Історія Тернополя (хронологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Період Речі Посполитої[ред.ред. код]

Австрійський період[ред.ред. код]

Перша світова війна[ред.ред. код]

  • 1914 — серпень — у місто ввійшли війська царської Росії.
  • 1914 — серпень-вересень — Тернопіль стає губернським та повітовим містом.
  • 1917 — 30 березня — командування Південно-Західного фронту, щоб запобігти розвиткові революційних дій в армії та серед населення, визнає буржуазний Тимчасовий уряд і створює в Тернополі Тимчасовий виконавчий комітет.
  • 1917 — 1 травня — під керівництвом армійського комітету 11-армії (голова-М.Криленко) на центральній площі міста відбувся багатотисячний мітинг.
  • 1917 — 11 липня — російські війська покинули місто і ввійшли німецькі.

Період ЗУНР[ред.ред. код]

  • 1918 — місто увійшло до складу новопроголошеної української держави — ЗУНР
  • 1918, 13 листопада — утворена Тернопільська окружна військова команда
  • 1918, 21 листопада 1919 − 2 січня — Тернопіль тимчасово стає столичним містом ЗУНР.
  • 1919 — лютий — серед солдатів Тернопільського гарнізону почалися заворушення.
  • 1919, 2 січня — Державний секретаріат (уряд ЗУНР) переїжджає з Тернополя до Станиславова.
  • 1919, лютий — у місті було випущено тернопільські гроші «Бони» вартістю дві і десять гривень.
  • 1919, 1 червня — місто захопили польські військовики
  • 1919, 15 червня — місто зільнене вояками 3-го корпусу УГА під час Чортківської офензиви

У складі Польщі, ГСРР[ред.ред. код]

  • 1919, 21 листопада — Тернопіль залишається у складі Польщі, тимчасово на правах Територіальної автономії.
  • 1920, липень—серпень — Тернопіль був столицею Галицької Соціалістичної Радянської Республіки.
  • 1920, 26 липня — прославлена 8-ма кавалерійська дивізія Червоного козацтва під командуванням залізного лицаря В. М. Примакова визволила Тернопіль.
  • 1920, 15 серпня — в Тернополі почав працювати перший у Галичині Український радянський драматичний театр, яким керували актори І. Демчук і М. Крушельницький.

Після воєн[ред.ред. код]

  • 1921, 18 березня — 1939, 14 березня[джерело?] — місто входить до складу Польської держави.
  • 1921, вересень — польською владою створене Тернопільське воєводство, у склад якого входить 17 повітів.
  • 1921, осінь — замах боївкарів УВО на тернопільського воєводу, замінування староства[8]
  • 1922 — бойкот тернополянами-українцями виборів до Сейму[8]
  • 1922, 10 вересня (неділя) — відбулися перші за часів польської окупації Галичини[9] політичні збори українців у Тернополі, скликані повітовою організацією трудової партії; відкрив та проводив Ілярій Брикович[10]
  • 1925 — Тернопіль був невеликим безладно забудованим торговим містом, яке «прикрашали» сіра триповерхова в'язниця, що стояла в центрі, та три церкви і три костьоли. На вузеньких брудних вуличках тулилися одно- та двоповерхові будиночки;на кожному кроці зустрічалися вивіски дрібних крамничок, шинків, кравецьких, столярних майстерень. Із 45 000 жителів одну третину складали польські урядники, офіцери, торговці, підприємці, службовці і маклери, які займали найкращі помешкання в центрі міста. Напівпідвальні приміщення та околичні халупи були заселені трудовим людом. Лише третина житлових будинків мала електроосвітлення, а водогін був підключений до 68 будинків багатіїв та високопоставлених урядовців. Найбільшими підприємствами були м'ясокомбінат, цигаркова фабрика, друкарня, електростанція, пивний та цукровий заводи. З 12 міських шкіл у десяти навчання проводилось польською, а в решті двох основні предмети читалися польською мовою, другорядні — українською. У міській лікарні працювало лише сім лікарів та десять медичних сестер. Лікування обходилось дуже дорого: за добу перебування в лікарні треба було платити від 5 до 8 злотих, а за операцію — 200—300 злотих, не існувало жіночої та дитячої консультацій.
  • 1925, 28—29 червня — у місті відбувся вальний з'їзд польського Товариства народної школи[11]
  • 1925 — грудень — село Загребелля офіційно приєднали до Тернополя.
  • 1927, 15 травня — відбулися скликані УНДО збори вибрців-українців, вирішено створити виборчий комітет з 35 осіб[12]
  • 1927, 6 липня — екзекутива українського виборчого комітету уклала письменний виборчий договір, за яким поляки мали одержати 19 радних і 10 заступників, євреї — 19 радних і 9 заступників, українці — 10 радних і 5 заступників у міській раді; в управі міста поляки мають мати місце бурмістра і одного асесора, євреї — віце-бурмістра і одного асесора, українці — першого (урядуючого) асесора і делегата, якого місто висилає до повітової шкільної ради[12]
  • 1927, 7 липня — на зборах виборців-українців висунуто кандидатів на виборах з ІІІ-го і IV виборчого кіл[12]
  • 1929 — застрайкували будівельники і кравці
  • 1930 — за офіційними даними в місті налічувалось 1476 безробітних.
  • 1930 — масовий мітинг протесту проти безробіття, зниження зарплати та обмеження прав трудящих. Демонстрація безробітних пройшла вулицями міста.
  • 1930 — археологи розкопали в Тернополі могильник так званої висоцької культури(VIII—V ст. до н. е.), що відноситься до скіфо-сарматської епохи.
  • 1930 — засновано музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка.
  • 1936 — травень-масова демонстрація жителів міста, де вони вимагали роботи, хліба, звільнення всіх політичних в'язнів, гнівно засуджували поліцейське свавілля.
  • 1937 — за офіційними даними в місті налічувалось 7 000 безробітних.
  • 1938, 18 жовтня — відбулось розширене засідання чільних діячів товариства «Великого Лугу» під керівництвом Романа Дашкевича[13]

