Іскандер (ОТРК)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
9К720 Іскандер
SS-26 Stone
Транспортно-заряджальна машина 9Т250 комплексу Іскандер-М
Транспортно-заряджальна машина 9Т250 комплексу Іскандер-М
Тип оперативно-тактичний ракетний комплекс
Походження Росія Росія
Історія використання
На озброєнні 2006-нині
Оператори Росія Збройні сили Російської Федерації
Війни Російсько-грузинська війна (2008)
Друга карабаська війна
Російське вторгнення в Україну (2022)
Історія виробництва
Розроблено 1988
Виробник Науково-виробнича корпорація "Конструкторське бюро машинобудування" (КБМ)
Виготовлення 1999
Варіанти Іскандер, Іскандер-М, Іскандер-К, Іскандер-Е
Характеристики

Паливо твердопаливне
Операційна
дальність
500 км (офіційно), 700 км (оцінки)
Точність 5–7 м (Іскандер-М)

Commons-logo.svg Іскандер (ОТРК) у Вікісховищі

«Іскандер» (індекс комплексу — 9К720, за класифікацією МО США і НАТО — SS-26 Stone) — сімейство балістичних оперативно-тактичних ракетних комплексів класу земля-земля, (ОТРК): Іскандер, Іскандер-Е, Іскандер-К, Іскандер-М. Комплекс розроблений на Коломенському КБ Машинобудування (КБМ). Вперше «Іскандер» представили в серпні 1999 року на аерокосмічному салоні МАКС[1].

Є подальшим розвитком ОТРК 9K714 «Ока»[2][3]. Максимальна дальність ураження цілі балістичними ракетами з ОТРК «Іскандер-М» — не менше 500 км (оголошена публічно) і може сягати 700 км (за експертними оцінками, при застосуванні ядерної боєголовки або полегшеної звичайної)[4]. Існує модифікація для пуску крилатих ракет 9М729 з максимальною дальністю до 2500 км[5][6], що порушує умови договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності[7].

Призначення[ред. | ред. код]

Ракетний комплекс «Іскандер» призначений для ураження бойовими частинами у звичайному спорядженні малорозмірних і площинних цілей у глибині оперативної території військ противника. Передбачається, що може бути засобом доставки тактичної ядерної зброї.

Найбільш ймовірні цілі: засоби вогневого ураження (ракетні комплекси, реактивні системи залпового вогню, далекобійна артилерія); засоби протиракетної і протиповітряної оборони; літаки та гвинтокрили на аеродромах; командні пункти та вузли зв'язку; найважливіші об'єкти цивільної інфраструктури.

Бойові характеристики[ред. | ред. код]

  • Колове ймовірне відхилення: 10-30 м (залежно від застосовуваної системи наведення); 5-7 м («Іскандер-М» із застосуванням ракети з кореляційної ДБН);
  • Стартова маса ракети: 3 800 кг;
  • Маса бойової частини: 480 кг;
  • Довжина 7,2 м;
  • Діаметр 920 мм;
  • Швидкість ракети після початкової ділянки траєкторії: 2 100 м/c. Максимальні перевантаження в процесі польоту — 20-30G (ракета маневрує в польоті як по висоті так і по напрямку польоту). Максимальна висота траєкторії — 50 км;
  • Мінімальна дальність ураження цілі: 50 км;
  • Максимальна дальність ураження цілі: 500 км Іскандер-К (500 км з крилатою ракетою Р-500, за деякими джерелами до 700км), 280 км Іскандер-Е (експортний).
  • Наведення: ІНС, ГЛОНАСС, Оптична ДБН;
  • Час до пуску першої ракети: 4-16 хвилин;
  • Інтервал між запусками: 1 хвилина (для пускової установки 9П78 з двома ракетами);
  • Температурний діапазон експлуатації: від -50 °C до 50 °C;
  • Термін експлуатації: 10 років, зокрема три роки в польових умовах.

Склад комплексу[ред. | ред. код]

До складу комплексу входять шість типів машин (51 одиниця на ракетну бригаду):

  • 'Самохідна пускова установка (СПУ)' (9П78-1) 12 шт. — Призначена для зберігання, транспортування, підготовки і запуску по цілі двох ракет. Іскандер може бути виконаний на основі спеціального колісного шасі виробництва Мінського заводу колісних тягачів (МЗКТ-7930). Повна маса 42 т, корисне навантаження 19 т, швидкість пересування по шосе / ґрунтовій дорозі 70/40 км / год, запас ходу по паливу 1000 км. Розрахунок 3 людини.
  • 'Транспортно-заряджаюча машина (ТЗМ)' (9Т250 (9Т250Е)) 12 шт. — Призначена для транспортування додаткових двох ракет. Виконана на шасі МЗКТ-7930, оснащена вантажним краном. Повна бойова маса 40 т. Розрахунок 2 людини.
  • 'Командно-штабна машина (КШМ)' (9С552) 11 шт. — Призначена для управління всім комплексом «Іскандер». Виконана на колісному шасі КАМАЗ 43101. Радіостанція Р-168-100КАЕ «Акведук». Розрахунок 4 людини. Характеристики КШМ:
    • максимальна дальність радіозв'язку на стоянці / на марші: 350/50 км;
    • час розрахунку завдання для ракет: до 10 с;
    • час передачі команд: до 15 с;
    • число каналів зв'язку: до 16:
    • час розгортання (згортання): до 30 хвилин;
    • час безперервної роботи: 48 годин.
  • 'Машина регламенту і технічного обслуговування (МРТО)'  — призначена для перевірки бортової апаратури ракет і приладів, для проведення поточного ремонту. Виконана на колісному шасі КамАЗ а. Маса 13,5 тонн, час розгортання не перевищує 20 хвилин, час автоматизованого циклу регламентної перевірки бортової апаратури ракети — 18 хвилин, розрахунок 2 людини.
  • 'Пункт підготовки інформації (ППІ)' (9С920, КАМАЗ 43101) — призначена для визначення координати цілі і підготовки польотних завдань для ракет з подальшою їх передачею на СПУ. ППІ пов'язаний із засобами розвідки і може отримувати завдання і призначені цілі з усіх необхідних джерел, в тому числі з супутника, літака або БПЛА. Розрахунок 2 людини.
  • 'Машина життєзабезпечення (МЖО)' 14 шт. — Призначена для розміщення, відпочинку та прийому їжі бойових розрахунків. Виконана на колісному шасі КАМАЗ 43118. Машина має в своєму складі: відсік відпочинку і відсік побутового забезпечення. Відсік відпочинку має 6 спальних місць вагонного типу з відкидними верхніми лежаками, 2 рундуки, вбудовані шафки, вікно, що відкривається. Відсік побутового забезпечення має 2 рундуки з сидіннями, складаний підйомний стіл, систему водопостачання з баком на 300 літрів, бачок для підігріву води, насос для перекачування води, систему зливу, мийку, сушарку для одягу і взуття.
  • 'Комплект арсенального обладнання' і 'навчально-тренувальні засоби' [8].

