Історія Бучача (хронологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вигляд на місто з відрогів гори Федір
«Фігура» Божої Матері (1751)
Міщани з Бучача (близько 1878)
Бучачани (близько 1895)
Вигляд Бучача (1908)
Вояки УГА в Бучачі (1919)
Золота липа (1930)
Спортовий гурток «Буревій» (1930-ті)
Історичні світлини Бучача

Хронологія історії Бучача за відомими джерелами.

Написати детальнішу хронологію є досить проблематично через відсутність значної кількості письмових першоджерел та книг, написаних після їх опрацювання (як княжої доби, так і часів окупації, часів ЗУНР) через їх вивезення за кордон (Польща, Росія), знищення під час пожеж у місті (наприклад, 1498, 1655, 1667, 1811, 1865, 1914 років), російськими та московсько-більшовицькими окупантами.

  • XI ст. — даньослов'янське поселення
  • 1260 — перша писемна згадка про Гаврила[1] Бучацького, що дозволяє стверджувати про існування Бучача
  • 1332 — заміжжя Ганки (Анни) Бучацької за Петром Гастовтом[2]
  • 28 липня 1373[3] / 1379[4] — фундуш (заснування) для римо-католицької парохії у Бучачі
  • 1392 — грамота Міхала Адванця на село Кійданів
  • бл. 1393[5] — надання Магдебурзького права королем Ягайлом
  • XIV ст. — з цього часу походять відомості про вірменів у місті[6]
  • 1401 — збільшення дотації римо-католицької парохії Міхалом і Теодориком Бучацькими
  • 1427 — місто переведене на польське право
  • 1434 — входження до складу Теребовлянського повіту Руського воєводства
  • 1448, серпень — в таборі біля міста король Казимир Ягелончик надав привілей братам Дмитру та Яцькові з Дідушичів на нову осаду Сатова над річкою Крехів[7]
  • 1498 — руйнування міста молдавським господарем Штефаном III і турками
  • 1508 — до міста тимчасово перенесено гродський (міський) суд з Теребовлі через її значне руйнування татарами
  • 1515 — повторне надання Магдебурзького права
  • 1520 (прибл.) — Ян Творовський гербу Пилява — новий власник міста
  • 1547 — смерть Яна Творовського-Бучацького
  • 1558 — запроваджено щовівторкові торги
  • середина XVI ст. — дідич-кальвініст Миколай Бучацький-Творовський передав фарний костел своїм одновірцям
  • 1578 — згадка про перебування у складі Галицької землі Руського воєводства[8]
  • 1580 — завершення будівництва кам'яного замку-фортеці
  • кінець XVI ст. — місто переходить до Станіслава Ґольського як віно дружини
  • бл. 1610 — зведення кам'яної церкви Св. Миколая
  • 1612 — перебудова василіянського монастиря та церкви Св. Трійці
  • 1612 — смерть дідича С. Ґольського, місто відійшло його брату Яну
  • 1613 — смерть дідича Я. Ґольського, місто відійшло його вдові Зофії
  • 1614, початок — швидке здобуття замку через підкуп залоги людьми Івана Юрія Радзивілла, який виробив собі право інтромісії на Бучач, при допомозі Станіслава Влодека
  • 1616 — Станіслав Лянцкоронський, подільський воєвода, каштелян галицький; був дідичем сіл Швайківці, Шманьківчики та інших, купив Бучач і Підгайці з прилеглостями.[9]
  • близько 1618 — після тривалих судових процесів та феодальних воєн місто перейшло у власність до польного коронного писаря Стефана Потоцького
  • 1622 — почався конфлікт між пробощами Бучача та дідичами з іншими сторонами конфлікту через відбирання останніми «ґрунтів», несплату коштів на утримання вікарія.[10]
  • 1648 — місто здобули війська Богдана Хмельницького
  • 1648 — замок не був здобутий українськими повстанцями
  • 16481649 — шляхтянка Марґарита Злочовська переховувала в Бучачі худобу й близько 170 коней, яких їй не повернули міщани
  • 1650 — позов М. Злочовської на бучацьких міщан[11]
  • 1652 — Ян Потоцький віддав у довічне користування домініканцям монастир та церкву Св. Трійці
  • 1655 — татарський набіг: фортеця вистояла, місто спалене
  • перед[12] 1664 — дідич Ян Потоцький заснував у місті греко-католицьку парафію.[13]
  • 1667 — татарський набіг: замок вистояв, місто зруйноване
  • 1672 — таборування Мехмеда IV біля міста
  • 17/18 жовтня 1672 — підписання Бучацького миру
  • 1672 — замок на деякий час став резиденцією султана Мехмеда IV
  • 1672 — місто, за Бучацьким договором, поділене на західну (польську) та східну (турецьку) частини[джерело?]
