Історіографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історія науки
Wien-Parlament-Herodot.jpg
«Батько історії» Геродот
Стаття-список ХронологіяКатегорія КатегоріяNuvola apps kalzium.svg Портал

Історіогра́фія — наука, що вивчає розвиток і нагромадження знань з історії суспільства, а також історичні джерела.[1] Сукупність історичних творів, що стосуються певного періоду або якої-небудь проблеми; історична бібліографія.[1] Назва походить від грец. ἱστορία (історія) «сповідь про минуле» та грец. γραφω (графо) «пишу, креслю».[2] Це допоміжна літературознавча дисципліна, спрямована на висвітлення історії розвитку та нагромадження знань з історії та теорії літератури, літературної критики, фольклору, журналістики, культури тощо, відповідних першоджерел, літературних жанрів, стилів, творчої лабораторії того чи того письменника.[2] Історіографія — це завжди інтерпретація. Спорідненою дисципліною є філософія історії.

Як поняття застосовується у трьох значеннях:[джерело?]

  • як спеціальна галузь історичної науки, що вивчає її історію, процес нагромадження і розвитку історичних знань;
  • як сукупність досліджень, наукової літератури, присвячених певній добі, періоду, проблемі, події, регіону чи країні;
  • як науковий аналіз повноти й вірогідності дослідження в історичній науці тієї чи іншої проблеми, теми, події, певного періоду конкретної доби.

Історіографія вживається у вдосконаленні методології історичних досліджень.

Українська історіографія — спеціальна галузь історичної науки, яка вивчає тенденції розвитку історичних знань, української історичної думки, діяльність наукових осередків та центрів історичної науки, внесок визначних українських істориків у збагачення історичних знань не лише з історії України, але й світової історії.

В Україні термін «історіографія» в його сучасному значенні дістав поширення в другій половині XIX ст., спочатку в Галичині, а пізніше на Наддніпрянщині. Імператорський університет Св. Володимира був одним з піонерів серед російських університетів щодо викладання історіографії. У 1874 професор І. Лашнюков опублікував у Києві «Очерки русской историографии». Велику увагу історіографічним дискурсам приділяли університетські професори М. Максимович, М. Костомаров, В. Іконников, В. Антонович.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Історіографія // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б Історіографія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 557. — 1000 екз.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]