Модифікації[ред. | ред. код]

Огляд[ред. | ред. код]

  • Іскандер-М — варіант для російських збройних сил, 2 ракети на ПУ, дальність стрільби до 500 км (офіційно, але може сягати 700 км за експертними оцінками, при застосуванні ядерної боєголовки або полегшеної звичайної).
  • Іскандер-Е — експортний варіант Іскандер-М з використанням крилатих ракет дальністю стрільби 280 км.
  • Іскандер-К — варіант з використанням крилатих ракет Р-500, дальність стрільби 500 км, маса БЧ 480 кг. Висота польоту ракети близько 7 метрів при виході на ціль, і не вище 6 км, ракета автоматично коригується весь час польоту і автоматично огинає рельєф місцевості.

9К720 «Іскандер-М»[ред. | ред. код]

Іскандер-М — варіант для російських збройних сил, 2 ракети на ПУ, дальність стрільби до 500 км (офіційно, але може сягати 700 км за експертними оцінками, при застосуванні ядерної боєголовки або полегшеної звичайної)[4].

Висота польоту 6-50 км, велика частина зазвичай проходить на максимальній висоті. Керована протягом всього польоту. Траєкторія не балістична, важкопрогнозована. Ракета виконана за технологією малої помітності радіолокації і також має радіопоглинаюче покриття. Прогнозування цілі при спробі раннього перехоплення додатково ускладнюється інтенсивним маневруванням при зльоті і при спуску до цілі[джерело?].

Хибна пастка 9Б899 після падіння на землю. Харків, 2022 рік

При спуску до цілі ракета маневрує з перевантаженням 20-30 одиниць, опускаючись на швидкості 700—800 м/с (ці показники перевищують або знаходяться на межі можливостей кращих систем ПРО/ППО середнього рівня дальності), під кутом близько 90° (у деяких випадках такого кута атаки достатньо для повної беззахисності атакованого комплексу ПРО, і тим більше ППО, особливо малої дальності), таким чином Іскандер-М має низку переваг над аналогами і високі можливості не просто ураження цілі, але навіть засобів захисту від сучасних систем ПРО[джерело?].

Серед уламків застосованих проти України ракет в лютому 2022 року були помічені досі невідомі широкому загалу суббоєприпаси, які отримали неофіційне позначення 9Б899 (англ. 9B899) в каталозі організації CAT-UXO[9]. Подальше розслідування встановило, що це — хибні цілі (англ. decoy), які випускає основна ракета в кількості до шести одиниць аби збити з пантелику системи протиракетної оборони. Ці пастки можуть вводити в оману РЛС або ж ракети з інфрачервоними голівками самонаведення,[10] або ж ставити завади для РЛС підсвічування цілі чи радіокомандним каналам управління зенітними ракетами у ЗРК[11].

11 січня 2020 року в Казахстані, у Байганинському районі Актюбінської області, впали уламки ракети, дуже подібні на уламки ракети комплексу «Іскандер-М». При цьому пуск відбувся з 4-го Державного центрального міжвидового полігону Росії («Капустин Яр»). Таким чином, фактична відстань польоту впевнено перевищила 650 км[12].

Трохи згодом було поширене повідомлення, що насправді уламки не від ракети комплексу «Іскандер-М», а невідомо ким запущеної та неназваної «дослідницької ракети» призначеної для «вивчення верхніх шарів атмосфери»[13].

Є подальша модифікація 9К720М1 «Іскандер-М1» — варіант зі СПУ 9П701 та ТЗМ 9Т256, що несуть по 4 КР 9М729 (офіційно дальність 480 км).[14]

Х-47М2 «Кинджал»[ред. | ред. код]

В березні 2018 року Володимир Путін оголосив про створення в Росії низки сучасних зразків озброєнь. Серед наведених прикладів була названа нова гіперзвукова ракета повітряного базування. На показаному демонстраційному ролику запуск був здійснений з МіГ-31 а ракета нагадувала за зовнішнім виглядом та габаритами ракету комплексу «Іскандер». Про нову модифікацію відомо лише те, що вона має назву Х-47М2 «Кинджал» та здатна вражати великі кораблі[15]. Іншим прикладом новітньої зброї була крилата ракета з ядерною силовою установкою та «необмеженим» радіусом дії. Начебто Росія навіть здійснила випробувальні пуски прототипів у 2017 році (що дало підстави до спекуляцій на темі зафіксованих протягом того ж року викидів ізотопу йоду-131 у Європі)[16].

Трохи згодом, в березні, російські ЗМІ повідомили про успішне випробування Х-47М2 «Кинджал». Ракета була запущена з «унікального» МіГ-31 (без уточнення в чому полягає його унікальність, хоча на відео він виглядає як МіГ-31БМ). Жодних додаткових деталей розкрито не було[17].

9 травня 2018 року пара МіГ-31 озброєних ракетами «Кинджал» взяла участь у військовому параді Перемоги в Москві[18].

