Історія Венесуели

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Давні часи[ред. | ред. код]

Люди жили на території Венесуели вже 15 тис. р. тому. У давні часи територію Венесуели заселили індіанці: кариби та араваки. У 1-му тисячолітті нашої ери північний захід Венесуели заселили також індіанці мовної групи чібча·

Колонізація іспанцями[ред. | ред. код]

1 серпня 1498 р. Христофор Колумб відкрив землю поблизу гирла р. Оріноко і, не знаючи, що це материк, назвав її островом Гарсія.

Існує версія, що назву країні дав італійський картограф Амеріго Веспуччі, який 1499 року відвідав ці місця у складі експедиції Алонсо де Охеди. Мандрівники побачили оселі місцевого населення, встановлені на палях над водою біля озера Маракайбо. Це нагадало їм європейську Венецію, внаслідок чого виникла назва «Венесуела»(Venezuela), тобто «Мала Венеція».

Колонізація європейцями почалася в 1522, коли Іспанія заснувала місто Нуево-Толедо (з 1569 — Кумана), перше європейське поселення у Південній Америці. В 1528 р. імператор Карл V Габсбург продав Венесуелу в оренду сім’ї банкірів Вельзерів із Аугсбурга в Німеччині, яким заборгував велику суму. Оренда закінчилася 1556 р. Іспанські конкістадори принесли у країну феодалізм. Виникли латифундії. Для роботи на них з Африки завозили негрів-рабів. Протягом 16-17 ст. узбережжя було центром піратства. До початку 18 ст. територія нинішньої Венесуели належала до віце–королівства Нова Гранада, а 1777 р. виокремилася в окреме генерал- капітанство. У 1783 р. було утворено суперінтендантство Венесуела.

Боротьба за незалежність (1806-1830)[ред. | ред. код]

Повстання в Каракасі 19 квітня 1810 р.

Десь у середині 18 ст. багатії країни почали виявляти невдоволення торговельними обмеженнями, що їх установила метрополія. Спалахували антиіспанські повстання. У столиці країни Каракасі 1806 р. виник рух за незалежність. Після повстання в Каракасі 19 квітня 1810 р. революційні сили за активної участі Ф. Міранди та С. Болівара взяли владу до своїх рук. 5 липня 1811 р. Національний конгрес проголосив країну незалежною республікою, але згодом вона була розгромлена іспанцями і 25 липня 1812 р. влада віце — короля відновилася. У період національно — визвольної війни 1810-1826 рр. Сімон Болівар створив 17 грудня 1819 р. державу Велика Колумбія, до складу якої увійшла й Венесуела. У 1829 р. Велика Колумбія розпалася, й 13 січня 1830 р. Венесуела проголосила свою незалежність, а 24 жовтня стала Республікою Венесуела.

19 ст.[ред. | ред. код]

Першим президентом став генерал Хосе Антоніо Паес. Генерал — президент (1830-1835 і 1839-1843 рр.) тримав армію під контролем, у країні була демократія, латифундії зберігалися. Після президента Паеса у країні настав хаос. Остаточно ліквідували рабство 1854 р. (почали ліквідацію ще під час національно — визвольної війни). З травня 1864 р. країну назвали «Сполучені Штати Венесуели». Ситуація в країні нормалізувалася 1870 р., коли президентське крісло на 18 років (із перервами) обійняв А.Гусман Бланко.

20 ст.[ред. | ред. код]

Протягом періоду правління двох вояків — президентів (1899-1935рр.) - С.Кастро і Х.Гомеса у країні був деспотичний режим. Диктатор Х. Гомес помер 17 грудня 1935 р., і новітня історія країни бере відлік саме від цієї дати.

Великі запаси нафти у Венесуелі відкрили в 1913 р. За станом на 1927 р. Венесуела перетворилася на одного з найбільших у світі експортерів нафти. Венесуельську нафту став контролювати капітал США.

Ромуло Бетанкур

Після тривалого періоду диктатур 1961 року було прийнято нову конституцію. Ромуло Бетанкур був першим у 20 ст. цивільним президентом, який утримався при владі протягом установленого терміну (1959-1964). Нафтовий бум після Другої світової війни сприяв зростанню заможності Венесуели.

У 1992 р. військовики двічі пробували вчинити перевороти, але безуспішно.

Правління Чавеса (1998-2013)[ред. | ред. код]

6 грудня 1998 Уґо Чавеса було обрано президентом республіки, який став лідером т. зв. Боліварської Революції — системи заходів і реформ спрямованих на подолання неписемності, бідності і низки інших соціальних проблем. Завдяки високим цінам на нафту у 2000-х роках Венесуела змогла значно поліпшити свій економічний стан. 29 грудня 1999 року країна отримала назву «Боліварська Республіка Венесуела». 5 березня 2013 року влада Венесуели оголосила про смерть Чавеса; хоча були підозри; що він помер раніше· Президентом Венесуели став віце-президент Ніколас Мадуро; який продовжує політику Чавеса·

Джерела[ред. | ред. код]

  • І.І.Дахно. Країни світу: Енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА». 2004. - 608c. - с.84-87.