Історія Європейського Союзу з 2004

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історія розширення ЄС з 1990 року

Історія Європейського Союзу з 2004 року була періодом значних потрясінь та реформ після розширення Європейського Союзу в 2004 році. ЄС щойно прийняв на десять нових членів, вісім з яких були значно біднішими, ніж у середньому по ЄС, і взяли в ще 2007 році ще двох . Він тільки недавно створив євро кілька років тому, і тому це доводилося поширювати. Однак це було затьмарене кінцем 2000-х років коли тривали суперечки з приводу Європейської конституції та Лісабонської угоди. Протягом цього періоду Жозе Мануель Баррозу був президентом Європейської комісії та Європейської народної партії яка була найбільшою групою в Європейському парламенті.

Парламент та Комісія[ред.ред. код]

З 10-13 червня 2004 року 25 членів ЄС взяли участь у найбільших транснаціональних виборах в історії (з другим за величиною демократичний електоратом у світі). Підсумками шостих парламентських виборів була друга перемога Європейської народної партії —— європейської групи демократів. Вони також побачили низьку явку виборців на 45,5%, вдруге вона впала нижче 50%. [1]

Жозе Мануель Баррозу

Перші вибори президента ЄС[ред.ред. код]

Після виборів почалося питання ипро обрання президента Євопейського Союза.Тверду підтримку отримав прем'єр-міністр Бельгії Гі Верхофстадт з Ірландії, Франції та Німеччини, які бачили його як "переконаного європейця, а також винищувача". [2] Однак федералісти виступили проти Іспанії [2] Сполученого Королівства, Італії та Польщі у зв'язку з його вокальними опозиції до війни в Іраку та включення Бога до Європейської Конституції. [3] Прем'єр-міністр Ірландії Берті Ахерн також був популярним кандидатом, проте він не захотів посідати цю посаду . [4]