Іскандер-К[ред. | ред. код]

Російський «Іскандер-К» на військових навчаннях «Центр-2015»

Існувала помилкова думка, що випробування крилатої ракети Р-500 велись у рамках створення ракетного комплексу «Іскандер-К». Проте, приблизно в 2010 році стало остаточно зрозуміло, що комплекс «Іскандер» має модульну конструкцію, а крилаті ракети типу Р-500 є лише одним із вогневих засобів ураження цього комплексу та роботи над їхнім створенням відбуваються в рамках робіт над ОКР «Іскандер-М».

Відомо про існування щонайменше двох основних модифікацій крилатих ракет для ОКР «Іскандер-М» — крилата ракета Р-500/9М728 (створена ДКБ «Новатор», м. Єкатеринбург) з максимальною дальністю до 500 км[19] та 9М729 (спершу отримала кодове позначення МО США SSC-X-8, проте на початку 2017 року вже SSC-8) з максимальною дальністю (за оцінками) до 2500 км, створена на основі крилатої ракети морського базування «Калібр-НК»[5].

Роботи над створенням ракети Р-500 велись, щонайменше, починаючи з 1998 року. Перший пуск ракети Р-500 з СПУ-9П78-1 був здійснений на полігоні Капустін Яр 29 травня 2007 року. Державні випробування комплексу планувалось розпочати в 2008 році, а в 2009 взяти на озброєння. Натомість, ракета 9М728 прийнята на озброєння в 2013 році[19].

Проте основну проблему становить ракета 9М729, яка ймовірно є сухопутною модифікацією крилатих ракет 3М14 «Калібр» (кодове позначення МО США та НАТО SS-N-30A). Дана модифікація порушує Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності оскільки крилата ракета з дальністю 2500 км підпадає під визначення крилатої ракети середньої дальності сухопутного базування.

Також існують підстави вважати, що відмінності між 3М14 («Калібр» для російських військових, дальністю до 2500 км) 3М14Э (експортний варіант «Калібру» з максимальною дальністю 300 км) 9М728 та 9М729 недостатньо істотні, та всі ці ракети становлять єдине сімейство крилатих ракет, які мають надзвичайно схожий зовнішній вигляд і габарити[6].

27 листопада 2012 року адміністрація Президента США Барака Обами поінформувала комітет із закордонних справ сенату про порушення Росією угоди. Офіційно жодної інформації про порушення публічно повідомлено не було, проте журналісти підозрювали, що може йтись про балістичні ракети РС-26 «Ярс-М» або РТ-2ПМ «Тополь»[20].

В лютому 2017 року газета New York Times написала, що спроби адміністрації Барака Обами переконати російське керівництво відмовитись від подальших робіт над новою системою в порушення угоди не дали бажаного результату. Було підтверджено розгортання Росією двох батальйонів озброєних новою системою крилатих ракет наземного базування SSC-8 (при цьому підкреслено, що відсутність літери «X» в коді означає бойову готовність системи)[7].

Оскільки пускові установки для балістичних ракет надзвичайно схожі з пусковими установками для крилатих ракет (які порушують угоду), це ускладнює відстеження пускових установок з крилатими ракетами, а за умовами угоди — всі пускові установки «Іскандер-М» слід вважати такими, що порушують угоду[7].

В листопаді 2016 року Сполучені Штати скликали перше за 13 років засідання верифікаційної комісії, на яку були запрошені представники Росії, Білорусі, Казахстану та України. Російська сторона відкинула будь-які звинувачення в порушенні угоди[7]. 8 березня 2017 року на слуханнях в Конгресі заступник голови Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Пол Селва підтвердив, що Росія створила модифікацію ОТРК «Іскандер» з крилатими ракетами наземного базування чим порушила «дух та призначення» Угоди[21]. 26 червня 2017 року розвідувальна служба американських ВПС (англ. U.S. Air Force National Air and Space Intelligence Center) оприлюднила доповідь, в якій було вказано, що крилата ракета 3М14 має модифікацію для пуску з землі. Натомість в оновленому варіанті доповіді, який з'явився у серпні того ж року, про цей варіант вже не було згадано. Разом із небажанням американських високопосадовців офіційно та публічно назвати ракетну систему, яка порушує Договір, це рішення повернуло дебати в початкову точку[22]. 13 лютого 2018 року Директор національної розвідки США Деніел Коатс в щорічній доповіді про основні загрози безпеці Сполучених Штатів повідомив, що американська розвідка вважає, що Росія створила крилату ракету наземного базування в порушення Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності. Проте назви ракетного комплексу, його ТТХ, та кількість виготовлених одиниць названо не було[23].

На військово-технічному форумі Армія-2017 була продемонстрована пускова установка комплексу «Іскандер», на якій було встановлено дві ракети — звичайну балістичну, та пусковий стакан крилатих ракет сімейства «Калібр»[24].

Типи головних частин[ред. | ред. код]

ОТРК «Іскандер» може застосовувати широкий набір бойових частин ракет. Основними типами бойових частин є такі[25]:

  • Для ураження цілей на площі та техніки в окопах служить касетна бойова частина з дистанційним підривом у повітрі 54 бойових елементів.
  • Для ураження бункерів служить бетонобійна бойова частина.
  • Для ураження точкових цілей служить зазвичай осколково-фугасна бойова частина.

Є інші бойові частини для виконання нетипових завдань.

