Іскандер (ОТРК)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
9К720 Искандер
SS-26 Stone
Alabino220415part1-43.jpg
Транспортно-заряджаюча машина 9Т250 комплексу Искандер-М
Тип оперативно-тактичний ракетний комплекс
Походження Росія Росія
Історія використання
На озброєнні 2006-нині
Оператори Росія Збройні сили Російської Федерації
Війни Російсько-грузинська війна (2008)
Характеристики

Ракетне паливо твердопаливне
Максимальна глибина 500 (офіційно) 700 (оцінки)
Точність 5–7 м (Искандер-М)

Commons-logo.svg Іскандер (ОТРК) у Вікісховищі

«Іскандер» (індекс комплексу — 9К720, по класифікації МО США і НАТО — SS-26 Stone, англ. Камінь) — сімейство балістичних оперативно-тактичних ракетних комплексів класу земля-земля, (ОТРК): Іскандер, Іскандер-Е, Іскандер-К, Іскандер-М. Комплекс розроблений на Коломенському КБ Машинобудування (КБМ). Вперше «Іскандер» представили в серпні 1999 року на аерокосмічному салоні МАКС[1].

Є подальшим розвитком ОТРК 9K714 «Ока»[2][3]. Максимальна дальність ураження цілі балістичними ракетами з ОТРК «Іскандер-М» — не менше 500 км (оголошена публічно) і може сягати 700 км (за експертними оцінками, при застосуванні ядерної боєголовки або полегшеної звичайної)[4]. Існує модифікація для пуску крилатих ракет 9М729 з максимальною дальністю до 2500 км[5][6], що порушує умови договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності[7].

Призначення[ред.ред. код]

Ракетний комплекс «Іскандер» призначений для ураження бойовими частинами у звичайному спорядженні малорозмірних і площадних цілей у глибині оперативної побудови військ противника. Передбачається, що може бути засобом доставки тактичної ядерної зброї. Найбільш ймовірні цілі: засоби вогневого ураження (ракетні комплекси, реактивні системи залпового вогню, далекобійна артилерія); засоби протиракетної і протиповітряної оборони; літаки і вертольоти на аеродромах; командні пункти та вузли зв'язку; найважливіші об'єкти цивільної інфраструктури.

Бойові характеристики[ред.ред. код]

  • Колове ймовірне відхилення: 10-30 м (в залежності від застосовуваної системи наведення); 5-7 м («Іскандер-М» із застосуванням ракети з кореляційної ДБН);
  • Стартова маса ракети: 3 800 кг;
  • Маса бойової частини: 480 кг;
  • Довжина 7,2 м;
  • Діаметр 920 мм;
  • Швидкість ракети після початкової ділянки траєкторії: 2 100 м/c. Максимальні перевантаження в процесі польоту — 20-30G (ракета маневрує в польоті як по висоті так і по напрямку польоту). Максимальна висота траєкторії — 50 км;
  • Мінімальна дальність ураження цілі: 50 км;
  • Максимальна дальність ураження цілі: 500 км Іскандер-К (500 км з крилатою ракетою Р-500, за деякими джерелами до 700км), 280 км Іскандер-Е (експортний).
  • Наведення: ІНС, ГЛОНАСС, Оптична ДБН;
  • Час до пуску першої ракети: 4-16 хвилин;
  • Інтервал між запусками: 1 хвилина (для пускової установки 9П78 з двома ракетами);
  • Температурний діапазон експлуатації: від -50 °C до 50 °C;
  • Термін експлуатації: 10 років, в тому числі 3 роки в польових умовах.

Склад комплексу[ред.ред. код]

До складу комплексу входять шість типів машин (51 одиниця на ракетну бригаду):