  • 1673 — перебування в місті частин польських військ перед битвою під Хотином
  • 1675 — напад турецького війська під проводом Ібраґіма Шишмана: замок вистояв, місто зруйноване
  • 1675/1676 — смерть дідича Яна Потоцького
  • 1676 — напад турків (керівник — Ібраґім Шайтан): замок і місто зруйновані
  • 1676 — часткова відбудова замку
  • 1683 (1687[14]) — перебування Яна III Собеського
  • 1684 — посли Галицької землі запропонували сеймові задовольнити прохання щодо звільнення від сплати податків маєтності Бучач і Золотий Потік принаймні на 6 років, оскільки вони зазнали руйнувань від ворога та кілька разів через них переходило коронне військо.[15]
  • 1709 — збудовано дерев'яну церкву (мала вигляд «шопи», три бані)
  • 1712 — заснування монастиря василіянів
  • 1713 — збудовано дерев'яну церкву (мала вигляд «шопи», одну баню)
  • 1714 — передача костела Чесного Хреста в користування василіянам
  • 1714 — початок діяльності Бучацької василіянської теологічної школи
  • 1715 — ксьондз Александер Млодкевіч заснував при костелі «Братство шкапліра Матері Божої»
  • 1717, 9 квітня — львівський латинський архієпископ Ян Скарбек після наради з капітулою видав звернення, яке було виголошене з амвонів катедри, щодо прав власности на костел св. Хреста
  • 1727 — смерть власника міста Стефана Александера Потоцького
  • 17271733 — вдова С. А. Потоцького Йоанна з Сенявських — власниця міста
  • 1733 — Микола Василь Потоцький — новий власник міста
  • 1750 — встановлення скульптури св. Яна Непомука біля Язловецької брами
  • 1751 — встановлення статуї Матері Божої (біля теперішнього дитсадка «Сонечко»)
  • 1751 — зведення міської ратуші
  • 1751, 12 травня — урочисто закладено наріжний камінь будівлі монастиря василіян
  • 1753 — початок будівництва церкви Чесного Хреста[джерело?]
  • 1754 — початок діяльності василіянської гімназії (за привілеєм короля Сигізмунда Августа)
  • бл. 1755 або 1764 — зведення церкви Покрови Божої Матері
  • 1755, 1 лютого — М. В. Потоцький презентував пароха церкви Св. Михайла в Язловці о. Івана Зджанського[16]
  • 17571758 — зведено 2-поверхове приміщення гімназії при монастиреві
  • 1761 — початок розбирання фарного костелу
  • 1763, 14 серпня — освячення костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії
  • 1770 — завершення будівництва церкви Чесного Хреста
  • 1771 — завершення будівництва монастиря
  • 1772 — входження у склад Монархії Габсбургів (частини Священної Римської імперії)
  • 1779 — за заповітом М. В. Потоцького, дідичем міста стає Ян Потоцький (син львівського каштеляна Юзефа Потоцького)[17]
  • 1782, 13 квітня — смерть М. В. Потоцького поблизу Почаєва[18]
  • XVIII ст. — у місті вірмени-ткачі виготовляли шовкові золототканні пояси[6]
  • 1804 — у складі Австрійської імперії
  • 1855, 2 травня — о 3-й годині по обіді була потужна злива, стрімка вода потоку з Нагірянки зруйнувала млини, місток між старим та новим містом (збереглися залишки, які видно з вул. Підгаєцької трошки вище церкви святого Миколая), будинки, крамниці.
  • 1856 — почала діяти чоловіча Бучацька учительська семінарія[19]
  • 1867 — у складі Австро-Угорщини.
