Історичний музей (Стокгольм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історичний музей
швед. Historiska museet
швед. Statens historiska museum
59°20′05″ пн. ш. 18°05′25″ сх. д. / 59.33472222224977344° пн. ш. 18.09027777780577750° сх. д. / 59.33472222224977344; 18.09027777780577750Координати: 59°20′05″ пн. ш. 18°05′25″ сх. д. / 59.33472222224977344° пн. ш. 18.09027777780577750° сх. д. / 59.33472222224977344; 18.09027777780577750
Тип історичний і національний
Тема колекція[d]
Частина від National Historical Museums of Swedend
Країна  Швеція
Розташування Östermalmd
Адреса Narvavägend (13–17)
Засновник Bror Emil Hildebrandd
Засновано 1866[1]
Директор Katherine Hauptmand
Сайт historiska.se
Історичний музей (Стокгольм). Карта розташування: Швеція
Історичний музей (Стокгольм)
Історичний музей (Стокгольм) (Швеція)
Мапа
CMNS: Історичний музей у Вікісховищі

Шведський музей історії (Історичний музей; швед. Historiska museet, Statens historiska museum) — музей у Стокгольмі, Швеція. Музей охоплює шведську археологію та історію культури від мезоліту до наших днів. Заснований у 1866 році, функціонує як урядове агентство і має завдання зберегти історичні елементи Швеції, а також сприяти поширенню знань з історії.

Початок музею — колекції мистецьких та історичних об'єктів, зібраних шведськими монархами з XVI століття. Має декілька постійних виставок і щорічно проводить спеціалізовані виставки, прив'язані до поточних подій.

Функції[ред. | ред. код]

Музей історії є частиною центрального музейного агентства під назвою «Statens historiska museer» (SHMM) («Національні історичні музеї»). Іншими установами під егідою цього агентства є Королівський кабінет монет, англ. Tumba Papermill Museum та Шведська археологічна комісія (Arkeologiska uppdragsverksamheten або Arkeologerna)[2][3]. Музей є також одним з п'яти так званих ansvarsmuseum («музеї з обов'язками») у Швеції. Агентство покликане координувати діяльність між музеями, допомагати іншим музеям і розвивати контакти між музеями та іншими частинами шведської спільноти[4].

Історія[ред. | ред. код]

Початком Історичного музею та Національного музею, була колекція мистецтва 16 століття короля Густава Вази у замку Гріпсхольм. Колекція виросла через придбання, подарунки і військову здобич за часів Шведської імперії. Деякі з колекцій були втрачені під час пожежі в замку Тре-Крон. У другій частині 18-го століття мистецтво і предмети старовини були придбані послами і членами королівської сім'ї і зібрані в Стокгольмському палаці. Після смерті короля Густава III в 1792 році колекції були передані шведському уряду. Того ж року Королівський музей (Kongl. Museum) відкрився в палаці. Це був один з перших громадських музеїв у світі. У 1846—47 роках музей переїхав з палацу в будинок Ріддерстольпа в Скеппсброн, де він існував до 1865 року. Згодом колекцію перевезли до Національного музею. Шведський археолог Стіг Веліндер стверджує, що історичний музей був фактично заснований з його розташування в Ridderstolp House в 1847[5].

Сучасний музей був заснований у 1866 році Бромом Емілем Хільдебрандом, який був директором його попередника як у Стокгольмському палаці, так і в Будинку Ріддерстольпа. Колекції музею були виставлені на першому поверсі нещодавно побудованого Національного музею. Територія незабаром стала занадто малою для обох музеїв. У 1876 році, коли були побудовані нові будівлі музею Північної Європи, було запропоновано, щоб у будівлі були також колекції й історичного музею. Дебати про місце історичного музею тривали десятиліттями до тих пір, поки Сігурд Курман не став зберігачем стародавніх пам'яток (riksantikvarie) і головою Шведської ради національної спадщини.   У липні 1923 року він переніс цю проблему в більш конкретне русло. Головною метою нового музею стало навести порядок у хаотичних колекціях, а неопубліковані наукові статті стали називати «корфом»[6].

У 1929 році шведський уряд висловив припущення, що колишні військові казарми і стайні у Сторгатані в міському блоці, відомому як «Крюббан» («шпаргалка»), можуть бути виділені музею. Архітектурний конкурс відбувся в 1930 році для запропонованого переобладнання блоку в придатне приміщення для музею. Жоден з переможців не оголошувався. Архітектори Бенгт Ромаре, Джордж Шерман та інженером Госта Нільссон розробили проект нового музею у співпраці з Curman, Національною радою з питань власності та Радою національної спадщини[6].