  • 'Самохідна пускова установка (СПУ)' (9П78-1) 12 шт. — Призначена для зберігання, транспортування, підготовки і запуску по цілі двох ракет. Іскандер може бути виконаний на основі спеціального колісного шасі виробництва Мінського заводу колісних тягачів (МЗКТ-7930). Повна маса 42 т, корисне навантаження 19 т, швидкість пересування по шосе / грунтовій дорозі 70/40 км / год, запас ходу по паливу 1000 км. Розрахунок 3 людини.
  • 'Транспортно-заряжаюча машина (ТЗМ)' (9Т250 (9Т250Е)) 12 шт. — Призначена для транспортування додаткових двох ракет. Виконана на шасі МЗКТ-7930, оснащена вантажним краном. Повна бойова маса 40 т. Розрахунок 2 людини.
  • 'Командно-штабна машина (КШМ)' (9С552) 11 шт. — Призначена для управління всім комплексом «Іскандер». Виконана на колісному шасі КАМАЗ 43101. Радіостанція Р-168-100КАЕ «Акведук». Розрахунок 4 людини. Характеристики КШМ:
    • Максимальна дальність радіозв'язку на стоянці / на марші: 350/50 км
    • Час розрахунку завдання для ракет: до 10 з
    • Час передачі команд: до 15 з
    • Число каналів зв'язку: до 16
    • Час розгортання (згортання): до 30 хвилин
    • Час безперервної роботи: 48 годин
  • 'Машина регламенту і технічного обслуговування (МРТО)'  — призначена для перевірки бортової апаратури ракет і приладів, для проведення поточного ремонту. Виконана на колісному шасі КамАЗ а. Маса 13,5 тонн, час розгортання не перевищує 20 хвилин, час автоматизованого циклу регламентної перевірки бортової апаратури ракети — 18 хвилин, розрахунок 2 людини.
  • 'Пункт підготовки інформації (ППІ)' (9С920, КАМАЗ 43101) — призначена для визначення координати цілі і підготовки польотних завдань для ракет з подальшою їх передачею на СПУ. ППІ пов'язаний із засобами розвідки і може отримувати завдання і призначені цілі з усіх необхідних джерел, в тому числі з супутника, літака або БПЛА. Розрахунок 2 людини.
  • 'Машина життєзабезпечення (МЖО)' 14 шт. — Призначена для розміщення, відпочинку та прийому їжі бойових розрахунків. Виконана на колісному шасі КАМАЗ 43118. Машина має в своєму складі: відсік відпочинку і відсік побутового забезпечення. Відсік відпочинку має 6 спальних місць вагонного типу з відкидними верхніми лежаками, 2 рундука, вбудовані шафки, що відкривається вікно. Відсік побутового забезпечення має 2 рундука з сидіннями, складаний підйомний стіл, систему водопостачання з баком на 300 літрів, бачок для підігріву води, насос для перекачування води, систему зливу, мийку, сушарку для одягу і взуття.
  • 'Комплект арсенального обладнання' і 'навчально-тренувальні засоби' [8].

Модифікації[ред.ред. код]

  • Іскандер-М — варіант для російських збройних сил, 2 ракети на ПУ, дальність стрільби до 500 км (офіційно, але може сягати 700 км за експертними оцінками, при застосуванні ядерної боєголовки або полегшеної звичайної)[4]. Висота польоту 6-50 км, велика частина зазвичай проходить на максимальній висоті. Керована на всьому протязі польоту. Траєкторія не балістична, важкопрогнозована. Ракета виконана за технологією малої помітності радіолокації і також має радіопоглинаюче покриття. Прогнозування цілі при спробі раннього перехоплення додатково ускладнюється інтенсивним маневруванням при зльоті і при спуску до цілі. При спуску до цілі ракета маневрує з перевантаженням 20-30 одиниць, опускаючись на швидкості 700—800 м/с (ці показники перевищують або знаходяться на межі можливостей кращих систем ПРО/ПВО середнього рівня дальності), під кутом близько 90 градусів (в ряді випадків такого кута атаки достатньо для повної беззахисності атакованого комплексу ПРО, і тим більше ППО, особливо малої дальності), таким чином Іскандер-М має низку переваг над аналогами і високі можливості не просто ураження цілі, але навіть засобів захисту від сучасних систем ПРО.
  • Іскандер-Е — експортний варіант Іскандер-М з використанням крилатих ракет дальністю стрільби 280 км.
  • Іскандер-К — варіант з використанням крилатих ракет Р-500, дальність стрільби 500 км, маса БЧ 480 кг. Висота польоту ракети близько 7 метрів при виході на мету, і не вище 6 км, ракета автоматично коригується весь час польоту і автоматично огинає рельєф місцевості.

Іскандер-К[ред.ред. код]

Існувала помилкова думка, що випробування крилатої ракети Р-500 велись в рамках створення ракетного комплекcу «Іскандер-К». Проте, приблизно в 2010 році стало остаточно зрозуміло, що комплекс «Іскандер» має модульну конструкцію, а крилаті ракети типу Р-500 є лише одним із вогневих засобів ураження цього комплексу та роботи над їхнім створенням відбуваються в рамках робіт над ОКР «Іскандер-М».

