Ісик Іван Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ісик Іван Васильович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Ісик Іван Васильович.jpg
Загальна інформація
Народження 20 січня 1984(1984-01-20)
Дрогобич
Смерть 14 вересня 2014(2014-09-14) (30 років)
помер від поранень
поховання: Дрогобич
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Територіальна оборона
Формування
Aidar battalion patch.png
 «Айдар»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Іва́н Васи́льович І́сик (20 січня 1984 — 14 вересня 2014) — солдат Збройних сил України.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Закінчив дрогобицьку спеціалізовану школу № 2. В ПТУ № 19 здобув професію кухаря-кондитера.

Брав участь у Революції Гідності, від рідні це приховував, волонтер в січні-березні 2014-го.

У часі війни доброволець, з кінця липня — кухар, номер обслуги, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар», псевдо «Львів».

5 вересня російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців 2-ї роти батальйону біля села Весела Гора. До колони вийшли люди з українським прапором, коли машини зупинилися, по них відкрили вогонь із засідки з кулеметів. Поранених добивали пострілами. Іван Ісик з важкими опіками потрапив до полону. Помер в лікарні Луганська. Через місяць волонтери змогли повернути тіло Івана.

17 жовтня похований в місті Дрогобич, Алея Слави кладовища. 16-17 жовтня в Дрогобичі оголошено днями трауру.

Без Івана лишилася донька Ольга 2005 р. н.

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
  • почесний громадянин Дрогобича (посмертно)

Джерела[ред. | ред. код]