Історія проституції
Історія проституції охоплює всі давні і сучасні культури, про що свідчать писемні джерела[1]. Хоча проституцію часто називають найдавнішою професією, на думку вчених, це всього лише фігура мови[2]. Проституцією вважається практика сексуальної активності в обмін на плату грошима або іншими цінностями. Проституйованими можуть бути жінки, чоловіки та трансгендери. Проституція може мати гетеросексуальний та гомосексуальний характер, проте в більшості випадків повіями є жінки, а клієнтами чоловіки[3].
Стародавній світ[ред. | ред. код]
Шумер і Вавилон[ред. | ред. код]
Існування проституції в стародавніх цивілізаціях Месопотамії вперше документально підтверджується в Кодексі Хаммурапі, який датується XVIII ст. до н. е., де на основі законів захищаються майнові права жінок, включаючи повій[4]. Хоча ряд вчених раніше вважали, що гостинна і ритуальна проституція були більш ранніми формами проституції, в Шумері (та інших стародавніх культурах) існували правові та чіткі відмінності між звичайною повією і "надіту "(ієродулою — храмовою повією), репутація якої охоронялася тим же законом, який захищав добре ім'я одружених жінок[5], при цьому Кодекс Хаммурапі захищав майнові права «надіту», яка в Кодексі називається «сестрою бога» або «присвяченою жінкою»[4]. Кодекс Хаммурапі показує, що існували різні категорії «надіту», для яких використовувалися різні назви[6].
В Біблії[ред. | ред. код]
Див. також Блудниці в Біблії
Хоча проституція була заборонена згідно юдейських законів, вона була поширеним явищем в стародавньому Ізраїлі. Згадки про повій («блудниць») зустрічаються в Старому Завіті — блудниця Раав з Єрихону II тис. до н. е. (Нав 6:16).
Античність[ред. | ред. код]
Стародавня Греція[ред. | ред. код]
Першим, хто ввів податок на заняття проституцією, був афінський законодавець Солон (між 640—635 — близько 559 р. до н. е.). При ньому ж виникли борделі («діктеріони»), з контингентом головним чином з рабинь, що стояли голими біля входу. Античні борделі розташовувалися на околиці міста, в пустельних і віддалених місцях, на ринку, гавані. Основними клієнтами були купці, моряки і неодружена молодь. Проституцією займалися і жінки (особливо рабині) «суміжних» професій, наприклад, танцівниці; були також чоловіки-повії і чоловічі борделі. Вищий прошарок повій — гетери («подруги»). Деякі з них прославилися розумом, красою і стосунками зі знаменитими діячами. У їх числі була і знаменита Аспасія, власниця борделю в Мілеті, що перетворила будинок свого чоловіка Перікла в інтелектуальний центр тодішніх Афін. Нижчий прошарок повій — «поллаки», головним чином рабині; їм заборонялося з'являтися в інших місцях Афін, крім відведених для борделів.
Стародавній Рим[ред. | ред. код]
Див. також Проституція в Стародавньому Римі
Петроній описує характерні зовнішні ознаки римського борделю (лупанарію): «я побачив якісь написи і голих шльондр (prostitutae), лякливо розгулюють під ними». Усередині римський «лупанарій» був розділений на тісні комірчини, де оголені повії приймали клієнтів. Такі лупанарії, з непристойними написами на стінах (в дусі сучасних написів в громадських туалетах) були знайдені в Помпеях. Римлянка, щоб займатися проституцією, повинна була з'явитися до магістрата і заявити про це, після чого її вносили в списки повій і видавали їй licentia stupri («дозвіл блуду, від stuprum»), причому її позбавляли правової та майнової дієздатності: жінка не могла без дозволу опікуна розпоряджатися своїм майном, заповідати, дарувати тощо, свідчити в суді — словом, перебувала в становищі розумово неповноцінної. Повії мусили носити жовтий одяг і червоне взуття і не мали права носити прикраси (вони носили їх в скриньках, якщо хотіли надягати в будинку). За часів імперії проституція дійшла до того, що за «licentia stupri» стали звертатися дочки сенаторів і вершників, і імператор Тиберій видав особливий едикт, яким забороняв дочкам вершників займатися проституцією. Згідно з чутками, які ходили в Римі в 40-ві рр. н. е., імператорка Валерія Мессаліна, в гонитві за гострими відчуттями ночами «працювала» в лупанарії під ім'ям Ліцискі.
