Історія Монголії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Доісторичний період[ред.ред. код]

Дослідження засвідчують, що перші люди жили на території Монголії близько 850 тисяч років тому.[1]

Перші писемні згадки про людей на території сучасної Монголії знайдені у китайській літературі 2-го ст. до н. е. За стародавніми китайськими джерелами, приблизно в 5—4 ст. до н. е. тут існувала імперія кочівників Гсинг-ню, розмовляли вони, як вірять, палео-азіатською мовою.

Відголоски тієї мови прослідковуються у місцевих діалектах на території Сибіру, в долині ріки Єнісей. Після тривалої війни з китайцями, та громадянської війни, ця імперія врешті самозруйнувалася. Деякі південні племена Гсинг-ню увійшли до складу Китайської імперії, де й були асимільовані.

Деякі північні племена мігрували на захід, до Європи.

За відсутністю археологічних та історичних доказів, що сучасні монголи прийшли на місце людей Гсинг-ню, можна припустити, що монголи (монголомовні племена), скоріш за все, були частиною старої імперії.

Середньовіччя[ред.ред. код]

Розвиток і розпад Монгольської імперії.

На початку 13 ст. монгольські племена були об'єднані під владою Темуджина, який у 1206 році отримав ім'я великого хана — Чингісхана.

В результаті завоювань Чингісхана та його наступників, під владу монгольської імперії підпали великі території Русі, Середньої Азії, Закавказзя, Китаю. Чингісхан помер y 1227 році.

У 14 ст. прийшов занепад монгольської імперії. У 17 ст. Монголію захопили хани Маньчжурії (сучасного північного Китаю), країна була поділена на дві частини з назвами Монголія Внутрішня (південна) і Монголія Зовнішня (північна).

XX століття[ред.ред. код]

Коли почалася китайська революція, після 1911 року, зміни зачепили й Монголію. Після падіння влади китайської династії Цінь, незалежна феодальна монархія прийшла до влади у Монголії. Опозиція урядові, організована за допомогою Радянського Союзу, скинула феодальну монархію 1921 року.

26 листопада 1924 року Монголія офіційно проголосила себе Монгольською Народною Республікою.

1939 року Японія напала на північно-східну частину Внутрішньої Монголії, у районі річки Халхін-Гол, була відкинута військами Радянського Союзу та Монголії.

Монгольська армія брала участь у військової наступальної операції проти японських окупаційних сил на території Внутрішньої Монголії у серпні 1945 року.

Китайська влада, під загрозою монгольської окупації, після проведення референдуму 20 жовтня 1945 року, визнала повну незалежність Зовнішньої Монголії. Монголія Внутрішня сьогодні є автономним районом Китайської Народної Республіки. Після заснування Китайської Народної Республіки, обидві країни визнали суверенітет одна одної 6 жовтня 1949 року. Від 1961 року Монголія є членом ООН.

До 1990 року у Монголії існувала однопартійна комуністична система керівництва країною, що утримувалась завдяки фінансовій та військовій підтримці СРСР.

У травні 1990 року, після народних про-демократичних демонстрацій, монгольська комуністична партія втратила свою монополію на владу в країні. У липні 1990 року були проведені всенародні вибори і до керівництва країною прийшла демократична партія, а, потім, і багатопартійна коаліція. Нова конституція прийнята 1992 року, назва «Народна Республіка» була відкинута, Монголія стала республікою з парламентським керівництвом та президентом, що обирається на всенародних виборах.

Сучасність[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Хүрээлэнгийн эрдэм шинжилгээний ажлын ололт амжилт


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.