Касетні бойові частини[ред. | ред. код]

Уламки касетної бойової частини балістичної ракети ОТРК «Іскандер-М», залізнична станція Шпичкине, смт Ясногірка, березень 2022 року

Для ураження великих цілей типу військова база, аеродром, вузол ППО/ПРО «Іскандер» може застосовувати широкий асортимент касетних бойових частин. Площа ураження істотно залежить від застосованих касетних бойових елементів. Відомі такі типи для ОТРК «Іскандер»:

  • з 54 осколковими бойовими елементами неконтактного підриву, що спрацьовують на висоті близько 10 м над поверхнею землі. Завдяки ураженню осколкам згори має бути нівельовано захист живої сили та техніки в окопах. Дані касетні бойові елементи розкидаються з висоти 0,9-1,4 км та планують обертаючись за командами дистанційного підривача 9Э156 «Зонт», який працює за вбудованому радіовисотоміру та лазерному далекоміру[26][27][28]. Використання лазерних висотомірів покликано забезпечити захист від застосування РЕБ;
  • касетна з кумулятивно-осколковими бойовими елементами ПТАБ-2.5КО, здатними пробивати броню даху бронетехніки завтовшки до 20 мм, а також завдавати ураження живій силі осколками;
  • касетна з самонавідними власними РЛС та ІЧ ГСН бойовими елементами СПБЭ-Д[29];
  • касетна з бойовими елементами об'ємного вибуху для ураження живої сили і техніки посеред забудови та в укриттях. За потужністю об'ємного вибуху касетна бойова частина «Іскандера» перевершує вибух ОДАБ-500П аналогічної маси з суцільним руйнуванням та займанням об'єктів у радіусі 30 метрів за рахунок того, що утворена хмара газу касетних елементів не у формі сфери, а розповсюджується вздовж поверхні землі.

Частина касетних боєприпасів дає можливість здійснити дистанційне мінування грунтових доріг:

  • нажимними мінами ПФМ-1, а також мінами-розтяжками ПОМ-2 «Отёк»;
  • протитанковими магнітними мінами ПТМ-3.

Унітарні бойові частини[ред. | ред. код]

ТЗМ в процесі вивантаження ракети під час стрільби на полігоні Капустін Яр, 5 березня 2018 року

Некасетні бойові частини призначені для знищення точкових укріплених об'єктів, таких як командні бункери, залізобетонні будівлі складів, казарми, сховища паливо-мастильних матеріалів, тощо.

Протибункерний боєприпас схожий на аналогічну за масою авіаційну бомбу БЕТАБ-500У, завдяки кінетичній енергії й міцній оболонці, призначеній для пробиття залізобетонного перекриття до 1,2 метра завтовшки й детонації всередині приміщення[30].

Осколково-фугасні бойові частини в цілому аналогічні бомбам схожої маси, таким як КАБ-500, та вражають уламками легкоброньовану техніку на відстані до 70 метрів, а неброньовану техніку, на відстані до 200 метрів[31].

Також є фугасно-запалювальна[32][33] для ураження складів боєприпасів та паливо-мастильних матеріалів.

Ядерні боєприпаси[ред. | ред. код]

Також існує спеціальна ядерна бойова частина[34][35] потужністю до 50 кілотон[29].

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Російсько-грузинська війна[ред. | ред. код]

Рештки начебто двигуна SS-26 в будинку в Горі, 25 серпня 2008 року

Російська збройна агресія проти Грузії в серпні 2008 року стала зручним випадком для випробування нового ОТРК в умовах справжньої війни. Спочатку представники Росії категорично заперечували будь-яке застосування комплексів Іскандер в бойових діях, але вже 23 листопада 2011 року «Голос Росії» радісно повідомив, що «офіційні особи визнали використання комплексів Іскандер проти Грузії та підтвердили високу ефективність і статус одного з найточніших і найпотужніших зразків озброєнь в російському арсеналі»[36].

За непідтвердженими даними, ОТРК Іскандер були використані для завдання ударів по базі окремого танкового батальйону в Ґорі, в результаті було знищено 28 танків. Також були невдалі удари по нафтопроводу Баку-Супса і низка вдалих ударів по військово-повітряних базах ВПС Грузії[36].

Ракетний удар по Ґорі отримав найбільшого розголосу. Станом на 12 серпня 2008 року місто було майже повністю евакуйовано, в ньому залишились переважно іноземні журналісти, які висвітлювали перебіг війни. Внаслідок удару по ринку міста загинуло 10 чоловік, в тому числі журналіст данської телекомпанії RTL. За експертною оцінкою, удар був здійснений 2-3 ракетами з касетною бойовою частиною[36].

Російська інтервенція в Сирію[ред. | ред. код]

Зона ураження балістичними ракетами (700 км, червоний) та крилатими ракетами (2500 км, зелений) з комплексів «Іскандер» розгорнутих в Калінінградській області, окупованому Криму та на авіабазі «Хмеймім»

У поширеному 27 березня 2016 року репортажі телеканалу «Звєзда» неподалік злітно-посадкової смуги військово-повітряної бази «Хмеймім» була помічена пускова установка комплексу Іскандер-М. Цей комплекс також можна помітити на тому самому місці на супутникових знімках Airbus Defense зроблених 20 березня[37].

Додаткові докази розгортання ОТРК Іскандер на авіабазі Хмеймім були поширені на початку 2017 року. Супутникові знімки з супутників компанії Imagesat International (ISI) показали присутність щонайменше 4 машин з комплексу Іскандер на авіабазі. Дві з них перебували під камуфляжною сіткою на ґрунтовому майданчику, але, ймовірно, сильний дощ примусив перемістити машини на відкритий асфальтований майданчик, де вони і були зафіксовані супутником[38][39].

Під час суперечки з вірменським прем'єр-міністром Ніколом Пашиняном стосовно ефективності комплексів Іскандер-Е російське міністерство оборони поширило відео застосування комплексу «Іскандер-К» (модифікації з крилатими ракетами) у Сирії. Зокрема, був показаний удар двома ракетами по лікарні в місті Азаз 15 лютого 2016 року, удар по будівлі в місті Табка, тощо. Тогочасні повідомлення місцевих мешканців про ракетні удари російські військові назвали турецькою дезінформацією[40][41][42].

Розгортання в Калінінграді[ред. | ред. код]

Вперше Росія оголосила плани розмістити в Калінінграді системи Іскандер в 2008 році як відповідь на розгортання системи протиракетної оборони в Європі. Протистояння зі Сполученими Штатами та НАТО російське керівництво використовує як привід для модернізації своїх збройних сил. Зокрема, заплановане поступове зняття з озброєння ОТРК Точка-У, натомість, постановка на озброєння комплексів Іскандер, яка розпочалась в 2006 році, включено в дві програми з переозброєння (до 2015 та до 2020 років)[43].

