Перейти до вмісту

Ісохон Ширінхужаєв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ісохон Ширінхужаєв
Народився1840 Редагувати інформацію у Вікіданих
Самарканд, Бухарський емірат Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1934 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ДіяльністьКаді Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяіслам Редагувати інформацію у Вікіданих

Козі Ісохон Ширінхужаєв (узб. Qozi Isoxon Shirinxo'jayev / Қози Исохон Ширинхўжаев , 1840(46)—1934) — узбецький казі-калян, сеїд, садр-ул-судур, законодавець факиг, суддя мударіс, громадський і політичний діяч, ідеолог боротьби за свободу і незалежність Туркестану. Активний учасник національно-просвітницького руху джадідів[1][2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Казі-Калян Самаркандської області (Мухаммад Ісохон Ширінхужаєв) Мавлана Казі-Калян Мір Сеїд Мухаммад Ісахон ходжа Садр (1840(46) - 1934) ібн Казі Мулла Мір Ширинходжа — батько «джадідів» Самарканда мав великий авторитет серед інтелігенції. Його батько мулла Мір Ширінхужа був каді і факігом, головним учителем мударрісом у відомій тоді Медресе Мірі Араб у Бухарі, навчав свого сина ісламу. Казі Ісохон з дитинства був релігійним, здібним хлопчиком, і тому його ще в дитинстві прозвали Казі (суддя), а згодом став знаний як Ісохон-казі[3][4].

У дитинстві здобув домашню освіту. Закінчив середній духовний навчальний заклад медресе. Знав досконало три мови — тюркську, арабську та перську. Як і його батько, теж став мударрісом фікга в Медресі Мірі Араб, потім був головним учителем мударрісом у медресі Шердор Самарканда. 1908 року коректував книгу вченого, славетного представника вчення матуридія XI століття Абу Шакур Ас-Салімі Аль-Кеші Аль-Ханафі (Абу Шакур ас-Солімій) «Ат-Тамхід фі байон ат-тавхід»[5], і разом зі своїм племінником Мусо ходжа Мусаві Різаві, за власний кошт видав літографічне видання «Ат-Тамҳід фі баоніт-Тавхід» (з коментарями та поясненнями казі мударріса Ісахон ходжа), яке вийшло в друкарні «Демурф» міста Самарканд[6][7].

1896 року разом з еміром Бухари Саїд Абдул Ахадханом та його сином спадкоємцем престолу Саїд Амір Алімханом взяв участь у церемонії з нагоди коронації Миколи II у Москві та був ушанований пам'ятними медалями[8].

Бухарський емір і його почет у Москві, 1896 рік

У 1910—1918 роках сеїд Ісахон ходжа обіймав посаду садра й очолював «Діван-ал-Садорат» і був присутній на засіданнях цивільного суду, очолюваного Діванбекі. У всіх вілаєті мав право призначати шейх уль-іслама, казі, мударрісов духовних шкіл, мутаваллі і мустовфі мечетей, розпоряджався всіма справами, пов'язаними з духовними служителями. Навесні 1917 року заснував і керував Самаркандським відділення організації «Шура-і-іслам» (Ісламська рада)[9] ідеологічно виріс із ліберального руху джадідів[10][11]. Був засновником першої джадідської школи в місті Самарканд. У роки революції і громадянської війни всі свої сили направив на розв'язанні проблем і спірних питань в Самарканді мирним шляхом, запобігаючи кровопролиття. Не раз в цьому йому супроводжував успіх. У той час видатні політичні та релігійні діячі при розв'язання складних, серйозних питань, як правило, зверталися до Ісохон-казі, рахувалися з його думкою і радилися з ним. Казі Ісохон мав величезний вплив на духовенство і народ не тільки в Самарканді, але і за його межами. Він мав великий авторитет і повагу. Революцію в Російській республіці прийняв насторожено, але як прихильник джадидизму, поділяв погляди тих богословів, які закликали свої умми утримуватися від не шаріатських справ і пристосовуватися до нових умов[10][12][13][14][15].

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Іменем казі-калян Ісохон ходжа названа махалля Казі-Калян («Чозі-Калон» гузарі) в Самарканді.