Середньовіччя[ред. | ред. код]
Зі встановленням християнства проституція не зникла. Блаженний Августин говорив: «усунь блудниць, і місто прийде в сум'яття». Культивувався образ повій, що розкаялись, таких як Марія Магдалина і Марія Єгипетська. Борделі розташовувалися на спеціально відведених для них вулицях і мали відмінні емблеми і прикмети: строкаті ґрати на вікнах, зображення квітів і тварин на стінах або на дверях, червоний ліхтар над дверима. Повія також носила відмітні знаки. Повією не могла стати вагітна, хвора, одружена або занадто юна особа. Духовним особам і одруженим чоловікам заборонялося відвідувати борделі.
Сифіліс, який з'явився в Європі наприкінці XV століття, став ударом для інституту проституції. Борделі перетворилися на осередки епідемії.
Новий час[ред. | ред. код]
У зв'язку з цим з XVIII століття повій реєстрували, заносили до списків і встановлювали за ними поліцейсько-лікарський нагляд. Нерідко уряди намагалися боротися з проституцією як явищем, повністю забороняючи її і піддаючи повій суворим покаранням (як наприклад Марію-Терезію в Австрії)[7], але результату це не давало.
Однак саме в Новий час проституція розквітає, оскільки слабшає аскетична християнська мораль, починається Доба великих географічних відкриттів, тому з'являється необхідність у портових повіях для обслуговування моряків. З появою найманої армії з'явилися повії, що спеціалізуються на обслуговуванні солдат. Як правило, вони маскувалися під маркітанток.
У народів Півночі існували звичаї та ритуали гостинної проституції, однак з розвитком цивілізації цей звичай зблизився з комерційною проституцією. Так, в XIX столітті чоловіки північних народностей Російської імперії, віддаючи в найм квартиру, часто пропонували мешканцеві також дружину або дочку, що підвищувало квартирну плату; на жвавих трактах Сибіру, особливо на шляхах повернення робітників з золотих копалень, господарі пропонували дружин і дочок всякому нічліжнику[8]. Разом з тим, "в шлюбно-сімейних відносинах, то під впливом російських і у зв'язку з прийняттям християнства у алеутів до 1820 — 1840-х років в основному зникли відпрацювання за дружину і калим, багатоженство і так звана гостинна проституція"[9].
Новітній час[ред. | ред. код]
До середини XX століття склалося традиційне уявлення про проституцію як соціальне зло, а повії традиційно розглядаються як сексуальні рабині, жертви сутенерів та наркоманії, маріонетки в руках організованої злочинності[10]. Починаючи з 80-х р.р. XX століття з ростом феміністичного руху і виникненням громадських організацій, що захищають права жінок та дівчат у проституції, розвинулися моделі регуляції проституції, від криміналізації до шведської моделі протидії попиту. В даний час ставлення суспільства до проституції формується з протиборства або об'єднання цих підходів.
Проституція у тварин[ред. | ред. код]
Існує гіпотеза, що «секс в обмін за продовольство» існував у тваринному світі. Самці надають самкам ресурси в надії отримати секс. Самці павука Pisaura mirabilis надають плату (звану подарунком, плата іноді «фальшива») самиці, і цей подарунок істотно підвищує їхні шанси на спаровування.[11]
В 2009 році з'явилися археологічні дані, які побічно підтверджують цю теорію. Американський антрополог Оуен Лавджой робить парадоксальний висновок: лише з повсюдним прийняттям відносин «секс за їжу» почали формуватися стійкі зв'язки між самцями і самками, що в подальшому призвело до переходу до моногамії. Іншими словами, регулярний секс на корисливих умовах замінив безладні зв'язки. У статті також йдеться, що перехід схеми відносин від «самка обирає сильного» (що властиво горилам і шимпанзе) до «самка надає секс в обмін за їжу» імовірно дозволив звести до мінімуму конфлікти самців всередині людської зграї, а також сутички між зграями. Зниження ступеня агресивності самців дозволило перейти до колективного полювання і послужило поштовхом до подальшого розвитку людського виду[12].