  • 1875 — розроблено проект створення трьох повітових судів з центрами в Бучачі, Золотому Потоці та Монастириськах[20]
  • 1899, 10 січня — урочисте відкриття Бучацької державної гімназії за участи намісника Леона Пінінського
  • 1904 — засновано філію українського товариства «Сокіл» (керіник — С. Сіяк)[21]
  • 1904 — відкрили жіночу вчительську семінарію (пізніше отримала право публічності)[22]
  • 19041905 — збудовано: 3-поверховий будинок 7-класової жіночої школи (тепер приміщення Бучацької ЗОШ № 1) та 7-класову хлоп'ячу школу з 4-класовою школою для дівчат (так звана Школа «на Бараках», не збереглась, знищена після бомбардування червоними військами у 1944 р. через те, що в ній розташовувався госпіталь; зараз на її місці галявина, збереглись підпірні стіни площі, розташована між насипом залізниці та будівлею сучасного районного військового комісаріату).[23]
  • 1905, 3 вересня — розпочалася промислова виставка за присутності намісника та маршалка крайового сейму[24]
  • 1905, 8 вересня — на цей день перенесли віче Товариств промислової допомоги, заплановане на 7 вересня[25]
  • 1905, 31 жовтня — на цей призначили вибори посла до Райхсрату від V курії в окрузі Станиславів — Бучач — Тлумач — Рогатин — Підгайці замість вибулого посла Яна Валевського[26]
  • 1909, 8 серпня — на основі повноважень, наданих міністром внутрішніх справ, радник двору та керівник староства у Станиславові Юліуш Прокопчиць як делегат намісника Міхала Бобжинського отримав доручення щодо інспектування староств східної частини Королівства Галичини і Володимирії, зокрема, й Бучацького[27]
  • 1913 — діяла друкарня Мюллера[28]
  • 1915 — Софія Ілевич заснувала приватну музичну школу.
  • 1916, лютий — залізничну станцію та місто бомбардували під час нічних нальотів московські-російські нападники, одного разу використавши при цьому заряди із задушливими газами.
  • 1918, 2 листопада[29] — через більше ніж п'ять століть — у складі Української держави (з 13 листопада — ЗУНР)[30]
  • 1918, перша декада листопада — Боцюрків Іларіон обраний повітовим комісаром Бучаччини на засіданні Повітової ради[31]
  • 1919, 25 травня — Державний секретаріат змушено покинув Станиславів та переїхав до Бучача[32]
  • 1919, 27 травня — до міста вперше перебралась НКГА[33]
  • 1919, 2 червня — державна нарада ЗУНР у приміщенні Бучацького монастиря
  • 1919, 4 липня — місто захопили польські війська[34]
  • 1921 — відновила діяльність повітова філія українського товариства «Сільський господар»
  • 1922 — відновив діяльність «кружок У. П. Т.»[35]
  • 1923 — утворено Українське Міщанське Братство (УМБ)
  • 1924 — завершно спорудження будівлі Українського Міщанського Братства
  • 19201930-і — існування клубу копаного м'яча[36] «Буревій»
  • 1 січня 1925 — розпочав торгову діяльність магазин Бучацького Повітового Союзу Кооператив (ПСК), який розташовувася у приміщенні банку «Праця» на 1-му поверсі, канцелярія — на 2-му.[37]
  • 1929 — освятили новий будинок, де була, крім господарських приміщень, дирекція ПСК[38]
  • 1935, 8 вересня — призначено вибори до Сейму[39]
  • 1937 — створена молодіжна ланка ОУН[40]
  • 1939, 27 вересня — арешт д-ра Гриніва Михайла на святого Чесного Хреста, перший арешт відомого діяча у місті
  • 1940, 13 вересня — з Бучача вивезли 46 родин (128 осіб)
  • 1941, 22 червня — вранці аеродром поблизу Бучача атакували пікірувальні бомбардувальники Ju-88 підрозділу Люфтваффе KG 51 «Едельвейс»[41]
  • 1944, 25 березня — нацисти покинули місто[42]
  • 1944, 6 квітня[43] — нацисти повернули контроль над містом[42]
  • 1947 — проживало 3288 осіб[44]; організовано автошколу
  • 1948, 1 вересня — почала діяти музична школа в приміщенні ратуші
  • 1950 — організовано школу механізації сільського господарства (тепер ПТУ № 26)
  • 19511980 — діяла обласна школа майстрів сільського господарства
  • 1953-1956 — діяла школа медичних сестер
  • 1955-1958 — на західній околиці міста побудовано цукровий завод, біля нього — селище цукровиків і середню школу
  • 1958 — почалися регулярні рейси автобусів до Львова, Тернополя і Чорткова, а також міське сполучення
  • 1960 — відкрито дитячу художню школу
  • 1963 — відкрито дитячу музичну школу
  • 1965, січень — відкрито дитячу спортивну школу
  • 1965 — початок реконструкції міського стадіону (тодішня назва «Колгоспник», пізніше «Колос»)
  • 1966 — у місті спорудили консервний завод
  • 1969 — запрацював лісозавод
  • 19691970 — спиртозавод реконструйований на спирто-дріжджовий комбінат
  • 1969 — проходили матчі фінального етапу всесоюзних змагань серед сільських футбольних колективів за Кубок «Золотий колос»; переміг колектив радгоспу «Дружба» (тоді с. Дружба, тепер Трибухівці)
  • 1971 — почав працювати комбікормовий завод
  • 1989, 9 травня — урочисто відкрили новий стадіон «Колос»
  • 1990, травень — місто відвідала Міна Рознер
  • 24 серпня 1991 — після відновлення незалежності — у складі України
  • початок жовтня 2014 — в рамках міжнародного проекту «Література і місто» в Бучачі перебувала делегація науковців-дослідників: професор Віденського університету Алоїз Волдан, професор (спеціалізується на архітектурі) Бо Ларсон (Швеція), магістр Стефан Кубін (Австрія), яких супроводжував Микола Бевз.[45]
  • 2001 — зруйновано будівлю єврейської талмудичної школи (наприкінці рад. періоду — цех закладів гром. харчування)[46]
  • 2002, 28—29 березня — відбувся Собор Бучацької єпархії УГКЦ під назвою «Ісус Христос — відродження українського народу».