Сім'я та нащадки

[ред. | ред. код]
  • Мав дві дружини: Перша дружина Саломатбібі, від якої народився його єдиний син Рахматуллохон, дочки Давронхон, Хокімхон і Камархон. Друга дружина Хакікатпошша була дочкою знаного карі-вул-курро сеїда Акрамхонхужа Дахбеді ібн Авліехужа Дахбеді-нащадка Махдумі А'замі, від неї народилися дочки Сабохатхон і Садоратхон Ісаєви.
  • Син — Рахматуллохон (1900—1945), його дружина Муяссархон бінті Козі Абулхайхон ібн Козі Мір Ширінхужа, від яких народилися: дочки Саломатхон, Холіда, Сожида і сини Такїюддінхон, Хуршедхон (від дружини Мукадампошша діти Ховархон, Зафархон, Озодхон які проживали в махаллі Казі-Калян («озозі-Калон» гузарі) імені їхнього діда Ісахона в Самарканді.
  • Дочка — Давронхон, її чоловік Саломхон Маліков — нащадок славетного авлія шейха Бобо Худойдода Валі. Їхній єдиний син Ахадхон з дружиною Саодатхон бінті Соліххон ешон Маліков мав сина— Файзуллахона.
  • Дочка — Хокімхон, була першою дружиною Соліххон ешон Малікова — нащадка славетного авлія Шейха Бобо Худойдода Валі, їхні діти: дочка — Саодатхон, сини-Махдіхон і Халімхон. Від другої дружини у Соліххона ешон Малікова була дочка Малікова Хідоятхон Соліхівна.
  • Дочка — Камархон, її чоловік Мумінхон Ходіхон огли, їхні діти: Шаріфахон, Ражабхон, Шохідахон, Шокірахон й Абдусамадхон.
  • Дочка — Сабохатхон пошша Ісаєва, її чоловік Аббасов Шосаідхон-нащадок видатного богослова Абдул Кадіра Ґілані, їхні діти: Нематуллахон, Гайбуллахон, Іззатуллахон, Мавлудахон. Нематуллахон (1936—1994), його дружина Шойрахон бінті Абдулахадхон ібн козі Саїд Баходірхон[13][16][17]. Їхні діти Хабібуллахон, Шаркіяхон, Жахонгірхон і Бахріяхон.
  • Дочка — Садоратхон пошша Ісаєва (1918—1986), її чоловік Абдулахадхон Баходіров (1903 — 07.01.1977) син Саїд Баходірхона[17], їхні діти: Ібодхон (1937—2013), Батірхон (1938—1998), Шоірахон (1941—1994), Музаффархон, Баходіров Абдукаримхон, Фатіма (1954—1976), Зухра, Зулайхо.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Худое, худро бишиносам · Russian Perspectives on Islam. islamperspectives.org. Процитовано 5 квітня 2025.
  2. ↑ Shajara. shajara.net.uz (англ.). Процитовано 5 квітня 2025.
  3. ↑ https://shajara.org/mirakoniy-sayyidlar-sulolasi/ Ўрта Осиёдаги Мираконий саййидлар сулоласининг машҳур вакиллари
  4. ↑ https://shajarauz.uz/mirakoniy-sayyidlar-sulolasi/ Архівовано жовтень 22, 2022 на сайті Wayback Machine. МИРАКОНИЙ САЙЙИДЛАР
  5. ↑ [недоступне посилання http://makhdumi-azam.uz/chairman/rarity_books/128-at-tamhid-bayon-ut-tavhid (недоступная+ссылка)] Ат-Тамхид
  6. ↑ http://oaji.net/articles/2015/1834-1441106490.pdf абу шакур ас-салими аль-кеши
  7. ↑ http://muslim.uz/index.php/maqolalar/item/10795-abu-shakur-as-solimij-al-keshij-moturidiya-ta-limotining-buyuk-namoyandasi Архівна копія на сайті Wayback Machine. мотуридия таълимотининг буюк намояндаси
  8. ↑ К.Каттаев «Каталог старинных редких книг, унаследованных от Махдуми Агзама Дахбеди и его знаменитых поколений» «Тафаккур бустани», Ташкент 2016
  9. ↑ https://www.academia.edu/39547007/%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B5_%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%8B_%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BB%D0%B0_%D0%A5%D0%A5_%D0%B2%D0%B5%D0%BA%D0%B0_%D0%98%D1%81%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B0_%D0%A8%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B0%D0%B5%D0%B2 Архівна копія на сайті Wayback Machine. Самаркандские реформаторы начала XX века: Исаходжа Ширинходжаев
  10. ↑ а б Деятельность национально-политических организации в Самарканде (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 2 травня 2016.
  11. ↑ https://huquqburch.uz/uz/barcha-kuchni-ilm-olishga-%D2%9Baratmasak-zabun-b%D1%9Elurmiz/ Архівна копія на сайті Wayback Machine. Барча кучни илм олишга қаратмасак, забун бўлурмиз
  12. ↑ Неъматулла Элмуродов «ЗАРАФШОН ВОХАСИ ЭТНИК ГУРУХЛАРИ». Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 5 травня 2016.
  13. ↑ а б «Türkistan Seyyidler ve Şerifler derneği» Qozi Sayyid Bahodirxon. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 6 червня 2018.
  14. ↑ Ибодхон Баҳодиров, зам.редактора газеты «Иштихон», книга «Қози Баҳодирхон ва Сафохўжа қишлоғи», Ташкент 2013 г.
  15. ↑ Adeeb Khalid: Islam after Communism: Religion and Politics in Central Asia. University of California Press; 2007. ISBN 978-0-520-24927-1
  16. ↑ https://shajara.org/2020/06/24/qozi-sayyid-bahodirxon-ibn-sayyid-ibrohimxoja/ Архівовано червень 30, 2020 на сайті Wayback Machine. Qozi Sayyid Bahodirxon
  17. ↑ а б https://shajara.org/qozi-sayyid-bahodirxon/ Архівовано квітень 17, 2021 на сайті Wayback Machine. Qozi Sayyid Bahodirxon ibn Sayyid Ibrohimxo'ja

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ісохон_Ширінхужаєв&oldid=45031043