Історія Монголії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Доісторичний період[ред. | ред. код]

Дослідження засвідчують, що перші люди жили на території Монголії близько 850 тисяч років тому.[1]

Перші писемні згадки про людей на території сучасної Монголії знайдені у китайській літературі 2-го ст. до н. е. За стародавніми китайськими джерелами, приблизно в 5—4 ст. до н. е. тут існувала імперія кочівників Гсинг-ню, розмовляли вони, як вірять, палео-азіатською мовою.

Відголоски тієї мови прослідковуються у місцевих діалектах на території Сибіру, в долині річки Єнісей. Після тривалої війни з китайцями, та громадянської війни, ця імперія врешті самозруйнувалася. Деякі південні племена Гсинг-ню увійшли до складу Китайської імперії, де й були асимільовані.

Деякі північні племена мігрували на захід, до Європи.

За відсутністю археологічних та історичних доказів, що сучасні монголи прийшли на місце людей Гсинг-ню, можна припустити, що монголи (монголомовні племена), скоріш за все, були частиною старої імперії.

Середньовіччя[ред. | ред. код]

Розвиток і розпад Монгольської імперії.

На початку 13 ст. монгольські племена були об'єднані під владою Темуджина, який у 1206 році отримав ім'я великого хана — Чингісхана.

В результаті завоювань Чингісхана та його наступників, під владу монгольської імперії підпали великі території Русі, Середньої Азії, Закавказзя, Китаю. Чингісхан помер y 1227 році.

У 14 ст. прийшов занепад монгольської імперії. У 17 ст. Монголію захопили хани Маньчжурії (сучасного північного Китаю), країна була поділена на дві частини з назвами Монголія Внутрішня (південна) і Монголія Зовнішня (північна).

XX століття[ред. | ред. код]

Коли почалася китайська революція, після 1911 року, зміни зачепили й Монголію. Після падіння влади китайської династії Цінь, незалежна феодальна монархія прийшла до влади у Монголії. Опозиція урядові, організована за допомогою Радянського Союзу, скинула феодальну монархію 1921 року.

26 листопада 1924 року Монголія офіційно проголосила себе Монгольською Народною Республікою.

1939 року Імперська армія Японії напала на північно-східну частину Внутрішньої Монголії, у районі річки Халхін-Гол, але після запеклих боїв була відкинута військами Радянського Союзу та Монголії.

Монгольська армія брала участь у військовій наступальній операції проти японських окупаційних сил на території Внутрішньої Монголії у серпні 1945 року.

Китайська влада, під загрозою монгольської окупації, після проведення референдуму 20 жовтня 1945 року, визнала повну незалежність Зовнішньої Монголії. Монголія Внутрішня сьогодні є автономним районом Китайської Народної Республіки. Після заснування Китайської Народної Республіки, обидві країни визнали суверенітет одна одної 6 жовтня 1949 року. Від 1961 року Монголія є членом ООН.

До 1990 року у Монголії існувала однопартійна комуністична система керівництва країною, що утримувалась завдяки фінансовій та військовій підтримці СРСР.

У травні 1990 року, після народних про-демократичних демонстрацій, монгольська комуністична партія втратила свою монополію на владу в країні. У липні 1990 року були проведені всенародні вибори і до керівництва країною прийшла демократична партія, а, потім, і багатопартійна коаліція. Нова конституція прийнята 1992 року, назва «Народна Республіка» була відкинута, Монголія стала республікою з парламентським керівництвом та президентом, що обирається на всенародних виборах.

Сучасність[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Хүрээлэнгийн эрдэм шинжилгээний ажлын ололт амжилт. Архів оригіналу за 26 грудень 2013. Процитовано 27 лютий 2014. 

Джерела[ред. | ред. код]