  • 2003 — завдяки монастирю оо. Василіян відновила роботу ГЕС (називають Топольківською).
  • 2014, 10 жовтня — місто відвідав другий Президент України Леонід Кучма.[47]
  • 2014, 15—16 листопада — відбувся Молодіжний форум Бучача за участі гостей, зокрема, зі Львова, Бережан, Чорткова.[48]
  • 2015 — замінено пішохідний місток (раніше — гімназійний міст[49])
  • 2015, літо — переклалено покриття тротуарів непарної сторони вул. Галицької, реконструйовано обидві зупинки громадського автотранспорту в центрі[50]
  • 2015, 26 липня — святкування Дня міста (гості — Іван Попович, Павло Дворський, Ростислав Кушина, Віталіна[51][52]), значні кошти надав П. Гадз.[53]
  • 2015, 20 вересня — заклали перший камінь під будівництво нового храму на честь Святих і праведних Богоотців Іоакима та Анни (УПЦКП).[54]
  • 2015, 20 листопада — місто відвідав Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні Роман Ващук, внук Миколи Хархаліса
  • 2015, 23 листопада — масове ДТП вчинив у центрі міста водій автобусу полтавської реєстрації.[55][56]
  • 2015, кінець 2015 року — не діють очисні споруди.[57]
  • кінець 2015 — діють 8 веб-камер[58]
  • 2016, 25 лютого — сталось ДТП біля монастиря оо. Василіян за участи учнів ПТУ (на скутері) та місцевого підприємця
  • 2016, кінець лютого — появились контейнери для пластику
  • 2016, 3—5 червня — вперше відбулись «Дні Пінзеля в Бучачі»[59]
  • 2016, 22 червня — страйк бучацьких газовиків через невиплату зарплати
  • 2016, 26 червня — відкрито погруддя Аґнона
  • 2016, 31 липня — День міста.[53]
  • 2017, травень  — місто відвідали учасники «Всеукраїнської прощі родин Героїв Небесної Сотні»[60]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. в польських джерелах Ґабріеля
  2. Станкевич М. Бучач та околиці. Маленькі образки… — С. 12.
  3. Підставка Р., Рибчинський О. Язловець — 640. Історія, архітектура, туризм // Збараж, 2013. — 128 с.
  4. Андрусяк Ник. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.
  5. за даними ЕСУ — наприкінці XIV століття, М. Кобельський. Бучач // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — С. 674. — ISBN 966-02-2682-9.
  6. а б Уніят В. Вірмени на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 106. — ISBN 978-966-528-318-8.
  7. Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — S. 37. (пол.)
  8. Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996)… — С. 41.
  9. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — t. 13. — S. 336. (пол.)
  10. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 89.
  11. С. Шипилявий. Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську державу // Бучач і Бучаччина… — С. 36.
  12. Odnaleziona utracona. O ikonie uskrzydlonego św. Jana Chrzciciela z Buczacza. Архівовано 11 August 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine. — S. 3. (пол.)
  13. Smoliński Aleksander. Buczacz — perła podolskiego baroku Архівовано 24 September 2017[Дата не збігається] у Wayback Machine. // Wiadomości Historyczne. — Warszawa, lipiec-sierpień 2011. — S. 56. (пол.)
  14. Barącz S. [http://polona.pl/item/564820/8 Pamiątki buczackie… — S. 13.
  15. Zaucha Tomasz. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I. — tom 18. — 386 s. — 509 il. — S. 186. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  16. Н. Андрусяк. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 43.
  17. Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996)… — С. 40.
  18. Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996)… — С. 40.
  19. Бучач // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Т. 1. — С. 200.
