Історія психології

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історія науки
PurehuggingRoseStar.png
По тематиці
Математика
Природничі науки
Астрономія
Біологія
Ботаніка
Географія
Геологія
Фізика
Хімія
Екологія
Суспільні науки
Історія
Лінгвістика
Психологія
Соціологія
Філософія
Економіка
Технологія
Обчислювальна техніка
Сільське господарство
Медицина
Навігація
Категорії

Предмет і методи історії психології[ред.ред. код]

Предметом історії психології є закономірності формування і розвитку поглядів на психіку, які розглядаються в розрізі різних підходів до розуміння психічної реальності. Предмет історії психології відрізняється від предмета психології, тому їх необхідно розмежовувати[1]. Предметом психології як науки служать факти, механізми і закономірності психічного життя. Протягом багатьох століть психологія фактично була одним з розділів філософії. Після виділення психології в якості окремої науки в кінці XIX — початку XX ст. вона зберегла зв'язок з філософією, який часом слабшає, часом посилювалася. Крім того, на психологію вплинули досягнення природознавства, медицини, етнографії, соціології, теорії культури, мистецтвознавства, математики, логіки, мовознавства. З цієї причини в історії психології аналізується взаємодія даної науки з іншими науками, але пріоритет має зв'язок психології з філософією і природознавством[2]. Методи, використовувані в історії психології, істотно відрізняються від методів загальної психології. Якщо основними методами в психології є спостереження, тестування та експеримент, то в історії психології використовуються історико-генетичний метод, історико-функціональний метод, біографічний і автобіографічний метод, метод систематизації психологічних висловлювань, метод інтерв'ювання та ін. В останні десятиліття в історії психології набувають поширення методи категоріального аналізу[2]. Основний метод історії психології — теоретична реконструкція, при використанні якої наукові системи минулого і програми отримання, обґрунтування і систематизації психологічних знань описуються і критично аналізуються в співвіднесенні з досягненнями сучасної психології[3].Значимість аналізу наукових посилань з метою вивчення стану і розвитку психологічних досліджень обмежена, так як частота цитування залежить не тільки від об'єктивної цінності наукової публікації, а й від ряду інших обставин. Наприклад, про російську психології за кордоном мало що відомо через мовних бар'єрів. Таким чином, аналіз наукових посилань може застосовуватися в історії психології лише в поєднанні з іншими методами[3].

Психологічне знання в рамках інших наукових дисциплін (IV—V століття до нашої ери — 60-ті роки XIX століття)[ред.ред. код]

Як відзначають Д. Шульц і С. Шульц, психологія є одночасно однією з найдавніших і однією з наймолодших наук. Духовної предтечею психології стали багато науки давнини, однак вихідна точка формування сучасного наукового підходу відноситься до 1879 року[4].

Вчення про душу (V століття до нашої ери — початок XVII століття)[ред.ред. код]

Вчення про душі ( грец. Ψυχή ) складалося в рамках давньогрецької філософії і медицини . Нові уявлення про душу були релігійними, а світськими, відкритими для всіх, доступними для раціональної критики. Мета побудови вчення про душу полягала у виявленні властивостей і закономірностей її існування.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ярошевский М. Г. История психологии от античности до середины ХХ в. — Москва, 1996.
  2. а б Марцинковская Т. Д. История психологии. — Москва: Издательский центр «Академия», 2004.
  3. а б Ждан А. Н. История психологии. От античности до наших дней. — Москва: Академический проект, 2004.
  4. Шульц Д., Шульц С. История современной психологии. — СПб: Евразия, 2002.

Література[ред.ред. код]

  1. Багадирова С. К., Леонтьева А. В. История психологии. Учебно-методическое пособие. — Москва: Директ-Медиа, 2014. — 216 с. — ISBN 978-5-4458-8088-2.
  2. Ждан, Антонина Николаевна. История психологии. От античности до наших дней / Рецензенты: Кафедра общей психологии и истории психологии Московской гуманитарно-социальной академии; доктор психологических наук В. А. Иванников. — 5-е изд., перераб. и доп.. — Москва: Академический проект, 2004. — 576 с. — (Классический Университетский учебник). — 5000 экз. — ISBN 5-8291-0439-3.
  3. М'ясоїд П. А. Загальна психологія. — К. : Вища школа, 2004. — 491 с.
  4. Максименко С. Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: Методологія, методи, програми, процедури: Навчальний посібник для вищої школи. — К. : Наукова думка, 1998. — 226 с.
  5. Марцинковская Т. Д. История психологии: учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Редактор Е. В. Сатарова. — 4-е издание, стереотипное. — Москва: Издательский центр «Академия», 2004. — 544 с. — 10 000 экз. — ISBN 5-7695-1994-0.
  6. Хант, Мортон. История психологии / пер. с англ. А. В. Александровой. — Москва: ООО Издательство «АСТ МОСКВА», 2009. — 863 с. — 1500 экз. — ISBN 978-5-403-01519-6.
  7. Шульц Д., Шульц С. История современной психологии. — 2е издание на русском языке, переработанное и исправленное. — СПб: Евразия, 2002. — 532 с. — ISBN 5-8071-0007-7.
  8. Ярошевский, Михаил Григорьевич. История психологии от античности до середины ХХ в.. — Москва, 1996. — 416 с.
  9. B. R. Hergenhahn. An Introduction to the History of Psychology. — Sixth Edition. — Wadsworth Publishing, Cengage Learning, 2009. — 752 p. — ISBN 978-0-495-50621-8.
  10. The Oxford Handbook of the History of Psychology: Global Perspectives / Edited by David B. Baker. — 1 edition. — USA: Oxford University Press, 2012. — 672 p. — (Oxford Library of Psychology). — ISBN 978-0-19-536655-6.


Псі Це незавершена стаття з психології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.