Відомо про існування щонайменше двох основних модифікацій крилатих ракет для ОКР «Іскандер-М» — крилата ракета Р-500/9М728 (створена ДКБ «Новатор», м. Єкатеринбург) з максимальною дальністю до 500 км[9] та створена на основі крилатої ракети морського базування «Калібр-НК» 9М729 (спершу отримала кодове позначення МО США SSC-X-8, проте на початку 2017 року вже SSC-8) з максимальною дальністю (за оцінками) до 2500 км[5].

Роботи над створенням ракети Р-500 велись, щонайменше, починаючи з 1998 року. Перший пуск ракети Р-500 з СПУ-9П78-1 був здійснений на полігоні Капустін Яр 29 травня 2007 року. Державні випробування комплексу планувалось розпочати в 2008 році, а в 2009 взяти на озброєння. Натомість, ракета 9М728 прийнята на озброєння в 2013 році[9].

Проте основну проблему становить ракета 9М729, яка ймовірно є сухопутною модифікацією крилатих ракет 3М14 «Калібр» (кодове позначення МО США та НАТО SS-N-30A). Дана модифікація порушує Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності оскільки крилата ракета з дальністю 2500 км підпадає під визначення крилатої ракети середньої дальності сухопутного базування.

Також існують підстави вважати, що відмінності між 3М14 («Калібр» для російських військових, дальністю до 2500 км) 3М14Э (експортний варіант «Калібру» з максимальною дальністю 300 км) 9М728 та 9М729 недостатньо істотні, та всі ці ракети становлять єдине сімейство крилатих ракет, які мають надзвичайно схожий зовнішній вигляд і габарити[6].

27 листопада 2012 року адміністрація Президента США Барака Обами поінформувала комітет із закордонних справ сенату про порушення Росією угоди. Офіційно жодної інформації про порушення публічно повідомлено не було, проте журналісти підозрювали, що може йтись про балістичні ракети РС-26 «Ярс-М» або РТ-2ПМ «Тополь»[10].

В лютому 2017 року газета New York Times написала, що спроби адміністрації Барака Обами переконати російське керівництво відмовитись від подальших робіт над новою системою в порушення угоди не дали бажаного результату. Було підтверджено розгортання Росією двох батальйонів озброєних новою системою крилатих ракет наземного базування SSC-8 (при цьому підкреслено, що відсутність літери «X» в коді означає бойову готовність системи)[7].

Оскільки пускові установки для балістичних ракет надзвичайно схожі з пусковими установками для крилатих ракет (які порушують угоду), це ускладнює відстеження пускових установок з крилатими ракетами, а за умовами угоди — всі пускові установки «Іскандер-М» слід вважати такими, що порушують угоду[7].

В листопаді 2016 року Сполучені Штати скликали перше за 13 років засідання верифікаційної комісії, на яку були запрошені представники Росії, Білорусі, Казахстану та України. Російська сторона відкинула будь-які звинувачення в порушенні угоди[7]. 8 березня 2017 року на слуханнях в Конгресі заступник голови Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Пол Селва підтвердив, що Росія створила модифікацію ОТРК «Іскандер» з крилатими ракетами наземного базування чим порушила «дух та призначення» Угоди[11]. 26 червня 2017 року розвідувальна служба американських ВПС (англ. U.S. Air Force National Air and Space Intelligence Center) оприлюднила доповідь, в якій було вказано, що крилата ракета 3М14 має модифікацію для пуску з землі. Натомість в оновленому варіанті доповіді, який з'явився у серпні того ж року, про цей варіант вже не було згадано. Разом із небажанням американських високопосадовців офіційно та публічно назвати ракетну систему, яка порушує Договір, це рішення повернуло дебати в початкову точку[12].

На військово-технічному форумі Армія-2017 була продемонстрована пускова установка комплексу «Іскандер», на якій було встановлено дві ракети — звичайну балістичну, та пусковий стакан крилатих ракет сімейства «Калібр»[13].

