Іскандер (ОТРК)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іскандер-М (ОТРК)

«Іскандер» (індекс комплексу — 9 К720, по класифікації МО США і НАТО — SS-26 Stone, англ. Камінь) — сімейство оперативно-тактичних ракетних комплексів (ОТРК): Іскандер, Іскандер-Е, Іскандер-К, Іскандер-М. Комплекс розроблений на Коломенському КБ Машинобудування (КБМ). Вперше «Іскандер» представили в серпні 1999 року на аерокосмічному салоні МАКС.[1]

Дальність ураження цілі — до 500 км.

Призначення[ред.ред. код]

Ракетний комплекс «Іскандер» призначений для ураження бойовими частинами у звичайному спорядженні малорозмірних і площадних цілей у глибині оперативної побудови військ противника. Передбачається, що може бути засобом доставки тактичної ядерної зброї. Найбільш ймовірні цілі: засоби вогневого ураження (ракетні комплекси, реактивні системи залпового вогню, далекобійна артилерія); засоби протиракетної і протиповітряної оборони; літаки і вертольоти на аеродромах; командні пункти та вузли зв’язку; найважливіші об’єкти цивільної інфраструктури.

Бойові характеристики[ред.ред. код]

  • Колове ймовірне відхилення: 10-30 м (в залежності від застосовуваної системи наведення); 5-7 м ( "Іскандер-М" із застосуванням ракети з кореляційної ДБН);
  • Стартова маса ракети: 3 800 кг;
  • Маса бойової частини: 480 кг;
  • Довжина 7,2 м;
  • Діаметр 920 мм;
  • Швидкість ракети після початкової ділянки траєкторії: 2 100 м/c. Максимальні перевантаження в процесі польоту - 20-30G (ракета маневрує в польоті як по висоті так і по напрямку польоту). Максимальна висота траєкторії - 50 км;
  • Мінімальна дальність ураження цілі: 50 км;
  • Максимальна дальність ураження цілі: 500 км Іскандер-К (500 км з крилатою ракетою Р-500, за деякими джерелами до 700км), 280 км Іскандер-Е (експортний).
  • Наведення: ІНС, ГЛОНАСС, Оптична ДБН;
  • Час до пуску першої ракети: 4-16 хвилин;
  • Інтервал між запусками: 1 хвилина (для пускової установки 9П78 з двома ракетами);
  • Температурний діапазон експлуатації: від -50°C до 50°C;
  • Термін експлуатації: 10 років, в тому числі 3 роки в польових умовах.

Склад комплексу[ред.ред. код]

До складу комплексу входять шість типів машин (51 одиниця на ракетну бригаду):

  • 'Самохідна пускова установка (СПУ)' (9П78-1) 12 шт. - Призначена для зберігання, транспортування, підготовки і запуску по цілі двох ракет. Іскандер може бути виконаний на основі спеціального колісного шасі виробництва Мінського заводу колісних тягачів (МЗКТ-7930). Повна маса 42 т, корисне навантаження 19 т, швидкість пересування по шосе / грунтовій дорозі 70/40 км / год, запас ходу по паливу 1000 км. Розрахунок 3 людини.
  • 'Транспортно-заряжаюча машина (ТЗМ)' (9Т250 (9Т250Е)) 12 шт. - Призначена для транспортування додаткових двох ракет. Виконана на шасі МЗКТ-7930, оснащена вантажним краном. Повна бойова маса 40 т. Розрахунок 2 людини.
  • 'Командно-штабна машина (КШМ)' (9С552) 11 шт. - Призначена для управління всім комплексом «Іскандер». Виконана на колісному шасі КАМАЗ 43101. Радіостанція Р-168-100КАЕ «Акведук». Розрахунок 4 людини. Характеристики КШМ:
    • Максимальна дальність радіозв'язку на стоянці / на марші: 350/50 км
    • Час розрахунку завдання для ракет: до 10 з
    • Час передачі команд: до 15 з
    • Число каналів зв'язку: до 16
    • Час розгортання (згортання): до 30 хвилин
    • Час безперервної роботи: 48 годин
  • 'Машина регламенту і технічного обслуговування (МРТО)' - призначена для перевірки бортової апаратури ракет і приладів, для проведення поточного ремонту. Виконана на колісному шасі КамАЗ а. Маса 13,5 тонн, час розгортання не перевищує 20 хвилин, час автоматизованого циклу регламентної перевірки бортової апаратури ракети - 18 хвилин, розрахунок 2 людини.
  • 'Пункт підготовки інформації (ППІ)' (9С920, КАМАЗ 43101) - призначена для визначення координати цілі і підготовки польотних завдань для ракет з подальшою їх передачею на СПУ. ППІ пов'язаний із засобами розвідки і може отримувати завдання і призначені цілі з усіх необхідних джерел, в тому числі з супутника, літака або БПЛА. Розрахунок 2 людини.
  • 'Машина життєзабезпечення (МЖО)' 14 шт. - Призначена для розміщення, відпочинку та прийому їжі бойових розрахунків. Виконана на колісному шасі КАМАЗ 43118. Машина має в своєму складі: відсік відпочинку і відсік побутового забезпечення. Відсік відпочинку має 6 спальних місць вагонного типу з відкидними верхніми лежаками, 2 рундука, вбудовані шафки, що відкривається вікно. Відсік побутового забезпечення має 2 рундука з сидіннями, складаний підйомний стіл, систему водопостачання з баком на 300 літрів, бачок для підігріву води, насос для перекачування води, систему зливу, мийку, сушарку для одягу і взуття.
  • 'Комплект арсенального обладнання' і 'навчально-тренувальні засоби' [2].

Модифікації[ред.ред. код]

  • Іскандер-М - варіант для російських збройних сил, 2 ракети на ПУ, дальність стрільби до 500 км. Висота польоту 6-50 км, велика частина зазвичай проходить на максимальній висоті. Керована на всьому протязі польоту. Траєкторія не балістична, важкопрогнозована. Ракета виконана за технологією малої помітності радіолокації і також має радіопоглинаюче покриття. Прогнозування мети при спробі раннього перехоплення додатково ускладнюється інтенсивним маневруванням при зльоті і при спуску до мети. При спуску до мети ракета маневрує з перевантаженням 20-30 одиниць, опускаючись на швидкості 700-800 м/с (ці показники перевищують або знаходяться на межі можливостей кращих систем ПРО/ПВО середнього рівня дальності), під кутом близько 90 градусів (в ряді випадків тільки кута атаки досить для повної беззахисності атакується комплексу ПРО, і тим більше ППО, особливо малої дальності), таким чином Іскандер-М має ряд переваг над аналогами, і високі можливості не просто ураження цілі, але навіть засобів захисту у вигляді сучасних систем ПРО.
  • Іскандер-Е - експортний варіант Іскандер-М з використанням крилатих ракет дальністю стрільби 280 км.
  • Іскандер-К - варіант з використанням крилатих ракет Р-500, дальність стрільби 500 км, маса БЧ 480 кг. Висота польоту ракети близько 7 метрів при виході на мету, і не вище 6 км, ракета автоматично коригується весь час польоту і автоматично огинає рельєф місцевості.

Бойове застосування[ред.ред. код]

Російська інтервенція в Сирію[ред.ред. код]

У поширеному 27 березня 2016 року репортажі телеканалу «Звєзда» неподалік злітно-посадкової смуги військово-повітряної бази Хмеймім була помічена пускова установка комплексу Іскандер-М. Цей комплекс також можна помітити на тому самому місці на супутникових знімках Airbus Defense зроблених 20 березня[3].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Владимир Воронов «Искандер — неведимка»
  2. Кілька держав готові купити у Росії ракетні комплекси "Іскандер-Е". Новини России (ru). NEWSru.com. 2008-10-01. Архів [http: //www.newsru.com/russia/01oct2008/ iskander.html оригіналу] за 2012-03-12. Процитовано 2011-11-03. 
  3. Jeremy Binnie (30 березня 2016). Iskander missile launcher spotted in Syria. IHS Jane's 360. IHS Jane's Defence Weekly. Процитовано 1 квітня 2016. 

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


{{{alt}}} Це незавершена стаття про ракетну зброю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Ядерний гриб Це незавершена стаття про ядерний вибух чи ядерну зброю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.