Історична географія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Істори́чна геогра́фія — область знань на стику історії і географії; географія певної території на певному етапі її історичного розвитку. В історичній науці історичній географії звичайно відводиться роль допоміжної дисципліни. В системі географічних наук історичну географію зазвичай відносять до суміжних дисциплін, що сформувалися на стику географії та історії.

Наука вивчає зміни в географічній оболонці Землі як в силу природніх причин, так і під дією людини. В ній використовуються різні методи:

  • історичні (вивчення архівних джерел, пам'ятників матеріальної культури і тому подібне);
  • географічні (картографування, районування, ландшафтний підхід, польове вивчення реліктів, дендрохронологія і інше);
  • суміжних наук (аерокосмічна індикація, математичне моделювання та інше).

На початковому етапі розвитку науки історик і географ нерідко суміщались в одній особі. Історична географія, як напрям географічної науки, орієнтований на дослідження стану і змін природи, людини і суспільства, бере початок від праць П. Клювера (1580–1622). Набула розквіту в ХІХ — першій половині XX століття завдяки працям Карла Ріттера, А. Геттнера, Г. Марша, Ф. Ратцеля, С. Рудницького, Л. Берга, І. Крип'якевича, В. Кубійовича та інших вчених.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • (рос.) Хронософия — комплексний історико-географічний атлас античних часів і середньовіччя (700 до н. е. — 1200 н. е.).
  • (англ.) (фр.) (нім.) History and geography of Europe — історичні карти і атласи Європи.


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.