Бойове застосування[ред.ред. код]

Російсько-грузинська війна[ред.ред. код]

Рештки начебто двигуна SS-26 в будинку в Горі, 25 серпня 2008 року

Російська збройна агресія проти Грузії в серпні 2008 року стала зручним випадком для випробування нового ОТРК в умовах справжньої війни. Спочатку представники Росії категорично заперечували будь-яке застосування комплексів Іскандер в бойових діях, але вже 23 листопада 2011 року «Голос Росії» радісно повідомив, що «офіційні особи визнали використання комплексів Іскандер проти Грузії та підтвердили високу ефективність і статус одного з найточніших і найпотужніших зразків озброєнь в російському арсеналі»[14].

За непідтвердженими даними, ОТРК Іскандер були використані для завдання ударів по базі окремого танкового батальйону в Ґорі, в результаті було знищено 28 танків. Також були невдалі удари по нафтопроводу Баку-Супса і низка вдалих ударів по військово-повітряних базах ВПС Грузії[14].

Ракетний удар по Ґорі отримав найбільшого розголосу. Станом на 12 серпня 2008 року місто було майже повністю евакуйовано, в ньому залишились переважно іноземні журналісти, які висвітлювали перебіг війни. Внаслідок удару по ринку міста загинуло 10 чоловік, в тому числі журналіст данської телекомпанії RTL. За експертною оцінкою, удар був здійснений 2-3 ракетами з касетною бойовою частиною[14].

Російська інтервенція в Сирію[ред.ред. код]

Зона ураження балістичними ракетами (700 км, червоний) та крилатими ракетами (2500 км, зелений) з комплексів «Іскандер» розгорнутих в Калінінградській області, окупованому Криму та на авіабазі Хмеймім

У поширеному 27 березня 2016 року репортажі телеканалу «Звєзда» неподалік злітно-посадкової смуги військово-повітряної бази Хмеймім була помічена пускова установка комплексу Іскандер-М. Цей комплекс також можна помітити на тому самому місці на супутникових знімках Airbus Defense зроблених 20 березня[15].

Додаткові докази розгортання ОТРК Іскандер на авіабазі Хмеймім були поширені на початку 2017 року. Супутникові знімки з супутників компанії Imagesat International (ISI) показали присутність щонайменше 4 машин з комплексу Іскандер на авіабазі. Дві з них перебували під камуфляжною сіткою на ґрунтовому майданчику, але, ймовірно, сильний дощ примусив перемістити машини на відкритий асфальтований майданчик, де вони і були засняті супутником[16][17].

Розгортання в Калінінграді[ред.ред. код]

Вперше Росія оголосила плани розмістити в Калінінграді системи Іскандер в 2008 році як відповідь на розгортання системи протиракетної оборони в Європі. Протистояння зі Сполученими Штатами та НАТО російське керівництво використовує як привід для модернізації своїх збройних сил. Зокрема, заплановане поступове зняття з озброєння ОТРК Точка-У, натомість, постановка на озброєння комплексів Іскандер, яка розпочалась в 2006 році, включено в дві програми з переозброєння (до 2015 та до 2020 років)[18].

Відтоді регулярні погрози посилити наступальні сили в Калінінграді (аж до розміщення тактичних ядерних ракет) стало складовою психологічної війни проти навколишніх країн-членів НАТО[18].

Комплекси Іскандер були перекинуті до Калінінграду на короткий проміжок часу в 2013 році[19].

В жовтні 2016 року під приводом військових навчань Росія перекинула цивільним вантажним судном до Калінінграду комплекси Іскандер. В зв'язку з перекиданням такої потужної зброї з протестом висловились представники низки сусідніх країн. Так, міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс заявив про можливе порушення угоди про ліквідацію ракет середньої та малої дальності. Разом з попередніми заявами представників США про порушення Росією цієї угоди польські аналітики дійшли висновку, що насправді максимальна дальність балістичних ракет комплексу Іскандер-М може сягати 700 км[5][20].

Ймовірно Росія також порушила угоду, коли розпочала роботи над створенням модифікації комплексу Іскандер-К із використанням крилатих ракет на основі Калібр-НК (ймовірно ракета має код ГРАУ 9М729, МО США SSC-X-8, назву Р500)[5]. Якщо дальність сухопутного варіанту аналогічна морському (близько 2500 км), крилата ракета із Калінінграду зможе вражати Лондон, Париж, та Мадрид[21].

З точки зору військових, розміщення комплексів Іскандер-М в Калінінграді посилює можливості із блокування доступу (англ. anti-access area denial) в регіоні: максимальна дальність Іскандер-М не менше 500 км, ЗРК С-400 — близько 400 км, крилаті ракети Калібр, якими озброєні човни Балтійського флоту, не менше 1500 км. Таким чином, на меті таких маневрів стоїть показати готовність Росії блокувати операції НАТО в регіоні Балтійського моря[18]. В зоні ураження балістичними ракетами опинилась військова база в Редзіково, де має запрацювати в 2018 році елементи системи ПРО, а також решта військових авіабаз в Польщі, Литві, Латвії, Естонії, та на сході Німеччини. Під загрозою опинилась територія Чехії та Словаччини. Застосування крилатих ракет розширює зону ураження іще більше. Разом з розгортанням комплексів Іскандер в окупованому Криму Росія створила «ножиці», якими поставила під загрозу східний фланг НАТО[22].

15 жовтня 2016 року голова оборонного комітету Державної думи РФ Володимир Шаманов заявив, що комплекси Іскандер розгорнуто в Калінінграді на постійній основі та націлено на об'єкти ПРО в Європі та є «відповіддю» на дії НАТО. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, наголосив, що «на відміну від американців», Росія розгортає Іскандери на власній території. Також він послався на майбутнє перекидання літаків F-35, «які нестимуть сучасну ядерну зброю», до Європи[22].

Комплекси Іскандер перебуватимуть в Калінінграді на озброєнні 152-гої ракетної бригади (м. Черняховськ, 54°38′49″ пн. ш. 21°49′34″ сх. д. / 54.647° пн. ш. 21.826° сх. д. / 54.647; 21.826). На супутникових знімках та з відкритих джерел було помічено будівництво щонайменше 5-ти тент-мобільних укриттів (рос. тенто-мобильные укрытия, ТМУ) для машин з комплексу Іскандер[21].

Оператори[ред.ред. код]