Відтоді регулярні погрози посилити наступальні сили в Калінінграді (аж до розміщення тактичних ядерних ракет) стало складовою психологічної війни проти навколишніх країн-членів НАТО[43].

Комплекси Іскандер були перекинуті до Калінінграду на короткий проміжок часу в 2013 році[44].

В жовтні 2016 року під приводом військових навчань Росія перекинула цивільним вантажним судном до Калінінграду комплекси Іскандер. В зв'язку з перекиданням такої потужної зброї з протестом висловились представники низки сусідніх країн. Так, міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс заявив про можливе порушення угоди про ліквідацію ракет середньої та малої дальності. Разом з попередніми заявами представників США про порушення Росією цієї угоди польські аналітики дійшли висновку, що насправді максимальна дальність балістичних ракет комплексу Іскандер-М може сягати 700 км[5][45].

Ймовірно Росія також порушила угоду, коли розпочала роботи над створенням модифікації комплексу Іскандер-К із використанням крилатих ракет на основі Калібр-НК (ймовірно ракета має код ГРАУ 9М729, МО США SSC-X-8, назву Р500)[5]. Якщо дальність сухопутного варіанту аналогічна морському (близько 2500 км), крилата ракета із Калінінграду зможе вражати Лондон, Париж, та Мадрид[46].

З точки зору військових, розміщення комплексів Іскандер-М в Калінінграді посилює можливості із блокування доступу (англ. anti-access area denial) в регіоні: максимальна дальність Іскандер-М не менше 500 км, ЗРК С-400 — близько 400 км, крилаті ракети Калібр, якими озброєні човни Балтійського флоту, не менше 1500 км. Таким чином, на меті таких маневрів стоїть показати готовність Росії блокувати операції НАТО в регіоні Балтійського моря[43]. В зоні ураження балістичними ракетами опинилась військова база в Редзіково, де має запрацювати в 2018 році елементи системи ПРО, а також решта військових авіабаз в Польщі, Литві, Латвії, Естонії, та на сході Німеччини. Під загрозою опинилась територія Чехії та Словаччини. Застосування крилатих ракет розширює зону ураження іще більше. Разом з розгортанням комплексів Іскандер в окупованому Криму Росія створила «ножиці», якими поставила під загрозу східний фланг НАТО[47].

15 жовтня 2016 року голова оборонного комітету Державної думи РФ Володимир Шаманов заявив, що комплекси Іскандер розгорнуто в Калінінграді на постійній основі та націлено на об'єкти ПРО в Європі та є «відповіддю» на дії НАТО. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, наголосив, що «на відміну від американців», Росія розгортає Іскандери на власній території. Також він послався на майбутнє перекидання літаків F-35, «які нестимуть сучасну ядерну зброю», до Європи[47].

Комплекси Іскандер перебуватимуть в Калінінграді на озброєнні 152-гої ракетної бригади (м. Черняховськ, 54°38′49″ пн. ш. 21°49′34″ сх. д. / 54.647° пн. ш. 21.826° сх. д. / 54.647; 21.826). На супутникових знімках та з відкритих джерел було помічено будівництво щонайменше 5-ти тент-мобільних укриттів (рос. тенто-мобильные укрития) для машин з комплексу Іскандер[46].

За повідомленнями російських ЗМІ, наприкінці 2017 року військові завершили всі приготування для розміщення комплексів на постійній основі. 5 лютого 2018 року міністр оборони Литви Раймундас Каробліс (Raimundas Karoblis) повідомив, що зафіксоване перекидання комплексів Іскандер до Калінінградської області для постійного розгортання. Крім того, стало відомо, що комплекси будуть розгорнуті на постійній основі у Північній Осетії, на базах 12-ї ракетної бригади (м. Моздок)[48].

Друга карабаська війна[ред. | ред. код]

Вірменія стала першим іноземним оператором російських ОТРК в експортній модифікації зі скороченою до 280 км дальністю польоту ракети «Іскандер-Е». Країна отримала 4-8 одиниць цієї зброї у 2016 році[49].

20 листопада 2020 року азербайджанські військові заявили, що Вірменія активно використовує ОТРК «Точка-У», «Ельбрус» та «Іскандер». Начебто було здійснено чотири пуски ракет з ОТРК «Іскандер», але жодна не змогла уразити ціль[50].

У лютому 2021 року прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян відповідав на закиди екс-президента Вірменії Сержа Саргісяна про невикористання російських ОТРК у війні за Нагірний Карабах. Пашинян, натомість, підтвердив застосування цих ОТРК та заявив про їхню низьку ефективність. За його словами випущені ракети «Іскандер» «не вибухали або вибухали, наприклад, на 10 %.»[49]

У відповідь міноборони Росії заявило, що за російськими даними вірменські військові комплекси Іскандер-Е не використовували, а комплекси 9К720-Е «Іскандер-Е» були успішно використані російськими військовими в Сирії[51]. Також російське міноборони поширило відео застосування комплексу «Іскандер-К» в Сирії, на якому було показано, зокрема, удар двома ракетами по лікарні в місті Азаз в середині лютого 2016 року[40].

15 березня 2021 року неподалік міста Шуша в ході робіт з розмінування, які проводить Агентство по розмінуванню на звільненій території Нагірного Карабаху були знайдені уламки ракет 9М723 від ОТРК «Іскандер-М». Географічні координати знайдених уламків ракет: 39°45′38″ пн. ш. 46°44′33″ сх. д. / 39.7605833° пн. ш. 46.7427500° сх. д. / 39.7605833; 46.7427500 та 39°45′27″ пн. ш. 46°45′25″ сх. д. / 39.7577222° пн. ш. 46.7571667° сх. д. / 39.7577222; 46.7571667. В азербайджанському інтернет-ресурсів Caliber.az зробили припущення, що ракету запустили з російської військової бази Гюмрі або іншого місця дислокації підрозділів збройних сил Росії у Вірменії[52].