Більшовицький період[ред.ред. код]

  • 1939, вересень — Тернопіль увійшов до складу України; 4 грудня утворено Тернопільську область, центром якої стає Тернопіль.
  • 1939 — будівлю «Міщанського братства» передали для потреб філармонії.
  • 1940 — на зміну повітам приходять 38 районів.

Нацистський період[ред.ред. код]

  • 1941–1944 — місто перебуває під окупацією нацистської Німеччини, будучи окружним центром дистрикту Галичина Генерального губернаторства.
  • 1944, 11 березня — радянські війська штурмували Тернопіль.
  • 1944, березень — квітень — місто зазнало масштабних руйнувань під час боїв ІІ Світової війни, 85% будівель лежало в руїнах. Не тільки проїхати, а й пройти вулицями було неможливо, особливо центром.

Радянський період[ред.ред. код]

  • 1944–1991 — Тернопіль у складі УРСР.
  • 1947 — розпочав роботу Тернопільський аеропорт.
  • 1950 — перебудовано кінотеатр «Перемога». Він був найкращий у місті з 505 місцями, просторим фойє, читальним залом, естрадою. На 55-ту річницю адміністрація кінотеатру провела акцію: кожен 55-й глядач дивився фільм безкоштовно.
  • 1951 — закладення парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка (біля ставу).
  • 1954 — зруйнували Парафіяльний костел.
  • 1954 — реставрація церкви «Воздвиження Чесного Христа» (Надставної).
  • 1955 — у третьому кварталі року Тернопіль став найкращим у республіці по благоустрою.
  • 1957 — справив новосілля Тернопільський обласний музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка.
  • 1957 — розроблено проект на відбудову Замку і перетворення під спортивну школу.
  • 1957 — на місці старої синагоги, на вулиці Ю.Опільського, збудовано корпус медичної академії (перший вищий навчальний заклад у місті).
  • 1958 — відкрито «Кооперативний технікум» на вулиці Руській, 17.
  • 1959 — на місці Парафіяльного костелу побудовано центральний універмаг.
  • 1959 — 5 листопада — був введений в експлуатацію Тернопільський завод штучних шкір «Вінітекс». Проектна потужність підприємства 500 тисяч квадратних метрів штучної шкіри для галантерейних виробів була досягнута в 1962 році. Кожен наступний рік обсяги виробництва зростали, освоювались нові види штучних шкір, плівкових матеріалів, ПВХ лінолеуму.
  • 1959 — реставрація Собору Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.
  • 1959 — побудовано 19-ти метровий обеліск Перемоги.
  • 1962 — 18 липня — «Монастирська церква Успіння Пресвятої Богородиці» зруйнована.
  • 1962 — грудень — Тернопіль отримує статус обласного і районного центру.
  • 1962 — відкрито ЗАТ «Тернопільський Завод Залізобетонних і бетонних Конструкцій».
  • 1964 — на заводі штучних шкір «Вінітекс» освоєно і випущено 184000 кв м плівкових матеріалів.
  • 1965 — на водах озера вперше з'явились катери. Їх було декілька і кожен вміщав 35 чоловік.
  • 1967 — на заводі штучних шкір «Вінітекс» освоєно випуск штучної шкіри рулонної для взуття.
  • 1968 — відкрито Тернопільський бавовняний комбінат.
  • 1969 — реконструювали аеровокзал.
  • 1969 — побудовано котельню на вулиці Л. Українки, яка опалює цілий масив «Східний».
  • 1970 — відкрито Тернопільський державний економічний університет.
  • 1971 — відкрито ВО «Ватра»(на базі заводу «Електроарматура»).
  • 1972 — встановлено монумент з літаком на теперішньому пр-ті Степана Бандери.
  • 1972 — на заводі штучних шкір «Вінітекс» освоєно випуск штучної шкіри «Тікрон» для галантерейних виробів.