  20. Projekt podziału terytorialnego Królestwa Galicyi i Lodomerii i Wielkiego Księstwa Krakowskiego na okręgi sądów powiatowych[недоступне посилання з травень 2019]. — Lwów, 1875. — 39 s. (пол.)
  21. Трофим'як Б, Ханас М. «Сокіл» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 306. — ISBN 978-966-528-279-2.
  22. Spis nauczycieli… — Lwów — Warszawa, 1924. — S. 390. (пол.)
  23. Бобик І. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина… — С. 453—454.
  24. Kronika. Otearcie przemysłowej wystawy w Buczaczu // Kurjer Stanislawowski. — 1905. — № 1041 (5 września). — S. 2. (пол.)
  25. Na prowincji. Wiec Towarzystw // Kurjer Lwowski. — 1905. — № 248 (8 września). — S. 4. (пол.)
  26. Na prowincji. Ze Stanisławowa // Kurjer Lwowski. — 1905. — № 248 (8 września). — S. 4. (пол.)
  27. Inspekcja starostw // Kurjer Stanisławowski. — 1909. — № 1248 (8 sierpnia). — S. 1. (пол.)
  28. 1913.
  29. Дем'янова І., Мельничук Б. «Листопадовий зрив» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 365. — ISBN 966-528-199-2.
  30. Шипилявий C. Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську державу // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 74.
  31. Шипилявий C. Бучаччина в боротьбі за самостійну Українську державу // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 74.
  32. Ольга Бодна. Іван Макух // ЗУНР 1918—1923. Уряди. Постаті. — С. 180.
  33. Мизак Н. За тебе, свята Україно! — С. 11.
  34. Smoliński Aleksander (Toruń). Buczacz — perła podolskiego baroku (2) // Głos buczaczan. — Wrocław : drukarnia osiedlowa, 2015. — № 1 (72). — 92 s. — S. 67. (пол.)
  35. Бучацький вістник // Діло. — 1922. — Ч. 8 ((9839) (9 вересня). — С. 6.
  36. Копаний м'яч — тодішня галицька назва футболу.
  37. Шипилявий Степан. Національно-економічне відродження Бучаччини… — С. 292.
  38. Н. Мизак. За тебе, свята Україно! — С. 18
  39. Woźnicki M. [https://journals.umcs.pl/sil/article/viewFile/45/42 wybory do Sejmu i Senatu w świetle ordynacji wyborczych z 1935 r.] // Studia Iuridica Lublinensia. — 2014. — № 22. — S. 400. (пол.)
  40. Мизак Н. За тебе, свята Україно. Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА: Книга четверта. — Чернівці : Букрек, 2004. — 400 с; іл. — С. 89. — ISBN 966-8500-41-5.
  41. [1]
  42. а б Rozen Milek. Przetrwać holokaust i żyć dalej (2) // Głos buczaczan. — Wrocław : drukarnia osiedlowa, 2015. — № 1 (72). — 92 s. — S. 78. (пол.)
  43. Великий четвер католиків
  44. Козак М., Бубній П. Бучач… — С. 15.
  45. Чорній, О. Бучач в європейському проекті / Оксана Чорній // Нова доба. — 2014. — № 41 (10 жовт.). — С. 2.
  46. Omer Bartov. Interethnic relations in the Holocaust Lessons and Legacies VIII: From Generation to Generation за Doris L. Bergen — P. 105.
  47. Бучацькі новини
  48. Молодіжний форум Бучача / Бучацькі новини
  49. Іван Бобик. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина… С. 452.
  50. крім «будок»
  51. Кізляк
  52. Віталіна Кізляк — племінниця Івана Поповича, чи дочка місцевого бізнесмена? (ФОТО)
  53. а б Мельничук В. У неділю — день міста // Нова доба. — 2016. — № 31 (29 лип.). — С. 2.
  54. У м. Бучач постане новий храм
  55. Аварія 23 листопада в Бучачі. Архів оригіналу за 25 листопад 2015. Процитовано 24 листопад 2015. 
  56. ДТП у Бучачі: Автобус врізався у п'ять авто та наїхав на двох людей
  57. Степан Барна: «Найкраща реклама — конкретні результати» // Голос України. — К., 224 (6228). — 27 лист. — 2015. — С. 8.
  58. Нова доба, № 50 (8672). — С. 1.
  59. Дні Пінзеля в Бучачі
  60. Шот М. На прощу до Зарваниці // Урядовий кур'єр. — 2017. — № 97 (5966) (30 трав.). — С. 16. — (Вісті звідусіль).

Джерела[ред. | ред. код]