Історія Гренади

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Історія Ґренади)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гренада — маленька острівна держава в східній частині Карибського моря в Америці. Її історія тісно зв'язана з колоніяльним проникненням європейців до Америки.

Доколумбів період[ред. | ред. код]

Перше відоме населення Гренади — індіанці — араваки. До 15 ст. їх повністю витіснили кариби.

Колоніяльний період[ред. | ред. код]

Острів відкрив Х.Колумб 15 серпня 1498 р. і дав йому назву Консепсьйон. Назву Ґренада він отримав пізніше.

Володіння Іспанії в Карибському морі. 1600 р.

1650 р. острів був куплений Францією в Іспанії. Аборигени — кариби відчайдушно чинили опір прибульцям. Однак у 1655 р. французи оточили останніх карибів, що залишились на Гренаді і запропонували їм здатися. Але індіанці вибрали смерть у морі замість полону. Французький губернатор Мартиніки заснував на острові найбільше поселення європейців, що стало потім столицею Гренади — містом Сент-Джорджес. 1674 р. Гренада офіційно стала володінням французької корони. Під час Семирічної війни 1756—1763 рр. острів захопили британці і він за мирним договором відійшов англійцям. 1779 р. Франція відвоювала його, але за мирним договором 1783 змушена була все-таки віддати знову. Гренада офіційно стала колонією Великої Британії на 200 років.

З появою європейців на Гренаді виникли великі плантації бавовни, какао, кави, мускатного горіха. Маючи потребу в робочих руках, французькі та англійські землевласники, завозили з Африки чорношкірих рабів та використовували їх працю. Багато невільників працювали прислугою в білих. Негритянське населення острова швидко збільшувалось, склавши великий відсоток гренадців. У 1795 р. вибухнуло повстання рабів на чолі з Жюльєном Федоном. Але наступного року британські війська його придушили.[1] Остаточно рабство на острові було скасоване лише 1838 р.

У 1833—1960 рр. Гренада входила до складу британської колонії Підвітряних островів. Хоча вона була аграрним придатком метрополії, тут розвивалась і місцева промисловість. Виникли заводи з переробки цукрової тростини, виробництва рому, очищення бавовни, меблеві і швейні фабрики. Острів приваблював численних туристів, тут будувались готелі і дороги. Все це призвело до того, що у 20-30 -х рр. 20 ст. в Гренаді з'явилась дрібна буржуазія, робітничий клас, а надалі профспілки і політичні партії. Найбільша профспілка — профспілка робітників розумової і фізичної праці — виникла в 1951. Її очолив робітник-активіст Ерік Гейрі. Цього ж 1951 р. Гейрі організував страйк робітників плантацій за покращення умов праці і підвищення платні, який завершився перемогою. Це привело до збільшення авторитету Гейрі. Він заснував свою партію — Партію народу Гренади, перейменовану в 1953 у Об'єднану лейбористьську партію. Вона перемагала на місцевих виборах 1954, 1961, 1967, 1972 років. 1956 колонія отримала від Британії обмежене самоврядування, а 1967 статус «асоційованої держави» з нею.

Незалежність[ред. | ред. код]

7 лютого 1974 р. Гренада проголосила незалежність від В.Британії. Ерік Гейрі став першим прем'єр-міністром незалежної держави. 13 березня 1979, в той час, коли Гейрі був за кордоном з візитом, опозиціонери на чолі з М.Бішопом зробили державний переворот і захопили владу в країні. Вони скористались широким незадоволенням диктаторським стилем правління Гейрі. Уряд Бішопа мав яскраво виражене соціалістичне обличчя, тому швидко пішов на співпрацю з соціалістичними і комуністичними країнами. Співробітництво з Кубою і СРСР призвело до активізації крайніх лівих екстремістів в керівництві Гренади. 19 жовтня 1983 Бішопа і його колег вбили, владу захопив генерал Остін. У відповідь США, занепокоєні утворенням ще однієї комуністичної держави в Америці, організували разом з країнами Карибського регіону інтервенцію в Гренаду. Режим Остіна був швидко повалений та створено тимчасовий уряд на чолі з Н.Бретвейтом. 4 грудня 1984 прем'єр-міністром став Герберт Блейз. У 1986 р. відбувся суд над заколотниками, причетними до вбивства Бішопа, 14 з них були засуджені до смертної кари.

Протягом 1989—1995 уряди Б.Джонса, Н.Бретвейта і Д.Брізана заступали одне одного. На виборах 20 червня 1995 р. перемогла Нова національна партія, її лідер Кіт Мітчелл став прем'єром. 2008—2013 його змінив Т.Томас. 2013 Мітчелл знову переміг на виборах.

Джерела[ред. | ред. код]

  • І. І. Дахно. Країни світу: енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА». 2004. -618с. с.122-123.
  • Хорхе Луна. Гренада: революционные годы. Москва. «Прогресс». 1984. — 216с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Х.Луна. Гренада: революционные годы. Москва. «Прогресс». 1984. 216с. с.9.