорщиком лінійного батальйону № 3 Окремого Оренбурзького корпусу. Восени-зимою 1849—1850 років познайомився з Тарасом Шевченком, який перебував солдатом того ж корпусу. У лютому 1850 року, Шевченко намалював портрет Ісаєва. Під час роботи над портретом Микола Ісаєв відвідував будинок квартермейстра Карла Герна, у якого жив Шевченко.

Молодий прапорщик завів роман з дружиною Карла Герна — Софією Миколаєвною. Коли Шевченко почув плітки про це, він дуже обурився поведінкою Софії Герн та вирішив викрити коханців. Це йому вдалося 25 квітня 1850 року на Страсну п'ятницю. В той день коли чоловік Софії Миколаєвни вийшов з будинку, до нього одразу зайшов Микола Ісаєв, однак Шевченко все це побачив і повернув Карла Герна. Разом вони виштовхнули прапорщика з подвір'я надававши йому стусанів.

Ісаєв помстився за «зраду» Шевченку, тим, що написав донос про порушення ним заборони писати і малювати. В результаті генерал-губернатор Володимир Обручов вжив низку жорстоких заходів стосовно Шевченка: обшук, арешт та відправлення до Орської фортеці. Це зірвало очікуване підвищення Шевченка в унтер-офіцерський чин.

Микола Ісаєв дослужився до звання полковника і повернувся на Полтавщіну. Служив військовим начальником[ru] Кобеляцького повіту.

Помер 17 травня 1908 року, похований на Старому кладовищі Полтави, могила не збереглася. У газеті «Полтавський листок» був опублікований некролог, де зазначалося, що між небіжчиком та Тарасом Шевченком сталося «непорозуміння».

Федір Лазаревський у своїх спогадах, стосовно епізоду зі звабленням Софії Герн, називав Ісаєва «юним Адонісом».

Карл Герн, у своїх спогадах про Шевченка, згадував, що донос написала «якась підлі людина». У коментараях до видання «Воспоминания о Тарасе Шевченко» зазначалося, що Герн безсумнівно знав, хто написав донос.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Большаков Л. Н. Ісаєв Микола Григорович // Шевченківська енциклопедія : Тарас Шевченко і його сучасники / Редкол.: Жулинський М. Г. (​голова) та ін. — Київ, 2021. — С. 200. — 608 с. — ISBN 978-617-520-093-3.
  • Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників / В. X. Косян (головний упорядник). — Київ, 1958. — 439 с.
  • Бузина О. В. Вурдалак Тарас Шевченко, или Поддельный Кобзарь : [рос.]. — Третье издание. — Киев : Арий, 2009. — 288 с.
  • Росовецький С. К. Шевченко. Сучасна біографія. — Київ : Дух і літера, 2020. — 472 с. — (Постаті культури).