Архітектура[ред. | ред. код]

Східна частина

У 1932 році уряд Швеції надав кошти на будівництво офіційних будівель для створення робочих місць під час депресії. Деякі з них використовувалися для побудови музею в 1934—39. Плани музею не були завершені до 1936 року[7] .

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Головна будівля, спроектована Ромарем і Шерманом 1935—1940 рр., відображає амбівалентність між домінуючим сучасним стилем епохи та історичним контекстом, наведеним не тільки в контексті вимог, але і в гармонії до казарм і стайні 19-го століття, розташованих на південь від музею. Головна будівля утворює компактний блок, що робить відступ назад від вулиці, щоб залишити простір для привокзальної площі. Музей складається з чотирьох двоповерхових і триповерхових блокових споруд, що оточують внутрішній дворик, що надає йому вигляд фортеці. Фасад строгий і прикрашений скульптурами, зробленими Брором Маркландом (доданий в 1959 році) і рельєфами художника Роберта Нільссона. У дворі біля басейну розташована скульптура під назвою Näcken (The Neck) Карла Frisendahl[8].

Бронзові двері[ред. | ред. код]

Бронзові двері

Більшість прикрас музею було відібрано через серію конкурсів. У 1938 році Маркунд виграв конкурс на створення головного входу в музей. Двері, які називаються «Історичні ворота», зайняли тринадцять років роботи. Вони були закінчені і відкриті в 1952 році. Двері фінансувалися благодійником Євою Боннієр. Двері мають висоту 4,5 метрів (15 ft) і важать близько 1 тонни (2 200 lb) кожна. Виготовлені з бронзи. Двері зображують історію Швеції від кам'яного віку до середньовіччя. Ліві двері представляють язичницьку епоху з Одіном як центральною фігурою, в той час як права двері зображують Ансгара і християнську епоху. Відзначене відхилення від історичної теми — зображення стандартної пляшки пива 1950-х років на крайній правій стороні правої частини дверей[9].

Інтер'єр[ред. | ред. код]

Золоте намисто, один з предметів у Золотій кімнаті

Інтер'єр музею просторий, з приміщенням для постійних і спеціальних виставок. Постійні експозиції розташовуються в хронологічному порядку в кімнатах з видом на внутрішній дворик, з дохристиянськими колекціями на першому поверсі та колекціями приблизно з 800 року на другому поверсі. Зали постійно оновлюються з адаптацією до нових технологій і для розміщення нових виставок. Прихожа була відремонтована в 1994 році, щоб скласти сучасне враження про середньовічний лицарський зал. Підлога була закладена каменем, а викладені в стелі балки були з бетону[10] .

Золота кімната[ред. | ред. код]

Основу під центральним двором — 700 м2 (7 500 sq ft) становить Бетонний склеп, відомий як Золота кімната[11][12], де на дисплеї з'являється велика кількість золотих і срібних предметів. Він був побудований в 1994 році і оплачений за рахунок коштів Фонду Кнута та Аліси Валленберг. Розроблений архітектором Лейфом Бломбергом, він нагадує містичне культове місце з зображенням свердловини Міміра посеред виставкового залу. Підлога і стовпи в приміщенні виконані з вапняку і діабазу, а декор виконаний з кованого заліза. Доступ до нього здійснюється через підземний перехід з передпокою[13]. У кімнаті містяться близько 3000 об'єктів, зроблених із загальної кількості 52 кг (115 lb) золота і більше 200 кг (440 lb) срібла. Приміщення має підвищену безпеку, що сприяє тому, що більшість золотих предметів могли бути виставлені широкій публіці[14].