  • 1973 — квітень — вийшли перші самохідні комбайни КС-6 і причіпні гичкозбиральні-БМ-6, оснащені складною електронною системою автоматичного контролю і сигналізації, гідравлічною системою автоматичного керування рухом по рядах. Технічні служби, раціоналізатори заводу розробили і впровадили у виробництво 1 100 прогресивних конструкцій штампів, 480 збірно-зварювальних пристосувань і кантувачів, 800 пристосувань по механічній обробці і монтажу.
  • 1974 — Тернопільський комбайн КС-6 став найкращим у СРСР. Комбайн відзначений 4-ма золотими і бронзовою медалями на міжнародних ярмарках у Лейпцігу, Брно та Будапешті.
  • 1975 — 1 листопада — відкриття тролейбусного парку.
  • 1975 — грудень — на тернопільські вулиці вийшли перші тролейбуси. Рух починали 20 машин «Skoda 9Tr».
  • 1975–1977 — на заводі штучних шкір «Вінітекс» освоєно випуск вінілштучшкіри «Галичанка» для футлярних матеріалів.
  • 1976 — невдовзі після Пасхи зруйновано могили Українських Січових Стрільців[14]
  • 1976 — тернополяни купили 4 500 телевізорів, 8 000 радіоприймачів і програвачів, 3 600 холодильників, 2 200 пральних машин, на 1,5 мільйона карбованців книг.
  • 1976 — надійшли з Чехословаччини ще 15 нових тролейбусів «Skoda 9Tr». У місті діяло чотири тролейбусні маршрути.
  • 1977 — завершено спорудження Палацу Культури «Березіль» на 1200 місць. Цього ж року побудовано 90 тисяч квадратних метрів житла, відкрито на 600 місць дитячі дошкільні установи, 8 магазинів, 3 підприємства громадського харчування, посаджено 11 000 дерев, 10 000 кущів троянд.
  • 1978 — тернопільський тролейбусний парк поповнився ще 15 «Skoda 9Tr».
  • 1978 — на заводі штучних шкір «Вінітекс» освоєно випуск вінілштучшкіри «Юпітер» для футлярів телерадіоапаратури.
  • 1979 — на кожного жителя припадало 50 м² зелених насаджень.
  • 1979 — у місті працювало 6 лікарень, 28 лікарсько-фельдшерських пунктів, п'ять поліклінік. На варті здоров'я городян — 3700 лікарів та працівників із середньою медичною освітою. За післявоєнні роки до цього року у місті побудовано 17 шкіл, де навчаються близько 17 000 учнів і 1 300 вчителів. Працювало 6 спортивних шкіл, 2 музичні і художні школи, в них навчалось понад 3,5 тисяч дітей.
  • 1979–1980 — на заводі штучних шкір «Вінітекс» освоєно випуск віскозних та синтетичних основ.
  • 1979 — закладено «Парк імені Ленінського комсомолу», тепер парк «Національного Відродження».
  • 1980 — запуск нових ліній на масиві «Сонячний» (маршрути № 4,5). Надійшло ще 15 тролейбусів з Чехословаччини (3-дверні).
  • 1980-ті — на Тернопільському ставі спостерігалось велике «цвітіння» ставу. Це було зумовлено розмноженням багатьох одноклітинних водоростей, для яких сприятливі умови — це перепад температури. Наприклад, вдень тепло, а ввечері — холодно. Таке явище є щороку, влітку. Триває воно приблизно 2 тижні.
  • 1980 — побудовано Тернопільський обласний будинок дитини.
  • 1980 — до дня Московської олімпіади збільшився Тернопіль. У місті почався будівельний бум, завдяки йому з'явились масиви «Аляска», «Сонячний», «Східний»(останні два лише добудували).
  • 1980–1985 — на масивах «Сонячний» і «Дружба» побудували два 16-ти поверхові будинки.
  • 1981–1982 — надійшли ще 20 нових тролейбусів «Skoda9tr».
  • 1984 — до Тернополя надійшла перша партія чеських тролейбусів «Skoda14tr» (№ 86-95). Ці машини були обладнані новітньою в ці часи тристоронньо-імпульсною системою управління, яка робила плавний хід тролейбуса, а також збільшувала його швидкість.
  • 1986 — відкрито «Співоче поле» в парку «Національного Відродження».
  • 1989 — надійшли останні 3 нові тролейбуси (№ 113-115). Наступні 15 років до Тернополя з Чехії надходили лише машини «секонд-хенд».
  • 1990 — оголошено конкурс на новий герб міста Тернополя.
  • 1990 — демонтовано пам'ятник В. І. Леніну (вдруге в Україні і вперше в області).

Період Незалежної України[ред.ред. код]

  • 1991, 24 серпня — Тернопіль у складі незалежної держави Україна.
  • 1992 — прийнято теперішній герб міста.
  • 1992 — Тернопіль став другим містом в Україні після Дніпропетровська (нині Дніпро), де з'явилися тролейбуси ЮМЗ Т-1 («гармошки») вітчизняного виробництва.
  • 1992, жовтень — з табличками «Випробування» тролейбуси із номерами 116 і 117, вийшли на маршрут № 2 (вул. Миру — масив «Східний»).
  • 1992, грудень — в місті з'явилося ще два ЮМЗ Т-1 118 і 119. Для дніпропетровських тролейбусів був організований окремий маршрут № 10а, який був кільцевим.
  • 2008, 18 жовтня — урочиста консекрація костелу Божого милосердя і Матері Божої Неустанної Помочі.
  • 2013, 9 грудня — понад 100 мітингувальників зібрались під стінами Тернопільського міськрайонного суду на знак протесту проти переслідування владою активістів Тернопільського Євромайдану Володимира Стаюри, Марії Чашки, Марії Баб'юк (суддя Олег Холява переніс засідання на 10 грудня).[15]
  • 2015 — до Дня міста (28 серпня) реконструйовано частину набережної Тернопільського ставу.[16]
  • 2016, 15 квітня — встановили перше «сонячне дерево».[17]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гуцал П. Заснування Тернополя. Власники Тернополя (1540—1843) // Тернопіль. Історичні нариси. — Тернопіль : Джура, 2016. — С. 23. — ISBN 978-966-185-130-5.
  2. а б в Окаринський В. Отці-єзуїти в Тернополі
  3. ІСТОРИЧНА довідка щодо витоків Самбірської гімназії
  4. WS:Товариство «Міщанське брацтво» в Тернополі. З нагоди 40-ліття його істнування. 1891—1931. — Тернопіль : накладом Тов. «Міщанське брацтво», 1931. — С. 7.
  5. WS:Товариство «Міщанське брацтво» в Тернополі. З нагоди 40-ліття його істнування. 1891—1931. — Тернопіль : накладом Тов. «Міщанське брацтво», 1931. — С. 9.
  6. Śliż M. Towarzystwo gimnastyczne «Sokół» w VI okręgu tarnopolskim w latach 1885—1939. — Rzeszów, 2013. — S. 12. (пол.)
  7. а б Легкий Л., Трофим'як Б. Спортивні товариства (клуби) на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 324. — ISBN 978-966-528-279-2.
  8. а б Сеник А. Українська військова організація (УВО) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 487. — ISBN 978-966-528-279-2.
  9. в статті — сучасного лихоліття
  10. Тернопільський вісник // Діло. — 192. — Ч. 17 (20 вересня). — С. 6.
  11. Sprawozdanie Zarządu Głównego Koła Towarzystwa «Szkoły Ludowej» za rok 1924. — Kraków, 1925. — S. 80. (пол.)
  12. а б в Дописи // Діло. — 1927. — Ч. 165 (28 липня). — С. 4.
  13. Мизак Н. Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА. — С. 22.
  14. http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1976/Svoboda-1976-142.pdf
  15. Ватаманюк, Л. Активістам Тернопільського Євромайдану погрожують / Л. Ватаманюк / газета «Свобода». — Тернопіль. — 2013. — № 99 (2829) (11 груд.). — С. 2.
  16. У скільки обходиться ремонт набережної Тернопільського ставу?
  17. У Тернополі встановили «сонячне дерево», від якого можна зарядити телефон (ФОТО).

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]