Оперативно-тактичні ракетні комплекси «Іскандер» в Єревані на репетиції параду, присвяченого 25-річчю незалежності Вірменії.
  • Росія Росія — 72 Искандер-М та декілька одиниць Искандер-К, станом на 2017 рік[23], за іншими даними, 108 одиниць станом на 2016 рік[24]
    • 26-а ракетна бригада ЗВО (м. Луга) — переозброєння бригади розпочате в 2010 році постачанням 6 комплексів (ПУ), в 2011 році завершене формування першої бригади (12 ПУ)[25][26];
    • 107-а ракетна бригада СВО (м. Біробіджан) — повністю переозброєна 28 червня 2013 року (12 ПУ)[27];
    • 1-а ракетна бригада ПВО (м. Краснодар) — передача техніки відбулась 14 листопада 2013 року (12 ПУ)[27];
    • 112-а окрема гвардійська ракетна бригада ЗВО (м. Шуя) — передача техніки відбулась 8 липня 2014 року (12 ПУ);
    • 92-а окрема ракетна бригада (м. Оренбург) ЦВО — передача техніки відбулась 19 листопада 2014 року (12 ПУ)[28];
    • 103-а окрема ракетна бригада (м. Улан-Уде) СВО — передача техніки відбулась 17 липня 2015 року (12 ПУ)[29];
    • 12-а окрема ракетна бригада (м. Моздок) ПВО — передача техніки відбулась 18 листопада 2015 (12 ПУ)
    • 20-а гвардійська ракетна бригада (м. Уссурійськ) СВО — передача техніки відбулась 24 липня 2016 року (12 ПУ)[30]
    • 119-а окрема ракетна бригада (пмт. Єланський) ЦВО — передача техніки відбулась 11 листопада 2016 року (12 ПУ)
    • 3-а окрема ракетна бригада (пмт. Горний/Чита 46) СВО — передача техніки відбулась 9 червня 2017 года (12 ПУ)[31]
    • Ракетні війська та артилерія ЗС Росії мають бути повністю переозброєні комплексами «Іскандер-М» до 2020 року[32].
  • Вірменія Вірменія[33] перша країна-оператор ОТРК «Іскандер» окрім Росії, отримала в 2016 році.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Владимир Воронов «Искандер — неведимка»
  2. Ольга Божьева (8.9.2011). Возрождение ракетного комплекса. Московский комсомолец. 
  3. (Forss, с. 10)
  4. а б (Forss, с. 15)
  5. а б в г Jakub Palowski (12 жовтня 2016). Iskander Missiles Kill The INF Treaty. Berlin and Prague in Danger. Defence24. 
  6. а б Jeffrey Lewis (October 27, 2015). Russian cruise missiles revisited. Arms Control Wonk. 
  7. а б в г Michael R. Gordon (Feb. 14, 2017). Russia Deploys Missile, Violating Treaty and Challenging Trump. New York Times. 
  8. Кілька держав готові купити у Росії ракетні комплекси "Іскандер-Е". Новини России (ru). NEWSru.com. 2008-10-01. Архів [http: //www.newsru.com/russia/01oct2008/ iskander.html оригіналу] за 2012-03-12. Процитовано 2011-11-03. 
  9. а б Ракета Р-500 / 9М728 (комплекс Искандер-К). Military Russia. 07.12.2015. 
  10. Josh Rogin (11.26.13). U.S. Knew Russia Violated Intermediate-Range Nuclear Forces Treaty. The Daily Beast. 
  11. Michael R. Gordon (MARCH 8, 2017). Russia Has Deployed Missile Barred by Treaty, U.S. General Tells Congress. New York Times. 
  12. Hans M. Kristensen (Aug.22, 2017). NASIC Removes Russian INF-Violating Missile From Report. Federation of American Scientists. 
  13. Rosja: Zakupy „Armat” i nowych „Iskanderów”. Lotniskowiec - po 2025 roku. Defence24. 25 SIERPNIA 2017. 
  14. а б в (Forss, с. 17)
  15. Jeremy Binnie (30 березня 2016). Iskander missile launcher spotted in Syria. IHS Jane's 360. IHS Jane's Defence Weekly. Процитовано 1 квітня 2016. 
  16. Tamir Eshel (Jan 6, 2017). New Evidence of Russian Iskander M Missile Deployment in Syria. Defense Update. 
  17. Barbara Opall-Rome (January 6, 2017). Israeli Satellite Imagery Shows Russian Nuclear-Capable Missiles in Syria. Defense News. 
  18. а б в Piotr Żochowski (2016-10-11). Iskander missiles in Kaliningrad: a constant element of Russia’s policy of intimidation. Ośrodek Studiów Wschodnich im. Marka Karpia. 
  19. Bruce Jones (14 October 2016). Iskanders in Kaliningrad spooks Eastern Europe. IHS Jane's Defence Weekly. 
  20. Russian defense ministry confirms deployment of Iskander missile systems to Kaliningrad. Eesti Rahvusringhääling. 10 жовтня 2016. 
  21. а б Jeffrey Lewis, Veli-Pekka Kivimäki (December 11, 2016). Iskanders in Kaliningrad. Arms Control Wonk. 
  22. а б Juliusz Sabak (18 травня 2016). Missile Defence Base in Redzikowo Targeted by the Iskanders from the Kaliningrad Oblast. Ośrodek Studiów Wschodnich im. Marka Karpia. 
  23. The Military Balane 2017, p.201,212
  24. https://vz.ru/news/2016/11/18/844477.html
  25. Lenta.ru: Оружие: В России появилась первая бригада ракетных комплексов «Искандер»
  26. Ленинградский военный округ получил первый ракетный комплекс «Искандер» (ru). Деловая газета "Взгляд". 2010-07-17. Архів оригіналу за 2012-03-12. Процитовано 2011-01-26. 
  27. а б В этом году российская армия получила самое большое количество новой техники за последние 20 лет
  28. Ракетные комплексы «Искандер-М» поступят на вооружение войск ЦВО
  29. Восточный военный округ получил вторую бригаду «Искандеров»: Оружие: Силовые структуры: Lenta.ru
  30. Приморские военные получили пусковые установки «Искандер-М». Процитовано 2016-07-27. 
  31. В Восточном военном округе сформирована новая ракетная бригада, оснащенная комплексами «Искандер-М»
  32. Ракетные войска и артиллерию переведут на «Искандер-М» до 2020 года | РИА Новости — события в России и мире: темы дня, фото, видео, инфографика, радио
  33. На репетиции парада 25 летия независимости в Армении было показано ОТРК Искандер

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


{{{alt}}} Це незавершена стаття про ракетну зброю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Ядерний гриб Це незавершена стаття про ядерний вибух чи ядерну зброю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.