Колекції[ред. | ред. код]

Скогський гобелен

При плануванні Курман спочатку визначив, як будуть виставлятися колекції. Він запозичив ідеї з сучасних виставок, промислових ярмарків і вітрин. Ідея полягала в тому, щоб заманити і заперечити скептицизм вчених, які вважали музей головним чином науковою установою. Це один з найбільших музеїв у Швеції з більш ніж 10 мільйонами артефактів, зареєстрований під 34 000 інвентарних номерів, і одним з найбільших колекцій старожитностей в Європі[15]. На дисплеї містяться близько 6200 об'єктів. У 2011 році інформація про 480 тисяч об'єктів музею була доступна через онлайн-базу даних. 65 000 з цих записів було проілюстровано малюнками або фотографіями. База даних також містила інформацію про 55 900 місць у Швеції, де були зроблені археологічні знахідки та близько 267300 кісткових знахідок (загальна вага близько 111 тонн). База даних постійно розширюється і оновлюється[16]. Колекція вікінгів складається з об'єктів близько 800—1050 років, у тому числі зброї, скрині Mästermyr, археологічних знахідок з торгового центру «Вікінг», Бірки, об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО із Бйоркйо, релігійних предметів епохи, привезених додому з подорожей в інші частини світу, а також тисячі знахідок, пов'язаних з повсякденним життям цього періоду[17].

Найбільш помітними об'єктами в колекції «Золота кімната» є комірці, які датуються близько 350—500 років, виготовлені із золота з римських монет[18]. У кімнаті також містяться ювелірні вироби з срібла вікінгів, коштовні реліквії з середньовіччя, монети, урочисті мечі та військова здобичі. Велика кількість збережених об'єктів, зроблених з дорогоцінних металів, пояснюється законом, виданим у 17-му столітті, який зазначає, що всі такі знахідки, які були старші ста років і без власника, викуплені урядом і направлені Музей історії. Закон досі діє. Колекція музею шведського церковного мистецтва є великою, а її походження датується від 12 століття до періоду після реформації. Вона містить такі предмети, як дерев'яні скульптури, вівтарі й розп'яття[19]. У текстильній палаті зберігаються текстильні роботи середньовіччя. Об'єкти — це переважно текстильні вироби, які використовуються в церквах або жрецями та єпископами. Найстаріший і найбільш відомий об'єкт 13-го століття є гобелен з Скогської Церкви, англ. Skog tapestry[20]. Він був знайдений в 1912 році, обгорнутим навколо весільної корони. Іншим гобеленом є швед. Grödinge tapestry.

Виставки[ред. | ред. код]

Перша всеосяжна виставка в музеї відкрилася 17 травня 1943 року. Вона носила назву англ. Ten thousand years in Sweden, включала виставки від кам'яного віку до середньовіччя. З того часу музей неодноразово змінював і переробляв постійні виставки, а також щорічно проводив кілька нових спеціальних виставок. Вони часто пов'язані з певною темою, яка наразі обговорюється, або іншою темою. Деякі спеціальні виставки називались[21] :

  • Luxury products and unique portraits, 1997, exports from the Roman Empire to Scandinavia.[22]
  • Snow White and The Madness of Truth, 2004, an art installation that lead to an international controversy.[23]
  • Save History!, 2009, on how global warming and pollution destroys the cultural heritage.[24]
  • Boundless — a global voyage of discovery, 2011, about how different cultures have met and influenced each other throughout history.[25]
  • Three centuries of friendship between Russia and the Netherlands, 2013, with objects on loan from museums, archives and libraries in Russia and the Netherlands.[26]
  • Hidden stories, 2015, an exhibition interwoven in the permanent exhibitions with notes and stories highlighting sexuality and gender identity by providing an alternate view on history.[27]

