Іскра Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іскра Іван Іванович
Іскра Іван Іванович
Пам'ятник Іскрі та Кочубею в Києві (до 1918)
POL COA Kopacz.svg
Герб Копач
Прапор
Полковник полтавський
1696 — 1700
Попередник: Леонтій Черняк
Спадкоємець: Іван Несвіт
 
Віросповідання: православний
Смерть: 3 червня 1708(1708-06-03)
Батько: Іван Іскра
Дружина: Парасковія Жученко
Діти: Йосип

Іскра Іван Іванович — (*? — 3 червня[1] 1708 року) — полтавський полковник Війська Запорозького.

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Походив з козацького роду Іскор. Онук Якова Остряниці. Дружина — Параска Жученко, донька Федора Жученка.

Від 1678 згадується як полтавський козак, згодом полковий осавул (1683). Полковник полтавський 1696–1700[2],[3]. Участник Таванської відсічі 1697-го року, в першій половині 1700-го очолював 3000 козацький корпус, надісланий до Лівонії на допомогу Августу II[4]. Знятий з уряду наказом Мазепи зі слідуючою арументацією:

с татары ссылатца было почал, и татар имел и принимал в присылках, у которых татар и письмо нашли писанное от него некоторому аге, о чем старшина полковая и иное знатное товариство свидетельство чинили что и подарки посылал, которые преступления помянутая старшина доносила господину гетману, не хотя иметь его полковником
Плита могили поблизу Трапезної церкви

Опісля знатний військовий товариш (1700–1708). 1707го року опозиційне до гетьмана угруповування вирішило використати проти нього перевірений засіб, котрий свого часу застосовували Самойлович та І. Мазепа — наклеп до царя. Восени разом з В. Кочубеєм передали лист-донос на діючого чільника Війська Запорозького до царської канцелярії, в листі повідомлялось про таємні переговори гетьмана з польським королем Станіславом Лещинським і шведським королем Карлом ХІІ. Петро І не повірив їх повідомленню. Дізнавшись про своє хитке становище Іскра збирався втекти до Московії та був схоплений поблизу Червоного кута. Після судового дізнання, за царським наказом у червні 1708 р. страчений разом з В. Кочубеєм, його дім у Полтаві було зруйновано.

Згодом, після реабілітації (1708 року разом з В. Кочубеєм[5]), Іскру було перепоховано у Києво-Печерському монастирі біля Трапезної церкви.

Примітки[ред.ред. код]

  1. В. В. Кривошея, О. В. Кривошея. Історіографія та джерелознавство. Заповіти козацької старшини гетьманщини.— С. 440
  2. Заруба В. М.  Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648–1782 р.р. — Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2007.— С. 87
  3. В. Горобець. Влада та соціум гетьманату.— К., 2009.— С. 122
  4. Т. Чухліб. Український гетьманат у Великій північній війні 1700–1721 рр.— С. ?
  5. Извлеченіе изъ козацкихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 46. ст.рос.

Література[ред.ред. код]

  • В. В. Кривошея. Неурядова старшина гетьманщини.— Київ: Стилос, 2009.— С. 155

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]