Російсько-українська війна (2022)[ред. | ред. код]

За оцінками американських військових експертів, «Іскандер-М» використовуються для обстрілу території України. За даними Українського мілітарного порталу від початку вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року з території Республіки Білорусь щодня йдуть обстріли балістичними та крилатими ракетами ОТРК «Іскандер-М»[53].

Вірогідно, саме вони завдали ударів по українських аеродромах на самому початку вторгнення 24 лютого 2022 року, та атакували аеропорт у Житомирі 27 лютого 2022 року.

Водночас експерти відзначили, що деякі влучання були неточними або невідповідними, що вказує на невдалі запуски ракет «Іскандер-М» або використання застарілих ОТРК «Точка-У»[54]. За повідомленнями військового керівництва України та ЗМІ ракети «Іскандер» російська армія застосовувала при обстрілах Києва та інших міст України[55][56][57].

В американському звіті говориться: «Нездатність Росії завдати комплексного удару по ключових українських об'єктах є несподіваним відривом від очікуваних російських операцій і, ймовірно, дозволила посилити українську оборону»[54].

У ніч з 2 на 3 березня Київ було обстріляно ракетами P-500 (9М728) з комплексу «Іскандер». Декілька ракет були збиті засобами ППО[58].

9 березня балістичну ракету комплексу «Іскандер» було запущено в напрямі Краматорська[59]. Ракету було збито українськими ППО, уламки впали на територію станції Шпичкине у смт Ясногірка. Як виявилось, ракета мала касетну бойову частину[60][61].

10 березня ЗСУ знищили дивізіон ОТРК «Іскандер-М» російських військ на Чернігівському напрямку[62][63]. До складу дивізіону ОТРК «Іскандер» входять чотири пускові установки на вісім балістичних ракет[63].

14 березня війська РФ завдавали ударів по житлових масивах Харкова, у тому числі ракетними комплексами «Іскандер». За інформацією Штабу оборони, атакували із території росії[64].

За даними Українського мілітарного порталу лише протягом 24-30 березня з території Білорусі було здійснено 112 пусків балістичних та крилатих ракет ОТРК «Іскандер-М»[53].

Найбільше обстрілів здійснюється з території довкола міста Хойніки, значна частина пусків — з Мозирського району. Також зафіксовані обстріли з околиць Калінковичів, Пінського району та Наровлі[53].

29 березня 2022 ймовірно обстріл Хмельницької області вівся з території одного з покинутих аеродромів біля Великого Бору (52°03′16″ пн. ш. 29°56′28″ сх. д. / 52.05431307392589° пн. ш. 29.941101451460238° сх. д. / 52.05431307392589; 29.941101451460238)[53].

Білоруський режим сприяє російським загарбникам в організації постачання ракет для ракетних підрозділів, що обстрілюють Україну. Доставлення ракет з території Росії відбувається за допомогою літаків Ан-124 до аеродрому в Мачулищах (Мінський район). Цю роботу виконують борти Повітряно-космічних сил РФ RA-82014, RA-82038, RA-82040. Далі ракети доставляються автомобільним транспортом у прикордонні з Україною райони[53].

Аналіз даних спостережень свідчить, що протягом 10-20 хвилин може відбуватися до 4 пусків. Протягом доби може відбуватися більше 20 пусків[53].

Вранці 27 травня 2022 року крилата ракета комплексу «Іскандер-К» випущена з Ростовської області влучила в казарму Національної Гвардії України на території Дніпропетровської області. Загинуло близько 10 людей. Близько 30-35 людей поранені. Більшість особового складу було розосереджено по території області. Іще дві ракети в ціль не влучили[65].

Вночі 28 травня 2022 року російські окупанти вдарили ракетами по місту Мерефа на Харківщині та зруйнували сонячну електростанцію. Вона була збудована на колишньому сміттєзвалищі за кредитні гроші та встигла пропрацювати лише півтора року. Через влучення ракет «Іскандер» на території електростанції утворилися вирви шість метрів завглибшки та 11 метрів діаметром. Вона повністю виведена з ладу, панелі та трансформатори вціліли лише частково. По станції стріляли з боку російського Білгорода[66].

Пастка 9Б899 знайдена на місті обстрілу Індустріального району Харкова, 18 червня 2022 року

Вночі з 30 на 31 травня окупанти завдали удар по місту Слов'янськ Донецької області. В наслідок обстрілів пошкоджено 7 багатоповерхівок та школа. Відомо про трьох загиблих та шістьох поранених[67].

Російські військові вдень 18 червня 2022 року обстріляли Харків. Під удар потрапила промислова зона міста. На місці обстрілу була виявлена теплова пастка (обманна ціль) 9Б899 від балістичної ракети комплексу «Іскандер»[68].

Оператори[ред. | ред. код]

Білорусь[ред. | ред. код]

