Іспанська Ост-Індія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іспанська Ост-Індія (ісп. Indias Orientales Españolas) — термін, який використовується для позначення іспанських колоній в азіатсько-тихоокеанському регіоні. З 1565 по 1821 роки вони були частиною віце-королівства Нова Іспанія і управлялися з Мехіко; після того, як Мексика здобула незалежність, ними почали керувати безпосередньо з Мадрида. В результаті іспано-американської війни 1898 року більшість тихоокеанських островів, які належали Іспанії, перейшли під контроль США, а решта були продані Німеччині в 1899 році.

Король Іспанії традиційно називав себе «королем східних і західних Індій» (ісп. Rey de las Indias orientales y occidentales).

Управління колоніями[ред.ред. код]

Королівським декретом від 5 травня 1583 року для управління Іспанською Ост-Індією в Манілі була заснована Аудіенсія (ісп. Audiencia y Chancillería Real de Manila en las Filipinas) і введений пост генерал-губернатора Філіппін. В адміністративному плані вони входили до віце-королівства Нова Іспанія, і тому всt їх листування з Мадридом йшла через Мехіко.

До Іспанської Ост-Індії входили наступні території: