Історія майбутнього

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Історія майбутнього (англ. Future history) — в науковій фантастиці хронологія майбутніх подій, як правило у формі циклів творів або окремих творів. Зазвичай «історії майбутнього» представляють строки від сотень і тисяч до мільйонів років.

Вважається, що термін «історія майбутнього» був введений в обіг Джоном В. Кемпбеллом-молодшим, редактором журналу «Astounding Science Fiction», в 1941 році для твору Роберта Хайнлайна під такою ж назвою — «Історія майбутнього». Першим автором, стосовно творчості якого застосовне визначення «історія майбутнього», вважається Ніл Рональд Джонс.

Відомі історії майбутнього[ред. | ред. код]

Олаф Стейплдон[ред. | ред. код]

Його романи «Останні і перші люди» (1930) та «Творець зірок» (1937) вважаються одними з перших і наймасштабніших прикладів історії майбутнього. Перший роман описує підйоми і падіння різних видів людей впродовж 2 млрд. років. Другий — історію всього Всесвіту впродовж 100 млрд.

Айзек Азімов[ред. | ред. код]

У його творах, які спочатку представляли собою окремі оповідання і книги, простежується наскрізна історія майбутнього, яка охоплює період в 20000 років, від початку ери космічних польотів, до Падіння Тренторіанскої Імперії і створення Першого і Другого Заснувань. До таких творів належать:

Окремою історією майбутнього у Азімова називають роман «Кінець Вічності», тому що в ньому описується людство в різні часові періоди на сотні і тисячі років вперед, хоча життя людства в майбутньому і не відноситься до головної сюжетної лінії.

Роберт Гайнлайн[ред. | ред. код]

«Історія майбутнього» (1939-1963) — цикл творів Роберта Хайнлайна, який охоплює майбутнє людства від середини XX століття до початку XXIII. Для циклу Хайнлайн намалював спеціальну таблицю з хронологією всіх творів та відмітками про важливі події в них. Саме щодо нього Джон Кемпбелл ввів термін «історія майбутнього»[1].

Пол Андерсон[ред. | ред. код]

В основу історії майбутнього Пола Андерсона в першу чергу лягли його серії романів «Зоряні торговці» (1958–1977)[2] і «Терранська імперія» (також відомий як «Домінік Фландрі»), і ряд окремих творів. Його історія майбутнього охоплює близько 5000 років розвитку людської цивілізації.

Брати Стругацькі[ред. | ред. код]

«Світ Полудня», який однак не має єдино визначеної хронології. Описує історію людства з кінця XX (Країна багряних хмар) по XXIII століття (Мемуари Максима Каммерера). В ньому має місце і еволюція людей в Люденів.

Френк Герберт[ред. | ред. код]

Цикл романів про планету Арракіс (Дюна), що починається романом «Дюна», описує історію майбутнього цивілізації протягом більше, ніж 15000 років.

Дугал Діксон[ред. | ред. код]

Він описує еволюцію людини та природи у своїх книгах «Людина після людини: Антропологія майбутнього» (1990) та «Після людини: Зоологія майбутнього» (1981), протягом 5 млн. та 50 млн. років відповідно[3]. За псевдодокументальним фільмом «Дике майбутнє» (2002), ним у співавторстві з Джоном Адамсом була написана однойменна книжка[4].

Кліффорд Сімак[ред. | ред. код]

Науково-фантастичний роман «Місто» (1952, остання глава додана в 1973). У книзі описується розвиток людства протягом декількох тисяч років і подальше його зникнення та розвиток інших розумних видів — мутантів, псів, мурах.

Немо Рамджет[ред. | ред. код]

Книга турецького письменика та художника Мехмета Коземена (псевдонім Немо Рамджет) «Всі Завтра» (All Tomorrows), яка описує розвиток різних видів людей протягом більше, ніж мільярда років[5][6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

History in SF на Encyclopedia of Science Fiction(англ.)