В лютому 2022 року Олександр Лукашенко повідомив, що Білорусь попросить Росію створити навчальний центр для освоєння російських оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер». Раніше він заявляв, що йому потрібні кілька дивізіонів російських ракетних комплексів «Іскандер» на кордоні з Україною та на західному напрямку. Також він розраховує отримати від Росії власне самі комплекси[80].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Владимир Воронов «Искандер — неведимка». Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 21 червня 2014. 
  2. Ольга Божьева (8.9.2011). Возрождение ракетного комплекса. Московский комсомолец. Архів оригіналу за 11 грудня 2011. Процитовано 19 жовтня 2016. 
  3. (Forss, с. 10)
  4. а б (Forss, с. 15)
  5. а б в г Jakub Palowski (12 жовтня 2016). Iskander Missiles Kill The INF Treaty. Berlin and Prague in Danger. Defence24. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 13 жовтня 2016. 
  6. а б Jeffrey Lewis (27 жовтня 2015). Russian cruise missiles revisited. Arms Control Wonk. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 15 лютого 2017. 
  7. а б в г Michael R. Gordon (Feb. 14, 2017). Russia Deploys Missile, Violating Treaty and Challenging Trump. New York Times. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 15 лютого 2017. 
  8. [http: //www.newsru.com/russia/01oct2008/ iskander.html Кілька держав готові купити у Росії ракетні комплекси "Іскандер-Е"]. Новини России (рос.). NEWSru.com. 1 жовтня 2008. Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 3 листопада 2011. 
  9. 9B899 Submunition. CAT UXO. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022. 
  10. Thomas Newdick (15 березня 2022). Russia’s Use Of Iskander Ballistic Missiles In Ukraine Exposes Secret Decoy Capability. The War Zone. The Drive. Архів оригіналу за 17 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022. 
  11. 9B899 (9Б899) DECOY. Explosive Ordnance Guide for Ukraine. GICHD (Женевський міжнародний центр гуманітарного розмінування ). травень 2022. 
  12. В Казахстане рухнули обломки запущенной из Астрахани ракеты. Астраханские новости. 14 січня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 14 січня 2020. 
  13. Это не "Искандер-М": заявление Минобороны по обломкам ракеты на западе Казахстана. Sputnik Kazakhstan. 14 січня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 14 січня 2020. 
  14. Чим загрожують Україні російські ракетні комплекси "Искандер-М" та як з ними боротися (частина 1). https://defence-ua.com. 13 лютого 2022. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022. 
  15. TYLER ROGOWAY (2 березня 2018). Putin's Air-Launched Hypersonic Weapon Appears To Be A Modified Iskander Ballistic Missile. The War Zone (The Drive). Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 5 березня 2018. 
  16. Joseph Trevithick (2 березня 2018). U.S. Has Been Secretly Watching Russia's Nuclear-Powered Cruise Missiles Crash and Burn. The War Zone (The Drive). Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 5 березня 2018. 
  17. Tom Demerly (12 березня 2018). Russia Test Fires New Kh-47M2 Kinzhal Hypersonic Missile. The Aviationist. Архів оригіналу за 20 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018. 
  18. Tom Demerly (5 травня 2018). Russia Shows New Hypersonic Missile on Two MiG-31 Aircraft in Victory Day Rehearsals. The Aviationist. Архів оригіналу за 7 травня 2018. Процитовано 14 травня 2018. 
  19. а б Ракета Р-500 / 9М728 (комплекс Іскандер-К). Military Russia. 07.12.2015. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 15 лютого 2017. 
  20. Josh Rogin (11.26.13). U.S. Knew Russia Violated Intermediate-Range Nuclear Forces Treaty. The Daily Beast. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 15 лютого 2017. 
  21. Michael R. Gordon (MARCH 8, 2017). Russia Has Deployed Missile Barred by Treaty, U.S. General Tells Congress. New York Times. Архів оригіналу за 10 березня 2017. Процитовано 10 березня 2017. 
  22. Hans M. Kristensen (Aug.22, 2017). NASIC Removes Russian INF-Violating Missile From Report. Federation of American Scientists. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 30 серпня 2017. 
  23. WEAPONS OF MASS DESTRUCTION AND PROLIFERATION. STATEMENT FOR THE RECORD WORLDWIDE THREAT ASSESSMENT of the US INTELLIGENCE COMMUNITY. Office of the Director of National Intelligence. 13 лютого 2018. с. 7. Архів оригіналу за 13 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018. 
  24. Rosja: Zakupy „Armat” i nowych „Iskanderów”. Lotniskowiec - po 2025 roku. Defence24. 25 SIERPNIA 2017. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 30 серпня 2017. 
  25. Оперативно-тактический ракетный комплекс «Искандер-Э» | АО Научно-производственная корпорация «КБ Машиностроения». www.kbm.ru. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 25 листопада 2016. 
  26. Удар «Искандера». Новая газета - Novayagazeta.ru (рос.). Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 25 листопада 2016. 
  27. «Искандер» — кузькин сын. Архів оригіналу за 17 серпня 2019. Процитовано 26 листопада 2016. 
  28. Военное применение полупроводниковых лазеров. LASERS.ORG.RU. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 26 листопада 2016. 
  29. а б «Искандер» получил новую ракету. Российская газета. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 10 жовтня 2016. 
  30. Бетонобойная авиационная бомба БЕТАБ-500У. www.oruzie.su. Архів оригіналу за 25 листопада 2016. Процитовано 25 листопада 2016. 
  31. Чьи бомбы самые умные и самые мощные?. 22 грудня 2014. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 25 листопада 2016. 
  32. Оперативно-тактический ракетный комплекс 9К720 "Искандер" | Ракетная техника. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 4 квітня 2013. 
  33. «Искандер» (SS-26), оперативно-тактический ракетный комплекс — ОРУЖИЕ РОССИИ, Информационное агентство. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 4 квітня 2013. 
  34. Седова А. Ракеты нацелят на Берлин и Варшаву. — Дмитрий Песков пообещал адекватный ответ на расширение НАТО. [Архівовано 23 квітня 2022 у Wayback Machine.] Интернет-издание «Свободная пресса», 23.9.2015.
  35. Чемезов: «Ракетные комплексы „Искандер“ не пойдут на экспорт». — «Это серьёзное наступательное оружие, способное нести ядерный боезаряд», − сказал глава госкорпорации «Ростех». [Архівовано 15 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Информационное агентство России «ТАСС» // tass.ru (6 июня 2016 года)
  36. а б в (Forss, с. 17)
  37. Jeremy Binnie (30 березня 2016). Iskander missile launcher spotted in Syria. IHS Jane's 360. IHS Jane's Defence Weekly. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 1 квітня 2016. 
  38. Tamir Eshel (Jan 6, 2017). New Evidence of Russian Iskander M Missile Deployment in Syria. Defense Update. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017. 