У 2010 році відкрилася нова постійно діюча виставка «Історія Швеції». У ній висвітлюються особисті речі, пов'язані з віхами та переломними подіями шведської історії протягом останніх 1000 років. У 2011 році музей створив свою першу виставку під ключ: «Ми називаємо їх вікінгами» у співпраці з австрійським Museums Partner та Studio Exhibit. Виставка з двох частин демонструє інші аспекти життя вікінгів, ніж стереотипні варварські рейдери. Станом на 2015 виставка відвідала ряд місць у Європі та Північній Америці[28][29].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ROR Data — v1.19 — 2023. — doi:10.5281/ZENODO.7644942
  2. ↑ National Historical Museums. www.shmm.se. Statens historiska museer. Архів оригіналу за 21 червня 2006. Процитовано 4 листопада 2015. 
  3. ↑ Nu byter vi namn och skepnad! [We are changing our name and form!]. arkeologerna.com. Arkeologerna. Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 4 листопада 2015. 
  4. ↑ Task and responsibilities. shmm.se. Statens historiska museer. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 листопада 2015. 
  5. ↑ Hildebrand, Bengt (1971–1973). «Bror Emil Hildebrand» (Swedish). Svenskt biografiskt lexikon. 19. Stockholm: National Archives of Sweden. p. 38. Архів оригіналу за 2016-03-04. https://web.archive.org/web/20160304051119/https://sok.riksarkivet.se/SBL/Presentation.aspx?id=13581. Процитовано 2015-11-04. 
  6. ↑ а б Andrén, Erik (1967). Nordiska museet – arkitekttävlingen och museibygget [Nordic Museum – the design competition and the building of the museum]. Stockholm: Fataburen. с. 31–42. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019. 
  7. ↑ "Historiska museet – En trettiotalsborg vid Narvavägen
  8. ↑ Johan Mårtelius (1999). Norra innerstaden. Guide till Stockholms arkitektur (вид. 2nd). Stockholm: Arkitektur Förlag AB. с. 54. ISBN 91-86050-41-9. 
  9. ↑ Nilsson, Stafan. En pilsner i porten [A pilsner at the gate]. sfv.se. National Property Board of Sweden. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 листопада 2015.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  10. ↑ "Historiska museet – En trettiotalsborg vid Narvavägen
  11. ↑ "Historiska museet – En trettiotalsborg vid Narvavägen
  12. ↑ Historiska museet i Stockholm [Swedish History Museum in Stockholm]. www.sfv.se. National Property Board of Sweden. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 жовтня 2015. 
  13. ↑ "Historiska museet – En trettiotalsborg vid Narvavägen
  14. ↑ Historiska museet. sfv.se. National Property Board of Sweden. Архів оригіналу за 5 March 2016. Процитовано 3 листопада 2015. 
  15. ↑ Sök [Search]. www.historiska.se. Historiska museet. Архів оригіналу за 9 листопада 2015. Процитовано 10 листопада 2015. 
  16. ↑ Vikingar [Vikings]. historiska.se. Historiska museet. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 10 листопада 2015. 
  17. ↑ Andersson, Kent (2011). Guldålder : svenska arkeologiska skatter [A golden age: Swedish archeological treasures]. Uppsala: Baldersson. ISBN 978-91-978024-3-7. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 17 червня 2019. 
  18. ↑ Medeltida konst [Medieval art]. historiska.se. Historiska museet. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 10 листопада 2015. 
  19. ↑ Textilkammaren [The Textile Chamber]. www.historiska.se. Historiska museet. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. Процитовано 11 листопада 2015. 
  20. ↑ "Historiska museet – En trettiotalsborg vid Narvavägen
  21. ↑ Alton, Peder (11 листопада 1997). Utställning: Lyxprodukter och unika porträtt. Historiska museet visar romarrikets export till Skandinavien [Luxury products and unique portraits. The History Museum shows exports from the Roman Empire to Scandinavia]. www.dn.se. Dagens Nyheter. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 11 листопада 2015. 
  22. ↑ Kihlström, Staffan (17 січня 2004). Ambassadör förstörde konst [Ambassador destroyed art]. dn.se. Dagens Nyheter. Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. Процитовано 12 жовтня 2015. 
  23. ↑ Curman, Sofia (24 березня 2009). Ny utställning om klimathotet mot kulturarvet [New exhibition about the threat to cultural heritage posed by global warming]. dn.se. Dagens Nyheter. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 листопада 2015. 
  24. ↑ Lundell, Linnéa. Gränslöst– en global utställning på Historiska museet [Boundless – a global voyage of discovery at the National Historical Museum]. diva-portal.org. Uppsala University. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 листопада 2015. 
  25. ↑ Apresian, Armen. Tre sekel av vänskap mellan Ryssland och Holland på utställning på Historiska museet. sputniknews.com. Rysslands röst. Процитовано 11 листопада 2015. [недоступне посилання з 01.12.2017]
  26. ↑ Hill, Siri (30 липня 2015). Hur många transmän gömde sig i armén? [How many trans men hid in the army?]. sverigesradio.se. Sveriges Radio. Архів оригіналу за 9 серпня 2015. Процитовано 11 листопада 2015. 
  27. ↑ We Call Them Vikings. historiska.se. Historiska museet. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. Процитовано 11 листопада 2015. 
  28. ↑ We call them Vikings. museumspartner.com. Museumspartner GmbH. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 листопада 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Swedish History Museum
Географія та географічні карти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Історичний_музей_(Стокгольм)&oldid=37803073