При такій схемі самець допомагає тільки тій самці, з якою має секс. Мова не йде про спільну турботу про потомство, оскільки діти, незалежно від батьківства, отримують прожиток тільки від матері і мало цікавлять своїх батьків.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Jenness, Valerie. From Sex as Sin to Sex as Work: COYOTE and the Reorganization of Prostitution as a Social Problem. — Santa Barbara : University of California, 1991. — С. 403-420.
Although prostitution has existed in every society for which there are written records
- ↑ Keegan, Anne (1974). «World's oldest profession has the night off» Chicago Tribune , July 10.
- ↑ prostitution (англ.). Encyclopædia Britannica Online. 25 Apr. 2011. Архів оригіналу за 26 квітня 2012. Процитовано 25 квітня 2011.
prostitution, the practice of engaging in relatively indiscriminate sexual activity, in general with someone who is not a spouse or a friend, in exchange for immediate payment in money or other valuables. Prostitutes may be female or male or transgender, and prostitution may entail heterosexual or homosexual activity, but historically most prostitutes have been women and most clients men.
- ↑ а б Charles F. Horne. The Code of Hammurabi. — Forgotten Books, 1915. — С. 53-54. — ISBN 1605060518, 9781605060514.
- ↑ Rivkah Schärf Kluger, H. Yehezkel Kluger. The Archetypal significance of Gilgamesh: a modern ancient hero / H. Yehezkel Kluger. — Daimon, 1991. — С. 39. — ISBN 3856305238, 9783856305239.
There was a legal and clear distinction between the common prostitute and the hierodule, who was protected from slander by the same law which guarded the good name of married women.
- ↑ Rivkah Schärf Kluger, H. Yehezkel Kluger. The Archetypal significance of Gilgamesh: a modern ancient hero / H. Yehezkel Kluger. — Daimon, 1991. — С. 33. — ISBN 3856305238, 9783856305239.
There are various names for, and different classes of, hierodules, as we learn from the Code of Hammurabi.
- ↑ Дерюжінскій В. Ф. Заходи щодо проституції // Поліцейське право. Посібник для студентів. — СПб., 1903.
- ↑ А. Ф. Кістяківський. "А се гріхи злі, смертні..." / Наталія Львівна Пушкарьова. — Науково-видавничий центр "Ладомир", 2004. — С. 681. — ISBN 5862183981, 9785862183986.
- ↑ Л. А Файнберг. Суспільний лад ескімосів і алеутів: від материнського роду до сусідської громаді. — Наука, 1964. — С. 77.
… в шлюбно-сімейних відносинах, то під впливом російських і у зв'язку з прийняттям християнства у алеутів до 1820 — 1840-х років в основному зникли відпрацювання за дружину і калим, багатоженство і так звана гостинна проституція.
- ↑ Jenness, Valerie. From Sex as Sin to Sex as Work: COYOTE and the Reorganization of Prostitution as a Social Problem. — Santa Barbara : University of California, 1991. — С. 403-420.
traditional views of prostitutes as social misfits, sexual slaves, victims of pimps and drug addiction, and tools of organized crime (Bullough and Bullough 1978; Lerner 1986; Otis 1985; Schur 1984; Tannahill 1980).
- ↑ Александр Марков Хороший подарок — залог долгой копуляции [Архівовано 2012-11-17 у Wayback Machine.], Элементы, 30.12.2011
- ↑ Александр Марков Семейные отношения — ключ к пониманию эволюции человека [Архівовано 27 березня 2015 у Wayback Machine.], Элементы, 09.10.2009
|