  39. Barbara Opall-Rome (January 6, 2017). Israeli Satellite Imagery Shows Russian Nuclear-Capable Missiles in Syria. Defense News. [недоступне посилання]
  40. а б Samir (25 лютого 2021). geolocation of an alleged Russian Iskander missile strike on Azaz Hospital https://google.com/maps?ll=36.573696,37.021193&q=36.573696,37.021193&hl=en&t=h&z=17. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 26 лютого 2021. 
  41. Люксіков Михайло (26 лютого 2021). Росія показала кадри удару «Іскандер» по шпиталю в Сирії. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 1 березня 2021. 
  42. Further evidence emerges of Russia’s systematic targeting of hospitals in Syria. DFRLab. 16 березня 2021. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 23 березня 2021. 
  43. а б в Piotr Żochowski (11 жовтня 2016). Iskander missiles in Kaliningrad: a constant element of Russia’s policy of intimidation. Ośrodek Studiów Wschodnich im. Marka Karpia. [недоступне посилання з червня 2019]
  44. Bruce Jones (14 жовтня 2016). Iskanders in Kaliningrad spooks Eastern Europe. IHS Jane's Defence Weekly. Архів оригіналу за 16 жовтня 2016. Процитовано 17 жовтня 2016. 
  45. Russian defense ministry confirms deployment of Iskander missile systems to Kaliningrad. Eesti Rahvusringhääling. 10 жовтня 2016. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 13 жовтня 2016. 
  46. а б Jeffrey Lewis, Veli-Pekka Kivimäki (11 грудня 2016). Iskanders in Kaliningrad. Arms Control Wonk. Архів оригіналу за 12 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016. 
  47. а б Juliusz Sabak (18 травня 2016). Missile Defence Base in Redzikowo Targeted by the Iskanders from the Kaliningrad Oblast. Ośrodek Studiów Wschodnich im. Marka Karpia. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 18 жовтня 2016. 
  48. #PutinAtWar: Iskanders To Stay. A quick look at permanent Iskander-M deployment in Kaliningrad and North Ossetia regions. DFR Lab. 6 лютого 2018. Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018. 
  49. а б Олександр Аргат (24 лютого 2021). Прем’єр-міністр Вірменії жорстко розкритикував “Іскандери” і підтвердив застосування. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 24 лютого 2021. Процитовано 24 лютого 2021. 
  50. Российский ОТРК "Искандер" за 45 дней войны в Карабахе не поразил не одной цели, выполнив пуск 4 ракет. Avia.Pro. 20 листопада 2020. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 26 лютого 2021. 
  51. Росія заперечує, що Вірменія стріляла з Іскандер-Е у війні з Азербайджаном. Український мілітарний портал. 26 лютого 2021. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 26 лютого 2021. 
  52. Люксіков Михайло (1 квітня 2021). У Азербайджані знайдено уламки російської ракети «Іскандер-М». Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 1 квітня 2021. Процитовано 1 квітня 2021. 
  53. а б в г д е Обстріли “іскандерами”: за тиждень з Білорусі випустили більше 100 ракет. Український мілітарний портал. 30 березня 2022. Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022. 
  54. а б Smith, Josh (28 лютого 2022). Analysis: Russia's missiles see mixed results in Ukraine war as world watches. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 28 лютого 2022. 
  55. Россия выпустила более 100 ракет Искандер и Калибр по городам и селам Украины: инфографика. LIGA (рос.). 28 лютого 2022. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022. 
  56. Росія вдарила балістичною ракетою "Іскандер" по Києву. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (укр.). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022. 
  57. Обстріл мирного Житомира у неділю: ворог застосовував “Іскандер”. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022. 
  58. Росія обстрілює Київ ракетами P-500 з ОТРК «Искандер». Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022. 
  59. У районі Краматорська збито ракету комплексу «Искандер». Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022. 
  60. 2022-03-09. Офіційний сайт Національної поліції. 
  61. Eliot Higgins (14 березня 2022). Украинские мирные жители документируют кассетные боеприпасы. Bellingcat. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022. 
  62. ЗСУ знищили дивізіон ракетних комплексів «Іскандер-М». Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022. 
  63. а б ЗСУ знищили на Чернігівщині одразу дивізіон ОТРК "Искандер" рашистів. https://defence-ua.com. 10 березня 2022. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022. 
  64. Війська РФ наносили удари по Харківщині «Іскандерами» з території Росії, — Синєгубов [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.]. censor.net. 14 березня 2022.
  65. У Дніпрі ракета «Іскандер» поцілила у казарму Нацгвардії: 10 загиблих та близько 35 поранених. Укрінформ. 27 травня 2022. 
  66. Росія вдарила "Іскандерами" по сонячній електростанції у Мерефі: з'явилося відео наслідків обстрілу. Obozrevatel. 29 травня 2022. 
  67. Російські війська обстріляли Слов’янськ з ракетного комплексу “Искандер”. Мілітарний. 31 травня 2022. 
  68. У Харкові після обстрілу виявили пристрої 9Б899. Мілітарний. 18 червня 2022. 
  69. The Military Balane 2017, p.201,212
  70. Архівована копія. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 29 серпня 2017. 
  71. Lenta.ru: Оружие: В России появилась первая бригада ракетных комплексов «Искандер». Архів оригіналу за 30 травня 2016. Процитовано 29 серпня 2017. 
  72. Ленинградский военный округ получил первый ракетный комплекс «Искандер» (рос.). Деловая газета "Взгляд". 17 липня 2010. Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 26 січня 2011. 
  73. а б В этом году российская армия получила самое большое количество новой техники за последние 20 лет. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017. 
  74. Ракетные комплексы «Искандер-М» поступят на вооружение войск ЦВО. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017. 
  75. Восточный военный округ получил вторую бригаду «Искандеров»: Оружие: Силовые структуры: Lenta.ru. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 29 серпня 2017. 
  76. Приморские военные получили пусковые установки «Искандер-М». Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 27 липня 2016. 
  77. В Восточном военном округе сформирована новая ракетная бригада, оснащенная комплексами «Искандер-М». Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017. 
  78. Ракетные войска и артиллерию переведут на «Искандер-М» до 2020 года | РИА Новости — события в России и мире: темы дня, фото, видео, инфографика, радио. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 29 серпня 2017. 
  79. На репетиции парада 25 летия независимости в Армении было показано ОТРК Искандер [недоступне посилання з червня 2019]
  80. Козацький Саня (21 лютого 2022). У Білорусі створять центр освоєння ракетних комплексів «Искандер» – Лукашенко. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022. 

Література[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]